20 травня 2010 р. № 1/217/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ "Центральний міський ринок"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р.
у справі№1/217/09
господарського суду Миколаївської області
за позовомПриватної виробничо-комерційної фірми "Тектоніт"
доТОВ "Центральний міський ринок"
про стягнення 35 064,50 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.12.2009 р. у справі №1/217/09 (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Центральний міський ринок" на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Тектоніт" 20 115,60 грн. основного боргу, 2 175,49 грн. інфляційних витрат, 3 842,39 грн. пені, 502,89 грн. річних, 266,36 грн. державного мита; 179,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ТОВ "Центральний міський ринок" було подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у справі №1/217/09 (судді: Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Центральний міський ринок" задоволено частково: рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2009 р. у справі №1/217/09 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний міський ринок" на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Тектоніт" 20 115,60 грн. основного боргу, 2 175,49 грн. втрат від інфляції, 2 406,46 грн. пені, 502,89 грн. річних, 2 520,04 грн. витрат зі сплати державного мита та 169,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частини позову відмовити.".
У касаційних скаргах ТОВ "Центральний міський ринок" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у справі №1/217/09 та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", оскільки: по-перше, в матеріалах справи відсутні належні докази підписання акта здачі-приймання виконаних робіт саме 03.12.2008 р. (на акті відсутня дата), у зв'язку з чим безпідставно було зроблено розрахунок санкцій з 09.12.2008 р. по 09.10.2009 р.; по-друге, після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3 відповідачем було виявлено відступи від умов договору №41 на виконання будівельних робіт від 03.12.2008 р. та інші приховані недоліки, яких не було виявлено при прийнятті робіт, у зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України (згідно з якою у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза) необхідно призначити та провести відповідну експертизу якості виконаних робіт; по-третє, господарським судом апеляційної інстанції безпідставно стягнуто з відповідача 2 520,04 грн. державного мита, оскільки ця сума становить 10% від суми задоволеного позову, що суперечить п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", згідно з яким із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується державне мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 19.05.2010 р. №02.03-10/344 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого -судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В..
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
03.12.2008 р. між ТОВ "Центральний міський ринок" (замовник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Тектоніт" (підрядник) було укладено договір №41 на виконання будівельних робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався власними та залученими силами і засобами, якісно, з дотриманням норм в установлені строки виконати роботи з ремонту майданчика центрального міського ринку, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
Умовами даного договору визначено, що обсяг, характер і вартість робіт, передбачених цим договором, визначається кошторисом, а також розрахунками договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору і підставою для взаємних розрахунків, виконаних за АВК-3; вартість робіт, доручених до виконання підряднику, складає 20 115,60 грн.; початок та закінчення робіт -грудень 2008 р.; оплата за виконанні роботи здійснюється протягом 3-х днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та формою КБ-3. Акт виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати не пізніше трьох днів з моменту надання його підрядником; розрахунки за виконанні роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника; у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,2% від суми договору за кожен день прострочення; підрядник виконує роботи відповідно до проектної документації, будівельних норм і правил, графіків виконання робіт; замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт кошторису, будівельним нормам та правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів - державним стандартам та технічним умовам. При виявленні відхилень замовник видає підряднику розпорядження про їх усунення, а при істотних порушеннях приймає рішення призупинити роботи; здача-приймання робіт після закінчення виконання робіт здійснюється згідно з діючим порядком та оформлюється актом здачі-приймання. Перелік документів, які оформлюються при здачі, відповідає передбаченим будівельним нормам та правилам; договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р. форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за грудень 2008 р. на суму 20 115,60 грн. (які були підписані відповідачем без будь-яких зауважень) позивач свої зобов'язання за зазначеним договором виконав у повному обсязі та у встановлений строк, однак відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав.
Претензією №1 від 12.06.2009 р. вих. №110 позивач повідомив відповідача про наявність непогашеної заборгованості за виконані будівельні роботи згідно з договором від 03.12.2008 р. №41 у розмірі 20 115,60 грн. та вимагав сплатити заборгованість, попередивши, що у випадку невиконання зазначених вимог у десятиденний термін буде вимушений вжити заходів до примусового стягнення боргу із застосуванням штрафних санкцій, передбачених договором та законодавством.
У зв'язку з залишенням відповідачем претензії без відповіді та без задоволення, Приватна виробничо-комерційна фірма "Тектоніт" звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Центральний міський ринок" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов договору №41 про ремонт майданчика Центрального міського ринку, в розмірі 35 183,47 грн., що включає в себе: основний борг -20 115,60 грн., інфляційні втрати -2 294,46 грн., 3% річних -502,89; пеню за прострочення платежу -12 270,52 грн. на підставі ст.ст. 193, 198, 216, 222, 224 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.
07.12.2009 р. позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з заявою №301, в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції, які згідно з уточненим розрахунком інфляційних втрат складають 2 175,49 грн. та просив господарський суд відповідно зменшити суму позовних вимог ПВКФ "Тектоніт" до ТОВ "Центральний міський ринок" на 118,97 грн. і стягнути з відповідача на користь ПВКФ "Тектоніт" 35 064,50 грн.
