вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3671/20
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селтон», м. Київ,
до відповідача фізичної особи-підприємця Пилипенка Ігоря Володимировича, с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області,
про стягнення 55 535,18 грн.
без виклику учасників справи;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Селтон», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Селтон»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 17.12.2020 № 838 до відповідача - фізичної особи-підприємця Пилипенка Ігоря Володимировича, с. Юрівка Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ФОП Пилипенко І.В.), в якому просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 55 535,18 грн., а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. (700,00 грн. - ознайомлення з матеріалами, 1 800,00 грн. - підготовка та формування доказів, 1 000,00 грн. - складання вимоги, 1 500,00 грн. - складання позовної заяви з додатками та підготовка платіжного доручення про сплату судового збору).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку фільтрів FA31107 у кількості 200 шт., укладеного у спрощений спосіб. За доводами позивача відповідач здійснив часткову оплату виставленого рахунку на суму 80 000,00 грн. У свою чергу позивач виготовив фільтри FA31107 та повідомив відповідача 19.02.2020 про готовність замовлення до відвантаження. Позивач зазначає, що на теперішній час зазначена продукція в ідеальних умовах зберігається на складі виробника - ТОВ «Селтон», за рахунок останнього. При цьому, за доводами позивача, витрачені на виготовлення зазначеного замовлення сировина та матеріали не можуть бути використані повторно для виготовлення будь-яких інших фільтрів. Таким чином, позивачу завдано збитки у розмірі 55 535,18 грн., що становить різницю виробничої собівартості замовлення (135 535,18 грн.) та розміру часткової оплати відповідачем (80 000,00 грн.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2020 позовну заяву ТОВ «Селтон» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
12.01.2021 до господарського суду Київської області надійшла заява ТОВ «Селтон» від 05.01.2021 № 859 про усунення недоліків, розглянувши яку, суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №911/3671/20.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3671/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
02.02.2021 до господарського суду представник ФОП Пилипенка І.В. подав відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. В обґрунтуваннявідзиву представник позивача зазначає, що за рахунком від 10.10.2019 № СЛТ882 відповідачем було придбано 3 одиниці товару - фільтроелементи FA31107. У подальшому за допомогою мобільного додатку «Viber» та електронної пошти між позивачем та відповідачем проводились консультації щодо можливості замовлення 200 одиниць аналогічного товару та умов його поставки, у ході яких відповідачу було надіслано на електронну адресу 2 сканкопії рахунків-фактури з однаковим номером та датою (від 26.11.2019 № 1022) проте різними цінами (рахунок-фактура на суму 236 040,00 грн. за 200 одиниць фільтроелементів FA31107 вартістю 1 180,20 грн. за одиницю та рахунок-фактура на суму 297 600,00 грн. за 200 одиниць фільтроелементів FA31107 вартістю 1 240,00 грн. за одиницю), при цьому жодна із цих рахунків-фактур не містила будь-яких підписів та відтисків печатки. Платіжним дорученням від 06.12.2019 № 120 відповідач перерахував на банківський рахунок позивача грошові кошти у сумі 80 000,00 грн. з призначенням платежу: «РФ № 1022 від 26 листопада 2019 Фільтра FA31107 Часткова оплата». Проте, за доводами представника відповідача, у процесі переговорів щодо можливого замовлення 200 одиниць товару - фільтроелементів FA31107 сторонами не досягнуто згоди щодо ціни товару, відповідно між сторонами не був укладений договір купівлі-продажу чи будь-який інший договір, який би передбачав виготовлення позивачем та оплату відповідачем товару - 200 одиниць фільтроелементів FA31107. Також, за твердженням представника відповідача, з позову не вбачається з якої підстави у відповідача мав виникнути обов'язок відшкодування заявлені збитки позивачу, які цивільні права позивача були порушені відповідачем та які неправомірні дії чи бездіяльність відповідач вчинив щодо позивача.
Також, представник відповідача твердив, що із спором, що розглядається у межах даної справи, тісно пов'язаний інший спір між позивачем та відповідачем щодо повернення коштів у розмірі 80 000,00 грн., які були сплачені ФОП Пилипенком І.В. на користь ТОВ «Селтон» за платіжним дорученням від 06.12.2019 № 120, що був розглянутий господарським судом міста Києва у межах справи № 910/17624/20. Рішенням у вказаній справі ухвалено стягнути з ТОВ «Селтон» на користь ФОП Пилипенка І.В. вказані грошові кошти як такі, що були сплачені без достатньої правової підстави.
Так, за доводами представника відповідача, рішенням господарського суду у справі №910/17624/20 встановлено обставину, що є важливою для правильного вирішення спору у справі № 911/3671/20, а саме те, що між позивачем та відповідачем не існує будь-яких договірних зобов'язань щодо поставки товару - 200 одиниць фільтроелементів FA31107.
Оскільки рішення у справі № 910/17624/20 не набрало законної сили, представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3671/20 до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2021 по справі № 910/17624/20.
Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідач - ФОП Пилипенко І.В. поніс витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатським об'єднанням «Юридичні технології» згідно з договором від 04.11.2020 № 04-11-20 про надання правової допомоги на загальну суму 10 000,00 грн., оплата яких підтверджується рахунком від 26.01.2021 № 3 та квитанцією банку про перерахування відповідної суми грошових коштів.
11.02.2021 до господарського суду Київської області надійшла відповідь ТОВ «Селтон» від 09.02.2021 № 67 на відзив, у якій позивач твердить, що з переписки у мобільному додатку Viber та електронного листування простежується початок та хід договірних відносин, включаючи договірну ціну і факт повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження.
При цьому, посилаючись на роз'яснення, викладені у листі Міністерства фінансів України від 16.02.2017 № 31-11410-06-5/4339, позивач твердить, що рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури. При цьому, посилаючись на ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач стверджує, що вимога від 13.11.2019 № 159 про прийняття відповідачем виготовленої на його замовлення партії продукції є належним та допустимим доказом існуючих у сторін договірних відносин та встановлення строку виконання обов'язку прийняти продукцію. Крім того, видаткова накладна від 08.11.2019 № СЛТ687 на суму 5 040,00 грн. свідчить про існування між сторонами договірних відносин на поставку фільтроелементу FA31107 партіями.
Разом із цим, на виготовлення даної партії продукції було витрачено (пошкоджено) сировину та матеріали (калькуляція собівартості виготовлення фільтроелементів FA31107 у кількості 200 одиниць та специфікація додані до позову), виплачена заробітна плата робітникам безпосередньо пов'язаним з виробництвом даної продукції, сплачені до бюджету обов'язкові платежі (у т.ч. ЄСВ). Витрачені на виготовлення цього замовлення сировина та матеріали не можуть бути використані повторно для виготовлення будь-яких інших фільтрів. Витрати, що становлять собівартість виготовлених на замовлення відповідача фільтроелементів FA31107 у кількості 200 одиниць, складають 135535,18 грн., тоді як оплату проведено на суму 80000,00 грн. Таким чином, виготовлена на замовлення відповідача продукція повністю не оплачена та не отримана останнім не з вини позивача.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі позивач зауважив, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Разом із цим, позивач об'єктивно вважає, що у даній справі існує можливість самостійно встановити обставини, що розглядаються іншим судом, відтак позивач просив суд не зупиняти провадження у справі № 911/3671/20.
01.03.2021 до господарського суду Київської області надійшли письмові заперечення представника відповідача від 19.02.2021, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник відповідача твердить, що сканкопії рахунків-фактур з одним і тим ж номерами та датами проте з різними цінами на спірний товар не є документами електронної форми, оскільки не відповідають вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг, не можуть також вважатись первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть підтверджувати вчинення між сторонами господарської операції. Так, за доводами представника відповідача, те, що «пропозиція» позивача укласти договір, зроблена шляхом направлення на електронну пошту вказаних сканкопій рахунків-фактур, не була повністю та безумовно прийнята відповідачем є підтвердженням не укладення між сторонами договору у порядку ст. 642 ЦК України. За доводами представника відповідача, направлення позивачем відповідачу за вказаних вище умов вимоги від 13.11.2020 № 159 у порядку ст. 530 ЦК України не могло бути підставою для виникнення будь-яких зобов'язань у відповідача. За доводами представника відповідача, твердження відповідача про те, що він виконав своє зобов'язання по виробництву партії товару на замовлення позивача і те, що відповідач ухиляється від виконання свого зобов'язання по отриманню і оплаті товару не відповідає реальним відносинам, що мали місце між сторонами. Так, за доводами представника відповідача, підстав для виконання вказаних зобов'язань ні у позивача, ні у відповідача не існувало. Таким чином, оскільки діями чи бездіяльністю відповідача не порушено жодних цивільних прав та інтересів позивача, відповідно вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків є безпідставною.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі представник відповідача зазначив, що обидві справи виникли між одними й тими ж самими сторонами з приводу одних й тих самих відносин. Крім того, розмір нібито заподіяних збитків позивач визначає з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів (80 000,00 грн.), які за рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2021 у справі № 910/17624/20 підлягають стягненню з ТОВ «Селтон» на користь ФОП Пилипенко І.В. як такі, що були перераховані без достатніх на те правових підстав.
Крім того, представником відповідача надані додаткові обґрунтування щодо заявлених до стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. у порядку розподілу судових витрат у справі.
11.03.2021 до господарського суду Київської області надійшли письмові заперечення позивача від 09.03.2021 № 130 щодо заявлених представником відповідача до стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., обґрунтовані тим, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката у місцевому господарському суді є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, відповідно розмір таких витрат має бути зменшено до 1 000,00 грн.
18.03.2021 від ТОВ «Селтон» до суду надійшло клопотання від 11.03.2021 №144. У якому позивач надає копію ухвали північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі №910/17624/20 та просить не зупиняти провадження у справі,
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
При цьому відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто преюдицію складають обставини, встановлені судом у іншій справі, а не їх юридична оцінка.
З огляду на викладене, відсутня об'єктивна неможливість розгляду справи №911/3671/20 без отримання результатів розгляду справи господарського суду міста Києва у справі №910/17624/20, оскільки в межах компетенції господарського суду Київської області та у межіх предмету розгляду справи №911/3671/20 суд має можливість встановити всі обставини відносин сторін щодо поставки спірних фільтроелементів, обсяг наявних матеріалів справи є для цього достатнім.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленим цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши позов ТОВ «Селтон» до ФОП Пилипенка І.В. про стягнення 55 535,18 грн. збитків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодекс України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Основною суттєвою відмінністю договорів підряду та надання послуг є те, що за договором підряду метою укладення договору є конкретний результат робіт, що належить до передання замовникові, метою договору надання послуг є процес надання послуг, які споживаються в процесі їх надання.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суду подано роздруківки листування з електронного додатку Viber, за змістом якого вбачається, що між ТОВ «Селтон» та ФОП Пилипенко І.В. 09 - 10.10.2019 була досягнута домовленість про поставку товару - фільтроелементів 541х269х69(71), пробних зразків у кількості 3 шт. загальною вартістю 5060,00 грн.
Продавцем ТОВ «Селтон» було сформовано рахунок на оплату №СЛТ882 від 10.10.2019 на загальну суму 5040,00 грн., який був направлений відповідачу 10.10.2019 та оплачений відповідачем цього ж дня.
07.11.2019 шляхом електронного листування продавець повідомив покупця про готовність фільтрів.
Згідно доданої до матеріалів справи копії накладної від 08.11.2019 №687 позивач передав, а відповідач отримав обумовлений товар вартістю 5040,00 грн., щодо вказаної поставки між сторонами відсутній спір.
Як вбачається з роздруківок листування з електронного додатку Viber, відповідач 26.11.2019 розпочав узгодження поставки 200 шт фільтрів, у зв'язку з чим просив інформацію про ціну, висловив побажання щодо пакування та маркування товару, при цьому зазначаючи про необхідність обов'язкового отримання специфікації.
Продавець ТОВ «Селтон» сформував рахунок №1022 від 26.11.2019 на суму 297600,00 грн. (фільтроелемент FA 31107 у кількості 200 шт, ціна за штуку 1240,00 грн. без ПДВ), щодо якого відповідач вказав про невідпвоідність ціни попереднім переговорам. Продавець ТОВ «Селтон» сформував іншу версію рахунку №1022 від 26.11.2019 на суму 239040,00 грн. (фільтроелемент FA 31107 у кількості 200 шт, ціна за штуку 1180,00 грн. без ПДВ).
Відповідач здійснив оплату позивачу платіжним дорученням від 06.12.2019 №120 суми 80 000,00 грн. із призначенням платежу "РФ №1022 від 26 листопада 2019 Фільтра FA 31107 Часткова оплата".
Як вбачається з наступного листування у електронному додатку Viber (27.11.2019), сторонами продовжувався процес узгодження ціни, характеристик товару, що передбачався до виготовлення та поставки, виду пакування, строку виготовлення тощо. Відповідач не погоджувався із запропонованою остаточною ціною та запитував про можливість отримання знижки, позивач пропонував варіанти заміни окремих комплектуючих фільтрів з метою зниження собівартості.
10.12.2019 позивач повідомив відповідача про намір до нового року відвантажити фільтри. 19.02.2020 позивач повідомив відповідача про готовність фільтрів та направив відповідачу рахунок на оплату.
Передача товару не відбулася, що сторонами не заперечується. Позивач заявляє про наявність у нього збитків в сумі 55 535,18 грн., які визначає як різницю між виробничою собівартістю виготовленої продукції (135535,18 грн.) та отриманою передоплатою (80 000,00 грн.).
Позивач твердить, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з письмовою вимогою від 13.11.2020 № 159, в якій вимагав до 20.11.2020 прийняти продукцію та оплатити залишок заборгованості по замовленню. Разом із вказаною вимогою відповідачу було скеровано остаточну калькуляцію вартості продукції та Специфікацію номенклатури: Фільтроелемент FA 31107. Вказаний лист №0407323268927 відповідачем отримано 18.11.2020.
Доказів того, що відповідач задовольнив вимогу позивача або надав обґрунтовану відповідь на нього, матеріали справи не містять.
За змістом ст. 208 ЦК України правочини між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем слід вчиняти у письмовій формі, крім тих правочинів, які повністю виконуються у момент їх вчинення (ст. 206 ЦК України). Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Суд погоджується з тим, що сучасні умови ведення господарської діяльності дозволяють використовувати найбільш зручні та мобільні засоби комунікації, в тому числі і шляхом електронного листування, що законом не заборонено та відповідає сучасним звичаям ділового обороту.
Разом із тим, слід відрізняти переддоговірне узгодження умов договору та врегулювання розбіжностей та укладення договору та встановлення договірних зобов'язальних відносин.
Згідно із ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відтак, належним доказом для встановлення дійсних умов укладеного договору є або викладений єдиним документом письмовий договір, підписаний обома сторонами, або один чи кілька письмових документів, якими обмінялися сторони, і з яких вбачається його зміст. Повідомлення у електронному додатку Viber не є такими документами, з яких вбачається зміст договору.
Термін «неукладений договір» є тотожним договору, який не відбувся. Відтак, визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.
З огляду на те, що відповідачем здійснено передоплату в сумі 80 000,00 грн., а позивач приступив до виготовлення продукції, суд відхиляє посилання відповідача на те, що договір між сторонами є неукладеним. Тож суд встановив, що відносини сторін за правовим змістом є змішаним договором підряду та поставки.
Разом із тим, як вбачається з доданих до справи матеріалів, сторонами не досягнуто остаточної згоди щодо властивостей продукції, що підлягала виготовленню та поставці, щодо ціни, комплектації, пакування та маркування товару. Також із змісту листування між сторонами не вбачається узгодження строку, способу поставки та місця передачі товару.
Так, рахунки на оплату (від 26.11.2019 № 1022 на суму 248 000,00 грн., та від 26.11.2019 № 1022 на суму 236 040,00 грн.), які були направлені в електронному вигляді позивачем відповідачу (на відміну від копій цих же рахунків, поданих до суду) не містили підпису уповноваженої особи продавця ТОВ "Селтон".
При цьому, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати покупцю. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.
Суду подано копію остаточної калькуляції вартості виробництва продукції від 07.02.2020, яка не містить підпису відповідача як замовника. Подана копія Специфікації номенклатури: Фільтроелемент FA31107 від 05.02.2020 підписана працівниками позивача, щодо яких не подано доказів наявності у них права підпису від імені юридичної особи ТОВ «Селтон». Доказів того, що відповідач як замовник вказану специфікацію погодив та підписав, суду не подано. При цьому, позивач твердить про готовність товару за станом на 19.02.2020, однак, як вбачається з матеріалів справи, Калькуляція витрат виробництва продукції та Специфікація були направлені відповідачу лише 13.11.2020 листом №0407323268927 равзом із вимогою від 13.11.2020 №159.
З огляду на викладене, з поданих документів, якими обмінялися сторони, не вбачається досягнення остаточної згоди у передбаченій законом формі щодо продукції, яка мала бути виготовлена, її характеристик, комплектації, маркування, пакування; також не вбачається згоди щодо строків виготовлення, а також строків та порядку поставки.
Згідно до частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки кредитору, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є по-перше, наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявність збитків (документально доведеного їх розміру) та наявність причинного зв'язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов'язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов'язання - причиною.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
З огляду на відсутність досягнення між сторонами остаточної згоди у передбаченій законом формі щодо продукції, яка мала бути виготовлена, її характеристик, комплектації, маркування, пакування; згоди щодо строків виготовлення, а також строків та порядку поставки, у позивача відсутні підстави твердити про протиправне діяння відповідача щодо неприйняття продукції, відповідно і причино-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою шкодою також відсутній.
Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, здійснюючи виготовлення продукції без отримання у належній формі згоди замовника, позивач діяв на власний ризик, у зв'язку з чим покладення на відповідача вини за неприйняття товару, щодо якого відсутні докази його відповідності до мети, для якої вона придбавалася, відсутня.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, позивачем не доведено наявності протиправного діяння відповідача та причино-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та завданою шкодою, у зв'язку з чим позов ТОВ «Селтон» до ФОП Пилипенка І.В. не належить до задоволення.
У зв'язку із відмовою у позові су відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на позивача судові витрати у справі.
Відповідач просить суд включити до судових витрат та стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.
Відповідно до укладеного 04.11.2020 між відповідачем (замовник) та адвокатським об'єднанням «Юридичні технології» (адвокатське об'єднання) договору про надання правової допомоги № 04/11-20 адвокатське об'єднання здійснює захист прав та інтересів замовника, зокрема, у судах в усіх справах та з усіх питань, що стосуються замовника, а замовник зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, понесені у ході виконання договору.
За надання правової допомоги замовник сплачує адвокатському об'єднанню винагороду відповідно до видів та вартості правової допомоги, визначених у кошторисах, що є додатками до цього договору (п. 3.1. договору).
Відповідно до кошторису до цього договору за надання замовнику послуг з правової допомоги, а саме підготовку відзиву на позовну заяву ТОВ «Селтон» та інших необхідних процесуальних документів у господарській справі № 911/3671/20 та супроводження розгляду даної справи у суді першої інстанції, замовник сплачує на користь адвокатського об'єднання гонорар у розмірі 10 000,00 грн. Оплата вказаних послуг здійснюється авансом протягом трьох банківських днів з дати вручення замовнику рахунку.
Згідно рахунку на оплату від 26.01.2021 № 3 замовник сплатив адвокатському об'єднанню винагороду у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи.
Адвокатським об'єднанням здійснювалось представництво у суді першої інстанції з розгляду справи № 911/3671/20, шляхом складання та подання відзиву на позов та письмових заперечень.
Між ФОП Пилипенком І.В. та АО «Юридичні технології» складено та підписано Акт надання послуг №12 від 19.02.2021. згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв послуги (підготовка відзиву, повідомлення про неможливість надання доказів, заяви про зупинення провадження - 6 годин (1470,58 грн./год), 8823,50 грн.; підготовка заперечень 0,8 годин (1470,58 грн./год), 1176,50 грн., всього вартість прийнятих робіт та послуг 10000,00 грн.
За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд бере до уваги також статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення, суд погоджується з доводами позивача про неспівмірність заявленої до стягнення суми з огляду на таке.
За своєю категорією, враховуючи позицію позивача у справі, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Справа розглядалась без виклику представників сторін, тобто адвокат не брав участі у судових засіданнях. Підготовка до розгляду даної справи не вимагала значного обсягу часу та зусиль. Відзив на позов та письмові заперечення відповідача не містять складного правового аналізу доказів та обставин у справі.
Отже, беручи до уваги, що надання правової допомоги - це професійний обов'язок адвоката, який знає закон та судову практику, суд доходить висновку про неспівмірність та нерозумність визначеної адвокатом до стягнення суми витрат та погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для їх зменшення.
За таких обставин суд покладає на позивача відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, співмірному до складності справи та виконаних адвокатом робіт, до часу, витраченого адвокатом на виконання робіт; дообсягом наданих адвокатом послуг та до ціни позову у справі, а саме в сумі 2 270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові товариству з обмеженою відповідальністю «Селтон» відмовити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Селтон» (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29, код ЄДРПОУ 32556556)
на користь фізичної особи - підприємця Пилипенка Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх