Справа № 4-1596
2009 р.
26-27 листопада 2009 року суддя Галицького районного суду міста Львова ОЛЕКСІЄНКО М.Ю., при секретарі - БЕСПАЛЬОК О.А., з участю прокурора - ІВАНИКА Т.Я. та адвоката - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові скаргу
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову прокурора Галицького району м.Львова від 01 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо них за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду зі скаргою на постанову прокурора Галицького району м.Львова від 01 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо них за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування скарги скаржники покликаються, що кримінальна справа порушена всупереч вимогам діючого законодавства, що після поступлення заяв від фізичної особи прокурор, довільно трактуючи зміст ч.3 ст. 27 КПК України, виніс оскаржувану постанову про порушення щодо них кримінальної справи, не встановивши, зокрема, факту скоєння саме ними будь-якого правопорушення, в тому числі і злочину, та не виніс жодних постанов про пред'явлення їм обвинувачення. Не володіючи повною інформацією про обставини справи, прокурор не скерував її для проведення дізнання та без обґрунтування особливого громадського значення злочину, мотивуючи, що гр. ОСОБА_4 не в змозі сама захистити свої права та систематичністю побутових конфліктів між ними, незаконно порушив дану кримінальну справу, хоча гр. ОСОБА_4 сама могла звернутись для захисту своїх інтересів з даного приводу в суд в порядку приватного звинувачення. Крім того, прокурором порушено вимоги закону, оскільки наявні щодо особи не скасовані постанови органу дізнання про відмову в порушенні щодо них кримінальної справи по тому ж обвинуваченню.
Вважають, що прокурор Галицького району м.Львова передчасно порушив дану кримінальну справу, оскільки достатніх даних на момент порушення кримінальної справи і приводів для цього у слідства не було.
В суді скаржники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скаргу підтримали, дали аналогічні пояснення, доповнили, що постанова прокурора Галицького району м.Львова про порушення кримінальної справи відносно них за ч.1 ст. 125 КК України є незаконною, такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, і підлягає скасуванню. Просять скаргу задоволити.
Заступник прокурора Галицького району м.Львова Іваник Т.Я. проти задоволення скарги заперечив, пояснив, що постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є підставною і відповідає вимогам закону, що прокурор району мав право порушити дану кримінальну справу, оскільки для цього були приводи та підстави. Просить у задоволенні скарги відмовити, постанову прокурора від 01 жовтня 2008 року залишити в силі.
ОСОБА_4, як особа, за заявою якої була порушена кримінальна справа, та її представник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мотивуючи її безпідставністю, просять постанову прокурора Галицького району м.Львова від 01 жовтня 2008 року залишити в силі.
Заслухавши пояснення скаржників, думку адвоката ОСОБА_1 на підтримання скарги, заперечення заступника прокурора Галицького району м.Львова Іваника Т.Я., вивчивши надані ними матеріали кримінальної справи № 141-2390, вважаю, що скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Чинним законодавством (ст.94 КПК України) передбачені приводи і підстави до порушення кримінальної справи. Така може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до ч.3 ст. 27 КПК України, якщо справа про будь-який зазначений у ч.1 ст. 27 КПК України злочин має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу і при відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом в загальному порядку.
Стаття 98 КПК України передбачає порядок порушення кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суддя повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення цієї постанови. Зокрема, суддя повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення кримінальної справи передбачені ч.1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч.2 ст.94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений до цього порядок (ст. 98 КПК України).
З копії постанови прокурора Галицького району м.Львова від 01 жовтня 2008 року вбачається, що перевірка в порядку ст. 97 КПК України була проведена прокурором Галицького району м.Львова за зверненнями гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_4 щодо неправомірних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 та неодноразові заподіяння останній тілесних ушкоджень, які згідно актів судово-медичних досліджень відносяться до легких тілесних ушкоджень. У постанові зазначено, що, враховуючи те, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи з дитинства і в певній мірі не може захистити свої права, та систематичність побутових конфліктів, в ході яких останній нанесені легкі тілесні ушкодження, кримінальну справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно порушити за ч.1 ст. 125 КК України.
Прокурор Галицького району м.Львова при винесенні оскаржуваної постанови керувався вимогами ст. ст. 94, 98 КПК України.
Вивчивши матеріали справи, не вдаючись до дослідження доказів та їх аналізу по справі, приходжу до висновку, що кримінальна справа відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, була порушена за наявності достатніх на те приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України, за винятком одного з епізодів обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме, епізоду заподіяння легких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4 14 вересня 2006 року, оскільки на час винесення прокурором оскаржуваної постанови від 01 жовтня 2008 року закінчились строки притягнення винних до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України, тому скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цій частині на згадану постанову від 01 жовтня 2008 року про порушення щодо них кримінальної справи підлягає до задоволення, а в решті - є необґрунтованою та безпідставною.
Вважаю, що прокурор Галицького району м.Львова мав право і підстави для винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України та проведення досудового слідства по такій з метою з"ясування дійсних обставин справи. Будь-яких порушень, які б вказували, що прокурором району при винесенні постанови 01 жовтня 2008 року допущено порушення норм Кримінально-процесуального кодексу України, які регулюють порядок порушення справи, не встановлено, а скаржниками не наведено.
Покликання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на наявність щодо них не скасованих постанов органу дізнання про відмову в порушенні щодо них справи по тому ж обвинуваченню, не заслуговують на увагу, оскільки вважаю, постанова ДІМ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками ст. 296 КК України не перешкоджає прокурору порушити стосовно цих осіб кримінальну справу за ознаками ч.1 ст. 125 КК України в порядку ст. 27 КПК України.
Покликання скаржників на відсутність підстав до порушення кримінальної справи та інші мотиви, не розцінюю як обставини, які б давали підстави до скасування постанови про порушення даної кримінальної справи, оскільки така станом на 01 жовтня 2008 року порушена на підставах, передбачених законодавством, тому їх скарга в решті до задоволення не підлягає, хоча на даний час по деяких інших епізодах, зазначених в оскаржуваній постанові від 01 жовтня 2008 року, теж закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України.
Враховуючи наведене, вважаю, що в решті постанова про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, винесена на достатньо з'ясованих обставинах, з належних аналізом та оцінкою приводів та підстав для порушення кримінальної справи. При порушенні справи це рішення прийнято компетентною особою з дотриманням встановленого для цього порядку, передбаченого ст. 98 КПК України, тому скарга в решті до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України,
Скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з а д о в о л ь н и т и ч а с т к о в о .
Постанову прокурора Галицького району м.Львова від 01 жовтня 2008 року в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по епізоду спричинення ними легких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4 14 вересня 2006 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, скасувати у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України.
У решті скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову прокурора Галицького району м.Львова від 01 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо них за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, залишити без задоволення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 7 діб з дня її проголошення.
Оригінал постанови.