Задовольняючи позов в частині стягнення з ТОВ "Центральний міський ринок" на користь Приватної виробничо-комер ційної фірми "Тектоніт" 20 115,60 грн. основного боргу, 2 175,49 грн. інфляційних витрат, 3 842, 39 грн. пені, 502,89 грн. річних та відмовляючи в решті позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, факт своєчасного виконання позивачем робіт, передбачених договором від 03.12.2008 р. №41, підтверджено матеріалами справи, зокрема підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) від 03.12.2008 р. та довідкою вартості виконаних підрядних робіт (форми КБ-3); по-друге, розмір пені за період із 09.12.2008 р. по 09.10.2009 р. з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" складає 3 842,39 грн.
Змінюючи рішення господарського суду Миколаївської області від 09.12.2009 р. та стягуючи з ТОВ "Центральний міський ринок" на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Тек тоніт" 20 115,60 грн. основного боргу, 2 175,49 грн. втрат від інфляції, 2 406,46 грн. пені, 502,89 грн. річних, 2 520,04 грн. витрат зі сплати державного мита, апеляційний господарський суд виходив із того, що: по-перше, факт виконання позивачем своїх зобов'язань в повному обсязі та у встановлений строк підтверджено наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р. форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за грудень 2008 р. (підписаними сторонами) без будь-яких зауважень щодо їх обсягу та якості; по-друге, в матеріалах справи відсутні належні докази про повідомлення відповідачем позивача про виявлені ним відступи від умов договору або про інші приховані недоліки у виконаних підрядних роботах; по-третє, відповідач, не заперечуючи обсягів, характеру та вартості виконаних позивачем будівельних робіт, не надав суду доказів проведення остаточного розрахунку з останнім, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем у сумі 20 115,60 грн. підлягає стягненню; по-четверте, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому з урахуванням встановленого цією статтею обмеження періоду нарахування пені з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає стягненню пеня за період з 09.12.2008 р. по 09.06.2009 р. в сумі 2 406,46 грн.; по-п'яте, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про повідомлення позивача про виявлені відповідачем відступи від умов договору або інші недоліки, а також про існування між сторонами спору з приводу недоліків у виконаних роботах.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарського суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належ ного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт виконання позивачем зобов'язань за договором від 03.12.2008 р. №41 в повному обсязі та у встановлений строк і невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, в т.ч. підписаними сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р. форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за грудень 2008 р.
Доводи відповідача про підписання акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р. напередодні звернення до суду цілком правомірно не були взяті до уваги господарським судом, оскільки відповідачем не було подано будь-яких доказів наведеного; натомість подані позивачем докази (акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р., рахунок-фактура №59 від 03.12.2008 р., податкова накладна від 03.12.2008 р. №50) свідчать про своєчасне виконання робіт та підписання відповідачем акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р.
Стосовно доводів відповідача про виявлені ним недоліки і відступи від умов договору після прийняття виконаних робіт, слід зазначити наступне.
Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки); якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими; замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р. форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за грудень 2008 р. (підписані сторонами), виконані позивачем будівельні роботи з ремонту майданчика ринку були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх обсягу та якості або ж невідповідності умовам договору. Належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач в установленому законом порядку пові домляв позивача про виявлені ним відступи від умов договору або інші приховані недоліки у виконаних підрядних роботах, відповідачем до суду не подано і такі докази у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 20 115,60 грн. боргу, 2 175,49 грн. втрат від інфляції, 502,89 грн. трьох відсотків річних є законними та обґрунтованими.
Висновки апеляційного господарського суду щодо обмеження періоду нарахування пені згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (які не є предметом оскарження) також відповідають вимогам чинного законодавства.
Що стосується доводів скаржника на неправомірне стягнення з відповідача суми державного мита в розмірі 10% ціни позову, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Підпунктом “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. №2505-IV) встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру, у зв'язку з чим апеляційним господарським судом з відповідача помилково було стягнуто 2 520,00 грн. витрат зі сплати держмита, що становить 10% ціни позову.
З огляду на викладене, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у справі №1/217/09 слід змінити в частині стягнення з відповідача 2 520,04 грн. держмита, стягнувши з ТОВ "Центральний міський ринок" на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Тектоніт" 252,00 грн. витрат зі сплати державного мита.
Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 р. №8-рп/2010 визначення у ч. 3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 5 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги ТОВ "Центральний міський ринок" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у справі №1/217/09 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у справі №1/217/09 змінити в частині стягнення з відповідача 2 520,04 грн. держмита, стягнувши з ТОВ "Центральний міський ринок" на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Тектоніт" 252,00 грн. витрат зі сплати державного мита.
В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. у справі №1/217/09 залишити без змін.
ГоловуючийК.Грейц
Судді:О.Глос
С.Бакуліна