ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.03.2021Справа № 910/20164/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Партнер" про стягнення 221 633,40 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (далі - ТОВ "Вартіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № 29/20, укладеного 31 січня 2020 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Партнер" (далі - ТОВ "БФК "Партнер"), позивач згідно з видатковими накладними поставив відповідачу металопродукцію на загальну суму 785 178,00 грн., а також надав транспортні послуги з транспортування вказаного товару на суму 2 500,00 грн. Оскільки ТОВ "БФК "Партнер" взяте на себе за вказаною угодою зобов'язання щодо оплати вартості цієї продукції та послуг виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 201 662,25 грн., останній, посилаючись на статті 95, 509, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 55, 216, 222, 230-232, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 9 430,19 грн. пені, 2 357,53 грн. трьох процентів річних, 8 130,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2020 року вказану заяву було передано для розгляду судді Спичаку О.М.
За результатами повторного автоматизованого розподілу, проведеного 5 січня 2021 року у зв'язку з лікарняним судді Спичака О.М., дана позовна заява передана на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Вартіс" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20164/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.
Ухвалю Господарського суду міста Києва від 4 лютого 2021 року продовжено строк на подання ТОВ "БФК "Партнер" відзиву на позовну заяву до 12 лютого 2021 року.
15 лютого 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява ТОВ "Вартіс" про зменшення розміру позовних вимог від 9 лютого 2021 року № 09/02/1-2021, в якій останнє просило стягнути з відповідача 164 162,25 грн. основного боргу, 9 430,19 грн. - пені, 2 357,53 грн. - трьох процентів річних та 8 183,43 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
16 лютого 2021 року до суду надійшов відзив ТОВ "БФК "Партнер" від 11 лютого 2021 року на позовну заяву, в якому останній не погодився з позовними вимогами та вважав їх необґрунтованими, оскільки, на його думку, видаткові накладні були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства і не можуть бути підставою для стягнення заборгованості.
23 лютого 2021 через до суду від ТОВ "Вартіс" надійшла відповідь на вищевказаний відзив на позовну заяву, в якій останнє заперечило проти викладених відповідачем доводів. Крім того, до цієї відповіді на відзив позивачем було долучено заяву від 19 лютого 2021 року № 14/02/2-2021 про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 149 162,25 грн. основного боргу, 9 430,19 грн. - пені, 2 357,53 грн. - трьох процентів річних та 8 183,43 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 січня 2020 року між ТОВ "БФК "Партнер" та ТОВ "Вартіс" був укладений договір № 29/20, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність відповідачу товар - металопродукцію, а ТОВ "БФК "Партнер" - прийняти і своєчасно оплатити вказану продукцію на умовах і в порядку, визначеному цим договором.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару зазначається у рахунках-фактурах постачальника, які мають силу специфікації, або в інших додатках до цієї угоди та визначаються у видаткових накладних (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1 даного правочину загальна його ціна складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних.
При передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару, а саме: рахунок-фактуру, копію видаткової накладної за вимогою покупця, копію сертифікату якості за вимогою покупця. Сторони, підписуючи цю угоду, погодили, що факт отримання покупцем товару по видатковій накладній підтверджує передачу вказаних у цьому пункті договору оригіналів документів, у тому числі наявність у покупця відповідного рахунку-фактури, і не потребує подальшого доведення передачі постачальником покупцю факту передачі цих документів (пункт 4.1.1 договору).
Пунктом 5.1 даного правочину встановлено, що передача товару здійснюється відповідно міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 1 січня 2010 року на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або інших додатках до цієї угоди. При відсутності відповідної вказівки в рахунку фактурі/видатковій накладній, за базис поставки сторони приймають умови EXW (склад постачальника), що розташований за адресою: Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 21.
Передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або в рахунках-фактурах, у розмірі 100 % вартості товару протягом 3 банківських днів від дати рахунку-фактури (пункт 3.5.1 договору).
Згідно з пунктом 3.5.2 цієї угоди при відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до пункту 5.2 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної або акта приймання-передачі, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики.
Згідно з пунктом 9.1 вказаної угоди остання діє з моменту її підписання сторонами і скріплення печатками цих підприємств до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач на підставі рахунків-фактури: від 6 серпня 2020 року № 76599, від 10 серпня 2020 року № 28399, від 4 вересня 2020 року № 76599, згідно видаткових накладних: від 6 серпня 2020 року № 27927, від 10 серпня 2020 року № 28399 та від 7 вересня 2020 року № 32368, - поставив відповідачу товар на загальну суму 785 178,00 грн. (у т.ч. ПДВ).
Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних: від 6 серпня 2020 року № ВР0025363, від 10 серпня 2020 року № ВР0025709 та від 7 вересня 2020 року № ВР0029173, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих суб'єктів господарювання.
Крім того, згідно з пунктом 3.3 договору позивач на підставі акта надання послуг від 10 серпня 2020 року № 28399 надав відповідачу транспортні послуги по поставці товару на суму 2 500,00 грн. Вказана сума була зарахована в заборгованість, що виникла з поставки по накладній від 10 серпня 2020 року № 28399.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 31 січня 2020 року № 29/20 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару та послуг з перевезення вантажу в повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином ТОВ "Вартіс", з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, 149 162,25 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 31 січня 2020 року № 29/20, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, яка складає 149 162,25 грн., підтверджується матеріалами справи і на момент прийняття рішення останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Вартіс" про стягнення вказаної суми основного боргу. За таких обставин даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 9 430,19 грн. пені, нарахованої на суми боргу по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових оплат відповідача, відповідно до наданого розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за товар, зазначених в пункті 4.2 цієї угоди, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, яка підлягає стягненню з ТОВ "БФК "Партнер" на користь позивача, є пеня в загальному розмірі 9 404,47 грн., нарахована на суми боргу по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових оплат відповідача, відповідно до наданого розрахунку.
Разом із тим, у задоволенні вимог ТОВ "Вартіс" про стягнення з відповідача пені у розмірі 25,72 грн. слід відмовити.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної поставки товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "БФК "Партнер" інфляційні втрати у загальному розмірі 8 183,43 грн. та 2 357,53 трьох процентів річних відповідно до наданого позивачем розрахунку.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок та здійснивши власний перерахунок цих компенсаційних виплат, суд дійшов висновку, що стягненню з ТОВ "БФК "Партнер" на користь ТОВ "Вартіс" підлягає сума трьох процентів річних у розмірі 2 152,79 грн. та 6 705,00 грн. інфляційних втрат. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 274,74 грн. трьох процентів річних та 1 478,43 грн. інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Посилання відповідача на те, що спірні видаткові накладні були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак не можуть бути підставою для стягнення заборгованості, не беруться судом до уваги, оскільки всі документи на підтвердження повноважень особи позивача, яка підписувала вказані видаткові накладні, були надані ТОВ "Вартіс" суду. Крім того, у процесі розгляду справи відповідачем була здійснена часткова оплата спірної заборгованості, у зв'язку з чим ТОВ "Вартіс" подавалися заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин вимоги ТОВ "Вартіс" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем було подано клопотання, в якому останній просив повернути йому з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 787,50 грн.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, а також наявність поданого позивачем клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд дійшов висновку про те, що сплачена останнім сума судового збору в розмірі 562,50 грн. підлягає поверненню ТОВ "Вартіс".
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Партнер" (04211, місто Київ, вулиця Лайоша Гавро, будинок 9-К, 1 поверх; ідентифікаційний код 34956906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 21, корпус В, 1 поверх; ідентифікаційний код 34350636) 149 162 (сто сорок дев'ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 25 коп. основного боргу, 9 404 (дев'ять тисяч чотириста чотири) грн. 47 коп. пені, 6 705 (шість тисяч сімсот п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2 152 (дві тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 79 коп., а також 2 511 (дві тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 37 коп. судового збору.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 21, корпус В, 1 поверх; ідентифікаційний код 34350636) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп., сплачений на підставі платіжного доручення від 18 грудня 2020 року № 11293 на суму 3 324,50 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 березня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко