19 травня 2010 р. № 14/314-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Мирошниченка С.В. (доповідач),
Суддів : Барицької Т.Л.,
Жукової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ФІН.Н"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р.
у справі№ 14/314-09 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТОВ "ФІН.Н"
доТОВ "Будмонтаж-сервіс"
проСтягнення 158060 грн.
за участю представників сторін:
позивача Сидорова М.М.,
відповідача Не з'явилися,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2009 р. (суддя: Панна С.П.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 158060 грн. збитків, 1580,60 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. (судді: Більцька Л.М., Науменко І.М., Голяшкін О.В.) зазначене рішення скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою у даній справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просив постанову у даній справі скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 158060 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.
Погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду неможливо.
Апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, не здійснив всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак його висновки є помилковими.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів та інше), що понесені стороною, яка понесла збитки внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.
Для стягнення збитків позивач повинен довести наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій або бездіяльність відповідача, факт наявності збитків і їх розмір, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та збитками; вину відповідача.
Як встановив господарський суд першої інстанції, 03.05.2007р. між ТОВ "ФІН.Н" та ТОВ "Будмонтаж-Сервіс" укладено договір поставки №49 на поставку крана баштового марки НК 30/21В, виробництва Китай, 2007року випуску, вартістю 1592332 грн.
Згідно п.1.1. п.3.1 договору відповідач зобов'язався поставити й передати у власність позивачеві баштовий кран у комплектації відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а також виконати монтаж і налагодження крану за умови виконання позивачем пунктів 2.2., 3.2. договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору поставки здійснив оплату у сумі 1592331,20грн., що підтверджується виписками з особового рахунку за баштовий кран та надав майданчик для проведення монтажних робіт.
Відповідно до ч.2 ст. 857 Цивільного кодексу України, робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець-позивач брав на себе зобов'язання затвердити проект виробництва робіт та проект організації робіт привезенню крану до об'єкту який будується з урахуванням монтажу і демонтажу крана.
Місцевий господарський суд з'ясував, що згідно ПВР та ПОР по технологічному регламенту висота крану повинна бути 68 метрів, а тому прийшов до висновку, що відповідач при укладенні з позивачем договору взяв на себе зобов'язання у відповідності ПВР та ПОР здійснити монтаж крану на висоту 68 метрів, а не 48 метрів.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, суд першої інстанції встановив, що листом №249 від 26.11.2008р. відповідач повідомив позивача, що всі зобов'язання по договору №49 від 03.05.2007р. він виконав, а роботи по нарощуванню секцій крану на висоту більш ніж 48 метрів згідно його доводів повинно бути предметом окремого договору.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З метою здійснення робіт з монтажу крану ТОВ "ФІН.Н" уклало договір з ТОВ "Портал" про проведення монтажних робіт з монтажу крану до 66 метрів. Сума за вказаним договором, яку оплатило ТОВ "ФІН.Н" за монтажні роботи склала 158060 грн., що підтверджується виписками з банку (а.с. 32-36), договором від 12.12.2008р., актом здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2009р.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено склад правопорушення, зокрема, наявність протиправної поведінки сторони, вини, наявність причинного зв'язку між противоправною поведінкою відповідача і збитками, перевірено розмір заявленої до стягнення суми збитків та задоволено вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 158060 грн., як такі що підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, постанову у даній справі не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ТОВ "ФІН.Н" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. у справі № 14/314-09 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2009 року залишити без змін.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий С. Мирошниченко
СуддіТ. Барицька
Л. Жукова