вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3601/20
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/3601/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна», смт. Чабани Києво-Святошинського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-Агро»,
с. Хмелівка Тетіївського району
про стягнення 288 335,02 грн.
Представники:
від позивача: Відловська І.Я., адвокат, ордер серії АА № 1065373 від 02.12.2020;
від відповідача: Коломієць Т.М., адвокат, ордер серії КС № 682530 від 15.01.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері України» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-Агро» (надалі-відповідач) про стягнення 288 335,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки запасних частин № 11648-ЗЧ від 22.02.2017, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 203 604,42 грн., з огляду на наявність якої нараховані 69 058,42 грн. пені, 9 205,48 грн. 3 % річних та 6 466,70 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2020 відкрито провадження у справі № 911/3601/20, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 27.01.2021.
18.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 15.01.2021 (вх. № 1054/21), в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 203 604,42 грн., 3 % річних в сумі 9 205,48 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 466,70 грн., однак не погоджувався щодо нарахованої пені в сумі 69 058,42 грн. та просив суд зменшити розмірі пені на 80 % в порядку ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Ухвалою суду від 27.01.2021 підготовче засідання у справі № 911/3601/20 було відкладено на 15.02.2021.
28.01.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь б/н від 26.01.2021 (вх. № 1978/21) на відзив на позовну заяву, в якій позивач підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі зазначав про те, що останній не вбачає виключних та достатніх підстав для застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Ухвалою суду від 15.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/3601/20, справу призначено до розгляду по суті на 10.03.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2021 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат, а також просив суд зменшити розмір пені заявленої до стягнення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
22.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-Агро» (відповідач/покупець) укладений Договір поставки запасних частин № 11648-ЗЧ.
Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Товар надається покупцю на складі постачальника протягом 5 робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок постачальника 100 % від загальної вартості товару, якщо інше не передбачено специфікацією до цього договору (п. 3.1 договору).
Факт поставки товару засвідчується видатковою накладною, яка підписана повноважними представниками та скріплена печатками сторін (п. 3.6 договору).
Датою поставки партії товару вважається дата видаткової накладної постачальника на окрему партію товару згідно специфікації (п. 3.8.3 договору).
Товар передається на підставі видаткової накладної (п. 3.8.4 договору).
Загальна сума договору складається з сумарної вартості всіх поставок, що здійснюється в рамках даного договору і включає ПДВ (п. 4.1 договору).
Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах 100 % передоплати за замовлену партію товару згідно з рахунком постачальника, якщо інше не передбачено специфікацією до цього договору (п. 5.1 договору).
Умовами п.п. 2.1, 2.2 договору визначено, що договір вступає в силу в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31.12.2017. Якщо за десять днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу про розірвання договору, строк дії даного договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31.12 наступного календарного року включно.
Так, позивачем на виконання умов Договору № 11648-ЗЧ від 22.08.2017, на підставі видаткових накладних № 14141 від 22.06.2018 на суму 87 411,74 грн., № 14204 від 22.06.2018 на суму 489,89 грн., № 15767 від 06.07.2018 на суму 19,56 грн., № 16390 від 02.07.2019 на суму 17 181,86 грн., № 16391 від 02.07.2019 на суму 1 022,93 грн., № 16388 від 02.07.2019 на суму 130 942,68 грн., № 16389 від 02.07.2019 на суму 54 456,95 грн., було поставлено, а відповідачем прийнято товар, на загальну суму 303 604,42 грн. Відповідні видаткові накладні скріплені підписами повноважних представників сторін та печатками юридичних осіб.
Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 100 000,00 грн., вартість товару в сумі 203 604,42 грн. залишена відповідачем не сплаченою.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою № 499 від 23.11.2020, в якій вимагав від відповідача виконати зобов'язання за Договором № 11648 від 22.08.2017 щодо оплати вартості отриманого товару. Надіслання вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 23.11.2020, накладної № 0315072972369 від 23.11.2020 та фіскального чеку від 23.11.2020.
Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та повного задоволення, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статей 73 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач у своєму відзиві б/н від 15.01.2021 (вх. № 1054/21 від 18.01.2021) визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 203 604,42 грн., на час прийняття рішення доказів оплати отриманого товару відповідачем не надано, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором з оплати вартості товару, що отриманий від позивача.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору № 11648-ЗЧ від 22.08.2017 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 203 604,42 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 205,48 грн. 3 % річних та 6 466,70 грн. інфляційних втрат, нарахованих від сум заборгованості за кожною видатковою накладною окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, вимоги позивача визнаються судом та підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 69 058,42 грн. пені.
Відповідно до п. 8.2 договору визначено, що за порушення терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми, за кожний день прострочення. Пеня може бути нарахована за весь період прострочення оплати.
Пунктом 10.7 договору визначено, що до правовідносин сторін, пов'язаних з укладенням, виконанням цього договору та/або сплатою штрафних санкцій згідно з договором застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
У своєму відзиві (вх. № 1054/21 від 18.01.2021) на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені на 80 %.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, у справі № 902/855/18 від 13.01.2020.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд визнає, що визначений позивачем розмір пені належить до зменшення, однак, враховуючи матеріальні інтереси всіх сторін, суд дійшов висновку щодо зменшення пені на 50 %, що становитиме 34 529,21 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (невиконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару), то суд покладає на відповідача судові витрати (судовий збір) в повному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-Агро» (09853, Київська область, Тетіївський район, с. Хмелівка, вул. Постишева, 1, код ЄДРПОУ 33159257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код ЄДРПОУ 38379774) 203 604 (двісті три тисячі шістсот чотири) грн. 42 коп. заборгованості, 34 529 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 21 коп. пені, 9 205 (дев'ять тисяч двісті п'ять) грн. 48 коп. 3 % річних, 6 466 (шість тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 70 коп. інфляційних втрат та 4 325 (чотири тисячі триста двадцять п'ять) грн. 03 коп. судового збору.
Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 18.03.2021.
Суддя О.О. Христенко