номер провадження справи 9/163/20
10.03.2021 Справа № 908/2755/20
м.Запоріжжя
За позовом: Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69065, м.Запоріжжя, вул. Матросова, 29а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -
Позивач: Департамент капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 04054079)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Вогнетривавтоматикасервіс” (69106, м. Запоріжжя, ДСП-481, вул. Теплична, буд. 3, код ЄДРПОУ 30938181)
про стягнення суми 631025,99 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
прокурор: Гапонова В.М.;
від позивача: Чечель К.І.;
від відповідача: Харченко Р.В.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Вогнетривавтоматикасервіс” на користь Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації суми 620820,72 грн. неустойки та суми 10205,27 грн. - 3% річних, всього - загальної суми 631025,99 грн.
Ухвалою суду від 09.11.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2755/20 (номер провадження 9/163/20), вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2020. Ухвалою суду від 01.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів - до 26.01.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 19.01.2020. Ухвалою суду від 19.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів - до 10.02.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 09.02.2021. Ухвалою суду від 09.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 02.03.2021. В судовому засіданні 02.03.2021 оголошувалась перерва до 04.03.2021, потім - до 10.03.2021.
10.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Прокурор підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. За результатами процедури відкритих торгів між Департаментом капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Вогнетривавтоматикасервіс» укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 22/05-7 від 23.05.2018, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду. Відповідно до п. 4.8 договору фінансування робіт здійснюється за рахунок обласного та державного бюджетів. На виконання умов Договору на розрахунковий рахунок відповідача, відкритий в Державній казначейській службі України, Департаментом були перераховані бюджетні кошти в якості сплати авансу на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів в сумі 2104477,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.07.2019 № 12 та № 23 з відмітками органу Держказначейства про проведену оплату 24.07.2019. Згідно з п. 4.6 Договору Генпідрядник протягом 3 місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, зобов'язаний підтвердити їх шляхом виконання робіт на суму не менше суми авансу, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). Невідпрацьовані протягом 3 місяців суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін. Термін для використання Генпідрядником авансу у повному обсязі та надання Департаменту документів на підтвердження їх використання коштів за призначенням, сплинув 25.10.2019. У подальшому Генпідрядником у грудні 2019 року підтверджено використання авансу шляхом надання актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 24.12.2019 Генпідрядником 24.12.2019 підтверджено використання авансу на суму 2104477,00 грн. Таким чином, у порушення умов п. 4.6 Договору від 23.05.2018 № 22/05-7, п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 № 1764, ТОВ Науково-виробнича фірма «Вогнетривавтоматикасервіс» порушено строки використання/повернення отриманого від Департаменту капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації авансу у встановлені строки. Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі порушення Генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу, Генпідрядник за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невикористаного авансу, що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення. Отже, за порушення строків повернення невикористаних сум авансу відповідач має сплатити Департаменту неустойку в розмірі 620 820,72 грн. за період з 26.10.2019 по 23.12.2019 (59 днів). Пунктом 7.4 Договору передбачено, що крім сплати штрафних санкцій, Генпідрядник, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума 3% річних від простроченої суми за період прострочення складає 10 205,27 грн. Загальна сума штрафних санкцій складає 631025,99 грн. Департаментом капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету не вжито. Нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави стало підставою для звернення прокуратурою до суду з даним позовом згідно з ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На підставі викладеного, ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 5, 22, 47, 112 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 202, 509, 525, 526, 549, 610-612, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 216, 323 ГК України прокурор просив позов задовольнити.
Позивач в судовому засіданні 02.03.2021 виступив із вступним словом, зазначивши, що підтримує заявлений прокурором позов.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Відповідно до п. 4.6 договору Генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, інших матеріалів; невідпрацьовані протягом 3 місяців суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін. В абзаці 4 п. 7.4. Договору закріплено відповідальність Генпідрядника за порушення строків повернення невідпрацьованих сум авансу. Отже, саме у випадку затримки повернення невідпрацьованих сум авансу Генпідрядник має сплатити неустойку в розмірі 0,5 % від суми невикористаного авансу, що підлягала поверненню за кожен день затримки. З аналізу вказаного пункту слідує, що відповідальність настає в тому випадку, якщо надані грошові кошти у вигляді авансу не використані та повернені з порушенням передбачених строків. Мета застосування вказаної санкції полягає, зокрема, у отримані компенсації за своєчасно не використані кошти зі сторони Генпідрядника при користуванні бюджетними коштами без їх цільового витрачання. Кошти фактично отримано підприємством на рахунок 24.07.2019 та використано в повному обсязі для проведення підрядних робіт на об'єкті у встановлені договором строки, що підтверджується карткою по рахунку 311 - рахунок ГУ ДКСУ за період з 24.07.2019 по 07.08.2019 про повне використання отриманого авансу у розмірі 2104477,00 грн. на придбання будівельного матеріалу. Крім того, протягом вересня - жовтня 2019 були складені акти прихованих робіт на об'єкті, які підписані представниками будівельної організації, технічного нагляду замовника та проектної організації. Також на об'єкті всі виконані роботи фіксувалися в загальному журналі виконаних робіт. Однак акти виконаних робіт для підтвердження обставин використання передоплати (авансу) було підписано лише 24.12.2019. Вважає також, що слід надати належну оцінку тим обставинам, що в період з вересня по грудень 2019 року обов'язки директора Департаменту капітального будівництва ЗОДА тимчасово виконували різні особи і така зміна керівника Замовника не сприяла своєчасному підписанню актів. Водночас, деякі з осіб, що виконували обов'язки директора Департаменту, можуть підтвердити обставини виконання ТОВ НВФ «Вогнетривавтоматикасервіс» робіт на об'єкті відповідно до погодженого графіку та в межах наданого фінансування. Ініціюючи звернення з позовною заявою, прокурор зазначає що Генпідрядник не підтвердив використання авансу до 25.10.2019 (не було підписано Акти за формою КБ-2в) та здійснює нарахування штрафних санкцій з 26.10.2019 по 23.12.2019, тобто за 59 днів. Відповідач з таким нарахування погодитися не може враховуючи своєчасне використання авансу на придбання будівельного матеріалу з метою здійснення підрядних робіт на об'єкті. Підрядні роботи розпочалися з 2018 року та тривали безперервно, відповідно до узгодженого графіку та в межах наданого фінансування. Станом на грудень 2019 року відповідач виконав роботи на суму 3165305,74 грн., тобто на 1060828,74 грн. більше ніж сума отриманого авансу. Ці обставини зафіксовано у Довідці про вартість виконаних будівельних робіт № 5 від 24.12.2019. Тобто, Підрядник сумлінно виконував свої договірні зобов'язання з метою закінчення проекту та введення об'єкта в експлуатацію, в межах графіку виконання робіт. Відповідач зазначив, що відповідно до приписів ст. 233 ГК України передбачено, що суд з урахуванням інтересів боржника може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Реальних збитків ані позивачу, ані державним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування завдано не було, оскільки відповідач використав аванс в строк, підрядні робити на об'єкті виконувались в межах погодженого графіку та враховуючи наявне фінансування. Крім того, відповідачем у відзиві зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Прокурором та позивачем подані до суду відповіді на відзив, відповідачем - заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд
Між Департаментом капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Вогнетривавтоматикасервіс» (Генпідрядник, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 22/05-7 від 23.05.2018 (далі - Договір), відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов Договору та здати у встановлений Договором строк закінчені роботи, а Замовник - прийняти від Генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п. 1.2 цього Договору.
В п. 1.2 Договору визначені види робіт, а саме: «Капітальний ремонт будівель комунального закладу «Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів» ЗОР у м. Запоріжжі. Комплексне утеплення. За адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 1а».
Згідно з п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 07.02.2019 ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ БД.1.1-1-2013. Договірна ціна складає 11300,000 тис. грн. (будівельні роботи) у тому числі ПДВ 20% - 1883,33333 тис. грн., у тому числі на 2019 - 493,600 тис. грн.
Початок виконання робіт - червень 2018 року. Закінчення - жовтень 2019. Невід'ємною частиною Договору є календарний графік виконання робіт (п.5.1 Договору).
В подальшому сторонами підписувались додаткові угоди до Договору, згідно з якими, в тому числі, вносились зміни щодо терміну закінчення виконання робіт та Календарного графіку виконання робіт.
Відповідно до змісту п. 4.8 Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок з обласного та державного бюджетів.
Додатковою угодою № 7 від 07.02.2019 внесено зміни до пункту 4.6 розділу 4 Договору та викладено вказаний пункт в наступній редакції: «Замовник може надати Генпідряднику, на відкритий в органах Казначейства рахунок, аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів у розмірі до 30% вартості річного обсягу робіт строком на 3 місяці.
На підставі пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» визначено, що попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, надавачам товарів і послуг (крім нерезидентів) на не бюджетні рахунки відкриті на їх ім'я в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, надавачами товарів і послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначеними договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг.
Генпідрядник, протягом 3 місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, зобов'язаний підтвердити їх шляхом виконання робіт на суму не менше суми авансу, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). Невідпрацьовані протягом 3 місяців суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін (у разі, коли строк повернення авансу підпадає на кінець грудня поточного року, то невикористані суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін, але не пізніше 25 грудня поточного року).
Генпідрядник зобов'язаний використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів та інших матеріалів.
Замовник має право контролювати використання наданих Генпідряднику сум авансу.
Придбання матеріалів без виконання робіт та їх монтажу (укладанню) в проектне положення, не вважається відпрацюванням авансу».
Матеріали справи свідчать, що Департаментом капітального будівництва Запорізької ОДА за платіжними дорученнями № 12 від 18.07.2020 на суму (1804477,00 грн.) та № 23 від 18.07.2029 (300000,00 грн.) на рахунок ТОВ НВФ «Вогнетривавтоматикасервіс», відкритий в Державній казначейській службі України, були перераховані грошові кошти в загальній сумі 2104477,00 грн. в якості авансу за договором № 22/05-7 від 23.05.2018. Згідно з відмітками органу Держказначейства фактичне зарахування оплати за вказаними платіжними дорученнями проведено 24.07.2019.
У жовтні 2020 прокурор в порядку ст. 53 ГПК України звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом (за яким відкрито провадження у даній справі) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Вогнетривавтоматикасервіс” на користь Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації неустойки за порушення строків повернення невідпрацьованих сум авансу та суми 3% річних на підставі п. 7.4 Договору.
При цьому, прокурор зазначив, що перераховані Департаментом капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації грошові кошти є бюджетними коштами, неефективне використання та неповернення яких розпоряднику порушує матеріальні інтереси держави, створює загрозу її економічній безпеці, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів. Невжиття позивачем відповідних заходів щодо стягнення до бюджету коштів у зв'язку із порушенням строків повернення/використання сум авансу стало підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до вимог пункту 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Частиною 3 статтею 47 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 1, 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Основним завданням місцевої державної адміністрації є забезпечення підготовки та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм.
Відповідно до Положення про Департамент капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 13.04.2020 № 152, Департамент виконує функції замовника з будівництва, реконструкції, ремонту об'єктів житлово-комунального і соціального призначення на території Запорізької області. Відповідно до своїх повноважень Департамент забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів. Департамент розпоряджається коштами, передбаченими кошторисом на будівництво на виконання основних завдань та функцій замовника.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Департаментом капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету не вжито, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Так, з матеріалів справи 908/2755/20, в т.ч. з листа Запорізької обласної прокуратури за вих. № 15/2-8вих20 від 17.09.2020, листа (відповіді) Запорізької обласної державної адміністрації за вих. № 09111/08-46 від 30.09.2020, листа Запорізької обласної прокуратури за вих. № 15/2-89вих-20 від 15.10.2020, листа Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації за вих. № 06/1449 від 19.10.2020, вбачається бездіяльність компетентного органу, в даному випадку - Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, та наявність законних підстав для представництва Прокурором в суді інтересів держави в особі Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір про закупівлю робіт за державні кошти №22/05-7 від 23.05.2018, що укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково ( ч. 1 ст. 854 ЦК).
Відповідно до частин 1 та 4 статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно з пунктами 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, у договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
Відповідно до абз. 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 (далі - Порядок), замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
За інформацією Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області від 23.09.2020 № 07.2-08.2/7324 розмір непідтвердженого використання ТОВ Науково-виробнича фірма «Вогнетривавтоматикасервіс» авансу станом на 25.10.2019 складав 2 104 477 грн. Документи, що підтверджують використання коштів, наданих на умовах авансування по Договору від 23.05.2018 № 22/05-7, надані Департаментом до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області 24.12.2019.
За порушення вимог абзацу 3 п. 11.3 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 та абзацу 5 пункту 10.1 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938 , зокрема, за не подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області у встановлений термін документів, що підтверджують використання авансу за Договором до Департаменту було застосовано заходи впливу, передбачені Бюджетним кодексом України, у вигляді попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою негайного усунення порушення, а також з 31.10.2019, 04.11.2019, 28.11.2019 (повторно) та з 04.12.2019 (повторно) зупинено операції з бюджетними коштами на підставі складених протоколів про порушення бюджетного законодавства.
Як зазначено судом вище, в пункті п. 4.6 Договору про закупівлю робіт за державні кошти № 22/05-7 від 23.05.2018 (в редакції додаткової угоди № 7 від 07.02.2019) сторони погодили, що наданий Замовником аванс Генпідрядник повинен використати протягом 3 місяців з дня надходження коштів попередньої оплати, а також зобов'язаний підтвердити їх шляхом виконання робіт на суму не менше суми авансу, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). Невідпрацьовані протягом 3 місяців суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін.
Приймаючи до уваги перерахування Департаментом капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації суми 2104477,00 грн. авансу за платіжними дорученнями №№ 12, 23 від 18.07.2020 (дата фактичного зарахування оплати 24.07.2019) на рахунок ТОВ НВФ «Вогнетривавтоматикасервіс», відкритий в Державній казначейській службі, відповідач повинен був підтвердити використання вказаних коштів, шляхом виконання робіт на суму не менше суми авансу, у строк до 25.10.2019 включно.
В пункті 4.6. договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 07.02.2019) сторони визначили чіткі строки використання Генпідрядником (відповідачем) суми авансу, встановили певний порядок дій такої реалізації та механізм підтвердження їх виконання.
За змістом п. 4.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 07.02.2019) єдиним доказом, що міг би підтвердити використання Генпідрядником одержанного авансу є акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, належних доказів виконання робіт протягом трьох місяців з дня надходження коштів на суму отриманого авансу суду не надав.
Як свідчать матеріали справи, використання авансу на суму 2104477,00 грн. підтверджено Генпідрядником тільки 24.12.2019, шляхом складення та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт № 6 за грудень за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року від 24.12.2019.
Таким чином, ТОВ Науково-виробнича фірма «Вогнетривавтоматикасервіс» порушено визначений у п. 4.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 7) та абз. 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва строк використання отриманого авансу (до 25.10.2019 включно), внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути Замовнику невідпрацьовану суму авансу у триденний термін - до 28.10.2019 включно.
Відповідач не дотримався зазначених строків та порядку, а саме: не підтвердив у встановлений договором строк факт використання ним суми авансу, шляхом виконання робіт, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, який визначено єдиним доказом відпрацювання отриманого авансу.
В пункті 4.6 договору визначено, що Придбання матеріалів без виконання робіт не вважається відпрацюванням авансу.
У зв'язку з цим надані відповідачем до матеріалів справи копія картки по рахунку: 311 за період з 24.07.2019 по 07.08.2019 на підтвердження використання отриманого авансу у розмірі 2104477,00 грн. на придбання будівельних матеріалів, копії актів на закриття прихованих робіт, складених у жовтні 2019, копії витягу з загального журналу виконаних робіт не є належними доказами використання (відправцювання) попередньої оплати (авансу). Посилання відповідача про направлення позивачу актів виконаних робіт (форма КБ-2в) не підтверджене належними доказами, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів такого направлення та отримання їх позивачем.
Виконання відповідачем робіт, яке підтверджується підписаним 24.12.2019 сторонами актом виконаних будівельних робіт № 6 за грудень 2019, не спростовує факту порушення зобов'язання в частині дотримання строків та порядку підтвердження використання авансу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В пункті 7.4 Договору від 23.05.2018 № 22/05-7 визначено, що у разі порушення Генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу, Генпідрядник за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невикористаного авансу, що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
У позовній заяві наведений розрахунок неустойки, нарахованої за період з 26.10.2019 по 23.12.2019 (59) днів, яка складає 620820,72 грн.
Враховуючи встановлені обставини, які викладені судом вище, у відповідача виник обов'язок повернути невідпрацьовану суму авансу у строк до 28.10.2019 включно, тому в даному випадку відповідач має сплатити неустойку за період з 29.10.2020 по 23.12.2019 (за 56 днів прострочення), що становить 589253,56 грн.
В іншій частині вимоги про стягнення неустойки є необґрунтованими, оскільки прокурором неправильно визначено початок нарахування неустойки, починаючи з 26.10.2019.
Прокурором також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 10205,27 грн. 3% річних за період прострочення з 26.10.2019 по 23.12.2019
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
В пункті 7.4 Договору також передбачено, що крім сплати штрафних санкцій, Генпідрядник, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Вирішуючи спір в частині заявленої до стягнення суми 3% річних, нарахованих за період прострочення щодо повернення попередньої оплати (авансу), суд бере до уваги висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/613/19, згідно з якими Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норми права (статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, зазначивши, зокрема, наступне:
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Приймаючи до уваги вказану правову позицію, господарський суд, враховуючи встановлений вище факт неналежного невиконання відповідачем зобов'язання, за яким передавався аванс, дійшов до висновку, що період часу до моменту підтвердження останнім належними доказами використання отриманої суми 2104477,00 грн. попередньої оплати (авансу) вважається простроченням виконання грошового зобов'язання щодо повернення вказаної невідпрацьованої суми авансу, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних є законними.
Зважаючи на вищенаведені висновки суду щодо дати початку виникнення прострочки виконання обов'язку з повернення грошових коштів, позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача належить сума 9686,36 грн. 3% річних за період з 29.10.2019 по 23.12.2019. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється.
За таких обставин, позов в цілому підлягає частковому задоволенню.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні в усній формі зазначив, що відповідно до ст. 233 ГК України суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Реальних збитків ані позивачу, ані державним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування завдано не було, оскільки відповідач використав аванс в строк, підрядні робити на об'єкті виконувались в межах погодженого графіку та враховуючи наявне фінансування.
Позивач надав письмове заперечення проти зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
З положень наведених норм випливає, що суду надано можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто, по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Підставою для зменшення розміру штрафних санкцій є співвідношення суми таких санкцій з сумою збитків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у чинному законодавстві України переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
У даному випадку суд враховує наступне: - доводи відповідача щодо використання ним авансу у визначені договором строки, що підтверджується іншими доказами, проте відсутністю підписаного між сторонами у встановлений договором строк акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в); - виконання робіт у грудні 2019 року та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 24.12.2019, тобто вже через два місяці; - порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено); - нарахування позивачем в т.ч. й 3% річних, які носять компенсаційний характер за користування належними до сплати позивачу коштами.
Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі вжиття заходів до виконання основного зобов'язання, ступінь його виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, оцінивши у сукупності надані докази та зіставляючи майнові інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню (589253,56 грн.) на 50%. З огляду на що, розмір неустойки, який стягується судом з відповідача на користь позивача, складає 294626,78 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури необхідно стягнути суму 8984,10 грн. витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Вогнетривавтоматикасервіс” (69106, м. Запоріжжя, ДСП-481, вул. Теплична, буд. 3, код ЄДРПОУ 30938181) на користь Департамента капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 04054079) суму 294626 (двісті дев'яносто чотири тисячі шістсот двадцять шість) грн. 78 коп. неустойки, суму 9686 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 36 коп. - 3% річних.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Вогнетривавтоматикасервіс” (69106, м. Запоріжжя, ДСП-481, вул. Теплична, буд. 3, код ЄДРПОУ 30938181) на користь Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29а, р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) суму 8984 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 10 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва