номер провадження справи 27/18/21
15.03.2021 Справа № 908/171/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожінжиніринг” (69002, місто Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 4, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40933609; адреса адвоката Котелевського К.В. (69006 місто Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, 1/2 офіс 36)
до відповідача: Комунального підприємства “Управління капітального будівництва” (69037 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 04054151)
про стягнення 144 453 грн. 30 коп.
за участю
представника позивача: Котелевський К.В., ордер АР № 1033795 від 14.01.2021
представник відповідача: Коновалов Д.В., дов. № юр-00002 від 04.01.2021
19.01.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожінжиніринг” про стягнення з Комунального підприємства “Управління капітального будівництва” 144 453 грн. 30 коп. заборгованості за договором № 214.Р від 27.03.2020.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/171/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/171/21, присвоєно справі номер провадження 27/18/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 23.02.2021.
В судовому засіданні 23.02.2021, на підставі ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.03.2021.
У судовому засіданні 15.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 15.03.2021 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 144 453 грн. 30 коп. заборгованості за договором № 214.Р від 27.03.2020 та підтримав заяву (вх. № 3783/08-08/21 від 23.02.2021), щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 6 875 грн. 00 коп.
Представник відповідача у відзиві № юр-00320 від 09.03.2021 (вх. № 5045/08-08/21 від 10.03.2021) позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 4 000 грн. 00 коп.
Позивач заперечив щодо зменшення витрат на правничу допомогу до 4 000 грн. 00 коп.
Заслухавши представників сторін у спрощеному позовному провадженні, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорожінжиніринг” (підрядник) та Комунальним підприємством “Управління капітального будівництва” (замовник) укладено договір підряду на виконання проектних робіт № 214.Р.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання виконати коригування проектної документації по об'єкту: «Капітальний ремонт мостової споруди "Автомобільно-пішоходний міст через річку Мокра Московка по Комунарському району м. Запорїжжя» (коригування) (надаліі- робота) згідно завдання на проектування (Додаток № 1) та вихідних даних (Додаток № 2), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і сплатити підряднику вартість виконаних робіт.
Результатом виконання робіт по договору є виготовлена підрядником проектна документація стадії робочий проект (1.2 договору).
Відповідно до першого абзацу п. 2.6 договору, підрядник зобов'язується не пізніше 1-го календарного дня після настання кінцевого терміну, визначеного Графіком виконання робіт Додаток № 3), передати Замовнику результат виконаних робіт, на паперовому та на електронному носії, для перевірки та надання на експертизу, скласти і підписати 3 екземпляра Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно п. 2.7 договору підрядник зобов'язується не пізніше 5-го робочого дня з дати отримання від замовника копії позитивного звіту експертизи, передати замовнику результат виконаних робіт на паперових носіях у 4 примірниках та на електронному носії, та скласти і підписати 3 екземпляри Акта приймання-передачі виконаних робіт.
За п. 2.8 договору, матеріали виконаних робіт передаються Замовнику по актам приймання-передачі проектної документації.
У п. 2.9 договору Замовник зобов'язується підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 робочих днів з моменту його надання Підрядником або надати мотивовані зауваження щодо відмови від його підписання у цей же строк. Підрядник зобов'язаний усунути зауваження Замовника не пізніше 10 робочих днів з моменту їх отримання.
В разі не підписання та/або ненадання мотивованої відмови Замовником від підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт у вказані строки, такий Акт вважається підписаним, а роботи прийнятими.
За п. 3.1 договору, замовник здійснює фінансування підрядника у розмірі 481 511 гривень.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що оплата виконаних робіт підряднику у розмірі 337 057,70 гривень без ПДВ, що складає 70% загальної вартості робіт, здійснюється замовником у термін 45 календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт після надходження фінансування предмету договору на рахунок замовника від Головного розпорядника коштів.
Відповідно до п. 3.6 договору остаточний розрахунок за виконані роботі в розмірі 144 453 грн. 30 коп. без ПДВ, що складає 30% загальної вартості робіт між замовником та підрядником здійснюється згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 45 календарних днів після отримання позитивного звіту в експертній організації та підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно п. 11.1 договору, строк договору до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
На виконання взятих на себе зобов'язань підрядник здійснив вказане коригування проектно-кошторисної документації по об'єкту згідно договору.
Між сторонами 29.07.2020 підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт № 9 за договором № 214.Р від 27.03.2019 на суму 337 057 грн. 70 коп. Підписання цього Акту здійснювалось сторонами на виконання п. 2.6 договору.
Факт сплати замовником на користь підрядника зазначеної суми встановлений ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.10.2020 по справі № 908/2392/20.
Замовником отриманий позитивний експертний звіт № 0113-20Е стосовно виготовленої підрядником проектної документації.
На виконання п. 2.7 договору після отримання позитивного звіту, підрядник передав замовнику результат виконаних робіт на паперових носіях у 4 примірниках та на електронному носії, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання передачі проектної документації від 05.11.2020, підписаний з боку замовника 12.11.2020.
Разом із супровідним листом № 730/20 від 11.11.2020 підрядник передав замовнику у 3 екземплярах Акт приймання-передачі виконаних робіт № 27 від 11.11.2020 по об'єкту: «Капітальний ремонт мостової споруди «Автомобільний пішохідний міст через річку Мокра Московка по Комунарському району м. Запоріжжя» (коригування) на суму 144 453,30 гривень. Замовник отримав вказаний лист разом з актом 12.11.2020, про що свідчить штамп Замовника в правому нижньому куті.
Протягом 10 робочих днів замовник наданий Акт не підписав, однак і жодних зауважень не висловив.
За таких умов, згідно положень п. 2.9 договору, наданий Акт починаючи з 27.11.2020 вважається підписаним з боку замовника.
Виходячи зі змісту п. 3.6 договору, по 11.01.2021 включно (45 календарних днів), замовник повинен був здійснити остаточний розрахунок у суму 144 453 грн. 30 коп.
Позивач не здійснив остаточний розрахунок за виконані роботи, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 214.Р від 27.03.2020 склала 144 453 грн. 30 коп.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 853, 882 ЦК України відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у станнього обов'язку щодо їх оплати.
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише в разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Дана правова позиція викладена у постанову Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18.
Відповідач лише після відкриття провадження по справі № 908/171/21 підписав акт приймання-передачі виконаних робіт № 27 від 11.11.2020 та копія якого, відповідно до заяви позивача від 23.02.2021 (вх. № 3832/08-08/21 від 23.02.2021) була долучена до матеріалів справи.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп (МН8ЯОР МОУЗІІЗУЛИ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс 'Горіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ГПК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Пре;гметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до приписів ст. ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 144 453 грн. 30 коп. за договором № 214.Р від 27.03.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім витрат по сплаті судового збору, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 875 грн. 00 коп.
Відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 4 000 грн. 00 коп.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії наступних документів: договір про надання правничих послуг від 14.01.2021, акт виконаних (наданих послуг) від 22.02.2021 за договором від 14.01.2021 про надання правничих послуг, рахунок № 39 від 22.02.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги сеорія АР № 1033795, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001097 від 29.09.2015.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Як вже зазначалося, відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 4 000 грн. 00 коп. з посиланням на неспіврозмірність таких витрат.
При цьому, позивачем в своїй заяві про стягнення таких витрат викладено детальне обґрунтування співмірності витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, з обсягом наданих адвокатом послуг, з ціною позову та значенням справи для сторін.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Об'єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вже зазначалося, клопотання позивача про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката мотивовано тим, що заявлені позивачем витрати є неспівнірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат.
Верховним Судом у своїх постановах неодноразово зауважувалося, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 14.01.2021 між позивачем та Адвокатським обєднанням «Коляда Котелевський» був укладений договір про надання правничих послуг.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничих послуг від 14.01.2021 на умовах договору Клієнт доручає Адвокатському об'єднанню, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання про надання Клієнту за плату правничих послуг (далі - Послуги) щодо стягнення з Комунального підприємства “Управління капітального будівництва” заборгованості за договором № 214.Р від 27 березня 2020 р. на виконання проектних робіт.
Пунктом 1.4 договору про надання правничих послуг від 14.01.2021 визначено, що від імені Адвокатського об'єднання правничі послуги Клієнту буде безпосередньо надавати адвокат цього об'єднання - Котелевський Костянтин Володимирович, що має усі без виключення і обмежень повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені Клієнта, його процесуальні права та обов'язки, підписує усі документи від імені та в інтересах Клієнта.
Згідно п. 6.1 договору про надання правничих послуг від 14.01.2021 за послуги, передбачені п. 1.2 цього Договору Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) розмір якої визначається виходячи з кількості витраченого часу з розрахунку 1250 гривень за одну годину (60 хвилин) часу, що витрачений для надання правничої допомоги. Оплата за участь в судовому засіданні є фіксованою та складає 1250 грн за одне судове засідання, незалежно від його тривалості. Судове засідання, що призначене, однак, ще не відбулося, можна включити в акт приймання-передачі до його проведення, і в такому разі акт приймання-передачі в цій частині набуває чинності за умови проведення цього судового засідання, та участі в ньому адвоката Адвокатського об'єднання.
Відповідно до п. 6.3 договору про надання правничих послуг від 14.01.2021 факт надання послуг та їх вартість фіксується шляхом підписання Сторонами Акту виконаних робіт, що є частиною цього договору.
За вимогами п. 6.4 договору про надання правничих послуг від 14.01.2021, оплата послуг Адвокатського об'єднання здійснюється Клієнтом в будь-який, не заборонений законодавством України, спосіб. Строк оплати 5 робочих днів після винесення судового рішення.
На виконання умов Договору, адвокатським об'єднанням в особі адвоката Котелевського К.В. були надані правничі послуги, детальний опис і перелік яких вказаних в Акті виконаних робіт (наданих послуг).
Так, позивачу були надані наступні правничі послуги, що підлягають оплаті:
1. Консультація та роз'яснення змісту Клієнту усіх наданих ним документів, а саме:
- Оригінал договору № 214.Р від 27 березня 2020 р. на виконання проектних робіт;
- Оригінал завдання на проектування;
- Оригінал наданого переліку вихідних даних для виконання робіт по об'єкту;
- Оригінал графіку виконання робіт;
- Оригінал договірної ціни та кошторису № 1;
- Оригінал додаткової угоди № 1 до договору № 214.Р від 27 березня 2020 р. на виконання проектних робіт разом з додатком (графік виконання робіт);
- Оригінал додаткової угоди № 2 до договору № 214.Р від 27 березня 2020 р. на виконання проектних робіт разом з додатком (зведений кошторисний розрахунок);
- Оригінал Акту приймання-передачі виконаних робіт № 9 від 29 липня 2020 р.;
- Оригінал акту приймання-передачі проектної документації 05 листопада 2020 р.;
- Оригінал ухвали з ЄДРСР Господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2020 р. по справі № 908/2392/20;
- Оригінал позитивного експертного звіту № 0113-20Е з додатками;
- Оригінал листа № 730/20 від 11 листопада 2020 р.;
- Оригінал Акту приймання-передачі виконаних робіт № 27 від 11 листопада 2020 р.;
для прийняття Клієнтом рішення стосовно звернення до Господарського суду Запорізької області щодо стягнення з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» заборгованості за договором № 214.Р від 27 березня 2020 р. на виконання проектних робіт. Клієнтом прийнято рішення щодо звернення до суду.
Витрачений час за вищезазначені послуги склав 35 хвилин.
2. Підготовка та подача господарського позову (з додатками) до Господарського суду Запорізької області щодо стягнення з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» заборгованості задоговором № 214.Р від 27 березня 2020 р. на виконання
проектних робіт. Витрачений час склав 3 години 55 хвилин.
3. Судове засідання, що призначене на 23 лютого 2021 р. Це судове засідання ще не відбулося, однак на підставі п. 6.1 Договору, воно включене в цей акт приймання-передачі і цей акт приймання-передачі в цій частині набуває чинності за умови проведення цього судового засідання, та участі в ньому адвоката Адвокатського об'єднання. Розмір фіксованої оплати склав 1 250 грн. 00 коп.
Загальний розміро часу склав 4 години 30 хвилинг. Розмір фіксованої оплати склав 1 250 грн. 00 коп.
На підставі п. 6.1 договору про надання правничих послуг від 14.01.2021, розрахунок вартості наданих послуг склав: 4 години 30 хвилин*1250 гривень/год + 1250 грн = 6 875 грн. 00 коп.
Надання цих послуг прямо обумовлене в договорі.
Крім того, в Акті виконаних робіт (наданих послуг), здійснено посилання на номер справи 908/171/21, адже цей акт складений після відкриття провадження, також в цьому акті зазначено, що він є невід'ємною частиною договору.
В п. 4 акту передбачено, що клієнт оплачує гонорар за отримані послуги у розмірі 6 875 грн. 00 коп., без ПДВ на підставі виставленого рахунку протягом 5 робочих днів після винесення остаточного судового рішення (рішення, ухвала) Господарським судом Запорізької області суду по справі № 908/171/21, що узгоджується з вищенаведеним п. 6.4 договору.
За таких умов, надані правничі послуги на даний момент не оплачені, адже сторони узгодили їх оплату після того розгляд справи буде завершено.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в абз. З п. 6.5. постанови від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Слід зазначити, що витрати за надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справ незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.120.2019 у справі № 922/445/19.
Представником позивача підтверджений обсяг наданих послуг, що підтверджується підписаним позивачем та Адвокатським обєднанням актом наданих послуг за Договором.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, відповідач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Відповідно до постанови об"єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 за № 910/13071/19 втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст 126 ГПК можливе лише за умови обгрунтованості та наявності доказів на підтверження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку , таке втручання суперечитеме принципу свободи договору.
Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, час, витрачений адвокатом Котелевським К.В. та, відповідно, загальна вартість професійної правничої допомоги є обґрунтованими та співмірними.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем до клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надано доказів на підтвердження порушення критерію реальності наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги, суд вважає, що заявлені представником позивача до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката, підлягають задоволенню в розмірі 6 875 грн. 00 коп.
В порядку ст. 129 ГПК України, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судовий збір у сумі 2 270 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 191, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожінжиніринг” до Комунального підприємства “Управління капітального будівництва” задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства “Управління капітального будівництва” (69037 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 04054151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожінжиніринг” (69002, місто Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 4, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40933609; адреса адвоката Котелевського К.В. (69006 місто Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, 1/2 офіс 36) 144 453 (сто сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят три) грн. 30 коп. заборгованості, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору, 6 875 (шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 19.03.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.