ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2021Справа № 910/3860/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Компанії «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.» про забезпечення позову у справі
Особи, які отримають статус учасників справи:
позивач: Компанія «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.»
відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлюкс Україна»,
відповідач-2: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»
Представники: без виклику сторін.
Компанія «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.» звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Перлюкс Україна» до набрання рішенням суду законної сили, передавати у будь-який спосіб повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 або відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 255874 повністю або частково;
- заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» до набрання рішенням суду законної сили, вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) стосовно власника торговельної марки за свідоцтвом України № 255874 від 25.03.2019, в тому числі зміни, пов'язані з відмовою від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Заява обгрунтована тим, що відповідач-1 може в будь-який момент відмовитись від торговельної марки «Perlux» (комбіноване) за свідоцтвом України № 255874 або здійснити передачу прав на вказану торговельну марку іншій особі, про що будуть внесені відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, що утруднить вирішення справи по суті і зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення майбутніх позовних вимог, оскільки в Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки будуть міститись відомості про нового власника спірної торговельної марки.
Тож, Компанія «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.» має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлюкс Україна» та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» з позовом, зокрема про визнання недійсним вказаного свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
Розглянувши заяву Компанії «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору.
Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до НОІВ. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені.
Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом двох років після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1 і 2 статті 18 цього Закону, крім випадків, коли власник свідоцтва, дію якого припинено, надасть згоду на реєстрацію заявленої торговельної марки.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем-1 свідоцтва України № 255874 на знак для товарів і послуг «Perlux» (комбіноване) з наступним поданням до установи заяви про реєстрацію відповідних змін.
У такому разі, у випадку визнання свідоцтва України № 255874 на знак для товарів і послуг недійсним повністю, відповідачі об'єктивно не матимуть можливості виконати рішення суду, оскільки у Державному реєстрі свідоцтв на торговельні марку будуть міститись відомості про особу (осіб), якій (яким) передано право власності на свідоцтво України № 255874, а не відомості про відповідача-1, або взагалі будуть відсутні відомості про вказану торговельну марку.
Крім того, у випадку відмови відповідача-1 від знака для товарів і послуг «Perlux» (комбіноване) за свідоцтвом України № 255874 ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 2-х років здійснити повторну реєстрацію торговельної марки після припинення дії свідоцтва.
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
У зв'язку з тим що власник свідоцтва України № 255874 на знак для товарів і послуг «Perlux» (комбіноване) може у будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтво повністю, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що права на знак для товарів і послуг, на момент прийняття рішення можуть перейти до іншої (інших) особи (осіб).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Враховуючи наведене вище, подана заява визнається судом обґрунтованою щодо вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Перлюкс Україна» передавати у будь-який спосіб повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 або відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 255874 повністю або частково.
Крім того, позивач просить суд заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» до набрання рішенням суду законної сили, вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) стосовно власника торговельної марки за свідоцтвом України № 255874 від 25.03.2019, в тому числі зміни, пов'язані з відмовою від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
14.10.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" від 16.06.2020 № 703-ІХ, яким внесено зміни до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та визначено повноваження Національного органу інтелектуальної власності.
Так, ч. 2. ст. 2-1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що до владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі;
Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 1267-р «Про національний орган інтелектуальної власності» визначено: на виконання підпункту 1 пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 червня 2020 р. N 703-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності" визначити, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
З огляду на зміни в чинному законодавстві, суд зазначає, що здійснення державної реєстрації торговельних марок, опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей належить до повноважень Національного органу інтелектуальної власності, функції якого виконує Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності".
Враховуючи наведене вище, подана заява також визнається судом обґрунтованою в частині заборони Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) стосовно власника торговельної марки за свідоцтвом України № 255874 від 25.03.2019, в тому числі зміни, пов'язані з відмовою від зазначеного свідоцтва України та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У зв'язку з наведеним, подана заява щодо вжиття заходів до забезпечення позову визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити Компанії «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.», що відповідно до частини 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини 3 статті 138 цього Кодексу, а також повернення позовної заяви і відмова у відкритті провадження є підставами для скасування судом заходів забезпечення позову, вжитих до подання позовної заяви, згідно з частиною 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Компанії «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.» про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі № 910/3860/21, а саме:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Перлюкс Україна» передавати у будь-який спосіб повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 255874 від 25.03.2019 або відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 255874 повністю або частково.
- заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) стосовно власника торговельної марки за свідоцтвом України № 255874 від 25.03.2019, в тому числі зміни, пов'язані з відмовою від зазначеного свідоцтва України та здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Стягувач: Компанія «АЙРОН ЕНД СМІТ КФТ.» (Іпарі парк ут 6, Сада, Ейч-2111, Угорщина);
Боржник-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлюкс Україна» (90300, Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Івана Франка, 108, ідентифікаційний код - 39308820);
Боржник-2: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, ідентифікаційний код - 31032378)
Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 15.03.2021 та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 15.03.2024.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.