номер провадження справи 12/209/20
04.03.2021 Справа № 908/3166/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3166/20
за позовом: Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11)
до відповідача: Приватно-орендного підприємства “Агровиробнича фірма ім. Чапаєва” (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Центральна, буд. 49 А)
про стягнення 2 275 929,76 грн.
за участю представників:
від позивача - Хомутов Г.В., довіреність № 28/21 від 04.01.2021, адвокат
від відповідача - Попов В.Г., ордер № 1033110 від 11.01.2021, адвокат
Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 13.01.2021, 27.01.2021 11.02.2021, 25.02.2021 та 04.03.2021 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу -комплексу «Акорд».
Приватне підприємство “БІЗОН-ТЕХ 2006” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 678/20-юр від 30.11.2020 до Приватно-орендного підприємства “Агровиробнича фірма ім. Чапаєва” про стягнення основного боргу в сумі 683887,80 грн., інфляційних витрат в сумі 111745,15 грн., штрафу в розмірі 1125873,08 грн., 48 % річних в сумі 354423,73 грн. за договором поставки № ТК-38 від 05.02.2019, що разом складає 2275929,76 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 17.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3166/20, присвоєно справі номер провадження 12/209/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.01.2021 о 14:45.
12.01.2021 на електронну адресу суду від відповідача з електронним цифровим підписом надійшло клопотання про продовження терміну підготовчого засідання. Вказане клопотання мотивоване тим, що з метою надання відповідачу можливості надати додаткові докази у справі, а позивачу відповідь на відзив, враховуючи введений в Україні жорсткий локдаун з 08 по 24 січня 2021, просить суд продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкласти проведення підготовчого засідання на іншу дату після 24.01.2021.
12.01.2021 на адресу суду надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій адвокат Попов В.Г. просить залучити його в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи № 908/3166/20 в підсистемі «Електронний суд».
13.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступне:
- процентна ставка 48% річних, визначена п. 7.2.4 договору поставки № ТК-38 від 05.02.2019, в розумінні положень ч. 2 ст. 625 ЦК України є договірною мірою відповідальності за неналежне виконання умов договору, а відтак на думку відповідача, дане положення договору не може діяти за строком дії самого договору, термін дії якого згідно п. 9.1. був встановлений до 31.12.2019;
- вважає, що стягнення договірної процентної ставки на рівні 48% в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач мав право в межах строку дії договору - до 31.12.2019 включно, а з 01.01.2020 - на загальному рівні, передбаченому вказаною нормою;
- зазначення в договорі терміну «за весь час її прострочення» не тягне за собою юридичних наслідків, так як це не є юридичною умовою, яка має наслідком продовження терміну дії договору, враховуючи що термін його дії сторони чітко обумовили;
- вважає, що вимоги позивача, зазначені в п. 2 прохальної частини позовної заяви щодо застосування судом у резолютивній частині рішення процентів на рівні 48% на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України не підлягають задоволенню;
- зазначає про наявність підстав для застосування положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України;
- заявлена до стягнення сума штрафних санкцій 1 125 873,08 грн. та процентів річних 354423,73 грн. у 2,16 разів перевищує суму основного боргу, заявлену до стягнення - 683887,80 грн.;
- реальні майнові втрати позивача можуть бути відновлені за рахунок застосування індексу інфляції, згідно позовних вимог заявлено до стягнення інфляційних втрат 111745,15 грн., при цьому стягнення коштів, що перевищують розмір інфляції, є по суті надприбутком позивача і направлені на його надмірне збагачення за рахунок відповідача;
- за наслідками господарської діяльності за 2019-2020 роки відповідач має збитки, що підтверджується формою 2 до балансу за 2019 рік, станом на час подання відзиву баланс за 2020 рік в стадії формування і відповідно не може бути наданий;
- враховуючи збитковість господарської діяльності на даний час, задоволення позову в повному обсязі може мати наслідком стійку фінансову неспроможність відповідача, що врешті порушуватиме справедливий баланс майнових інтересів сторін спору;
- прострочення боргу в 2020 році мало місце в умовах пандемії COVID-19;
- відповідач попри збиткову господарську діяльність приймав заходи до виконання основного зобов'язання в частині сплати основного боргу, і фактично з 7981942,75 грн. боргу сплатив 7298054,95 грн.;
- згідно звіту форма № 1-ПВ за 4 квартал 2020 у відповідача наявна облікова кількість штатних працівників у кількості 57 осіб з місячним фондом оплати праці 1 110 100,00 грн.;
- вважає, що інтереси працівників також заслуговують на увагу. Просить суд на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшити розмір штрафу та процентів, заявлених до стягнення позивачем до 1000,00 грн., у задоволенні позову в частині стягнення 48% річних за період з 01.01.2020 та застосування вказаної процентної ставки в резолютивній частині рішення на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.01.2021 відкладено підготовче засідання на 27.01.2021 о 15:30.
21.01.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:
- відповідач у відзиві заперечує проти позовних вимог за відсутності обставин, які б припиняли відповідальність відповідача за договором, у тому числі зі сплати 48 % річних за весь період прострочення, за відсутності винятковості обставин порушення грошових зобов'язань за договором, які б допускали можливість зменшення сум штрафних санкцій згідно з законодавством;
- зі змісту ч. 7 ст. 180 ГК України і ч. 1 ст. 631 ЦК України слідує, що строк дії договору - цей час протягом якого його сторони набувають права і виконують свої обов'язки відповідно до умов договору;
- при цьому законом визначено, що відповідальність сторін, у тому числі договірна за порушення договору не припиняється після закінчення строку дії договору про що прямо вказано в ч. 7 ст. 180 ГК України та ч. 4 ст. 631 ЦК України;
- в пункті 9.2. договору позивач і відповідач домовились, що закінчення строку його дії не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов'язань за поставлений товар, що залишилися невиконаними ним, а також не звільняє сторони від відповідальності та правових наслідків порушення ними зобов'язань за договором;
- закінчення строку дії договору не припинило відповідальності і обов'язку відповідача зі сплати позивачу 48 процентів річних за весь період прострочення;
- наразі відсутні підстави, які б припиняли зобов'язання відповідача сплатити 48 процентів річних за весь період прострочення оплати товару за Договором та застосування судом ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо зазначення в рішенні про нарахування процентів за вказаною ставкою до виконання рішення в цій справі;
- посилаючись на цю обставину відповідач замовчує, що заявлені до стягнення 683887,80 грн. основного боргу є залишком, а не всією сумою простроченого ним боргу;
- оскільки у пункті 7.1.3. Договору позивач і відповідач між собою погодили, що 20% штрафу нараховуються на суму грошових зобов'язань прострочених понад 40 календарних днів, а також враховуючи тривалість прострочення платежів в сумі 4945477,61 грн. (більше 8 місяців), штраф нарахований на всю суму прострочених грошових зобов'язань зі сплати основного боргу;
- отже, вимоги зі стягнення штрафу заявлені у точній відповідності до домовленостей між сторонами Договору;
- довід відповідача про те, що майнові втрати позивача відновляться за рахунок індексу інфляції є необґрунтованим, адже посилаючись на вказані обставини відповідач наводить лише своє припущення, яке не ґрунтується ні на нормах права, ні на доказах;
- зобов'язання відповідача за Договором мають не натуральний, а грошовий характер, за таких обставин звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання недопустимо відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України;
- відповідач не визнавав існування будь-яких обставин, які б перешкоджали здійснити йому своєчасний розрахунок за товар, інакше б повідомив про це позивача письмово протягом п'яти днів з моменту їх виникнення, як про це сторони домовились в п. 9.7. Договору;
- посилання відповідача на свою збитковість як на підставу звільнення від відповідальності за Договором (навіть часткову) недопустимо в силу пункту 9.7. Договору;
- попри неналежне оформлення звіту (зокрема відсутність в ньому підписів та доказів його подачі до контролюючих органів) і складання його відповідачем, посилання відповідача на збитковість не свідчить про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за Договором та відсутність у нього коштів для виконання зобов'язань за Договором;
- задоволення в цій справі в повному обсязі вимог позивача точно не порушуватиме балансу інтересів сторін, адже належному виконанню позивачем своїх зобов'язань за договором поставки кореспондує вже систематичне порушення відповідачем своїх зобов'язань;
- заявлені позивачем до стягнення 48% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями про що слідує зі змісту ч. 1 ст. 230 ГК України, в якій законодавець визначив штрафними санкціями тільки неустойку, штраф і пеню, а також з Окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;
- безпідставними є посилання відповідача у відзиві на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо права суду на зменшення розміру процентів річних, адже у цій справі (№ 908/3166/20) відсутні обставини, які були встановлені у справі № 902/417/18. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
27.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 26.01.2021 про продовження терміну підготовчого засідання, в якому останній просить суд продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та в підготовчому судовому засіданні оголосити перерву. Вказане клопотання мотивоване необхідністю часу для надання додаткових доказів. При цьому до вказаного клопотання відповідач надав для приєднання до матеріалів справи документи на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, що мали місце в 2020 році, які надані до Запорізької торгово-промислової палати для отримання висновку про форс-мажорні обставини.
В підготовчому судовому засіданні 27.01.2021 оголошено перерву до 11.02.2021 об 11:00 без винесення процесуального документу суду про що складений протокол. При цьому в судовому засіданні 27.01.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів з огляду на наступне.
Приписами ч. 2, 3 ст. 177 ГПК України визначено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи те, що відповідач не надав докази (додані до вищевказаного клопотання від 26.01.2021) разом із поданням відзиву, не повідомив суд про неможливість подання таких доказів та причини неможливості їх подання, чим порушив приписи ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку підготовчого провадження в даній справі та оголошення перерви.
11.02.2021 на електронну адресу суду від позивача із електронним цифровим підписом надійшли заперечення проти приєднання до матеріалів цієї справи документів, долучених до поданого відповідачем клопотання від 26.01.2021 про продовження терміну підготовчого засідання. У запереченнях позивач зазначає наступне:
- жодні події 2020 року навіть теоретично не могли впливати на належність виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, граничний строк виконання яких припадав на 01.11.2019;
- документи подані відповідачем з порушенням процесуальних строків, що виключає можливість їх прийняття судом;
- всі додані до клопотання документи були складені задовго до подачі відповідачем відзиву в цій справі;
- відсутність у поданому відповідачем відзиві посилань на вказані документи з поясненням поважності причин неможливості їх долучення до відзиву, відсутність у поданому відзиві посилань на обставини, відображені у долучених до клопотання документах, виключає можливість їх приймання і розгляду судом в силу приписів ч. 8 ст. 80 і ч. 2 ст. 118 ГПК України;
- у договорі позивач і відповідач погодили що неврожай не може бути підставою для звільнення від зобов'язань за договором та наслідків порушення зобов'язань (п.п. 7.2.5. п. 7.2.), тому посилання відповідача на недобір врожаю як причину порушення зобов'язань за Договором є недоречним;
- протягом 2019-2021 років не існувало обставин, які б виключали можливість здійснення відповідачем розрахунку за поставлений згідно з Договором товар;
- прострочення грошових зобов'язань за договором є наслідком волевиявлення відповідача, його власних рішень і дій (бездіяльності);
- посилання відповідача у січні 2021 на те, що виконанню ним зобов'язань за договором перешкоджали обставини весни 2020 року, про які відповідач не повідомив позивача, є не тільки недоречним, але і недопустимим в силу приписів п. 9.7. договору;
- документи долучені до клопотання складені або самим відповідачем або за відсутності представника позивача;
- зі змісту документів слідує, що відповідач отримав у 2020 році врожай на суми, які в десятки разів перевищували прострочені грошові зобов'язання за договором, проте свої зобов'язання за договором відповідач так і не виконав.
11.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження терміну підготовчого засідання, в якому останній просить продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та в підготовчому судовому засіданні 11.02.2021 оголосити перерву. Вказане клопотання мотивоване необхідністю надання відповідачем доказів наявності форс-мажорних обставин в 2020 році, внаслідок дії яких унеможливлено проведення остаточних розрахунків за спірним договором та копії звіту про результати господарської діяльності за 2020 рік, який станом на 10.02.2021 не сформований.
Безпосередньо в судовому засіданні 11.02.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку проведення підготовчого провадження у зв'язку з наступним.
Частиною 3 ст. 177 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті строк підготовчого провадження може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Посилаючись на необхідність надання доказів наявності форс-мажорних обставин в 2020 році відповідач про такі обставини у відзиві на позовну заяву не зазначав, крім того не подав такі докази у строк, визначений приписами ч. 3 ст. 80 ГПК України, не повідомив суд про неможливість подання таких доказів та причини неможливості їх подання у строк, встановлений нормами ГПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку підготовчого провадження в даній справі та оголошення перерви.
Ухвалою суду від 11.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/3166/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2021 о 14:15.
25.02.2021 на електронну адресу суду від позивача із електронним цифровим підписом надійшли заперечення, в яких останній заперечує проти прийняття судом до розгляду сертифікатів № 2300-21-0140 від 01.02.2021, № 230021-0141 від 01.02.2021, виданих відповідачу Запорізькою торгово-промисловою палатою. Вказує, що сертифікатами засвідчено існування обставин непоборної сили, що вплинули на виконання відповідачем передбачених Податковим кодексом зобов'язань перед управлінням територіального органу податкової служби України. У вказаних сертифікатах відсутні відомості, які мають відношення до спірних відносин між сторонами, що розглядаються в даній справі. Разом з тим зазначає, що вказані у сертифікатах періоди існування обставин непоборної сили мали місце через 5 місяців після настання граничного строку виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за договором - 01.11.2019. Просить суд не брати до розгляду вказані сертифікати, оскільки ці документи не стосуються предмету доказування.
25.02.2021 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні в м. Київ.
25.02.2021 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України заявив вимогу про зобов'язання позивача надати оригінали усіх письмових доказів (документів), доданих до позовної заяви.
25.02.2021 на електронну адресу суду від відповідача з електронним цифровим підписом надійшло клопотання, в якому останній просить суд визнати поважною причину пропуску строку на надання відповідачем в якості письмових доказів сертифікатів Запорізької торгово-промислової палати від 01.02.2021 № 2300-21-0140, № 2300-21-0141 та звіту про фінансові результати за 2020 рік (форма №2), встановити додатковий строк для подання вказаних доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 25.02.2021 відкладений розгляд справи на 04.03.2020 о 12:00. У вказаній ухвалі зазначено, що суд розглянувши клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів та про відкладення (перенесення) розгляду справи, відмовляє у їх задоволенні.
Вирішуючи клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати оригінали усіх письмових доказів (документів), доданих до позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні у зв'язку з тим, що представник позивача повідомив про наявність в нього оригіналів усіх письмових доказів, доданих до позовної заяви, які він надасть суду для огляду.
В судове засідання 04.03.2021 з'явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2021 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2021 надав письмову заяву, в якій зазначив про визнання позову в повному обсязі. Разом з тим відповідач у заяві просить суд у зв'язку з визнанням позову залишити без розгляду відзив на позов і клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Разом з тим, представник відповідача зазначив, що немає необхідності досліджувати оригінали усіх письмових доказів (документів), доданих до позовної заяви, оскільки відповідач надав письмову заяву про визнання позову в повному обсязі.
Враховуючи вищевказану заяву відповідача клопотання останнього про зменшення штрафних санкцій судом не розглядається.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи позицію представника позивача та відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 05.02.2019 між Приватним підприємством “БІЗОН-ТЕХ 2006”, далі Постачальник, та Приватно-орендним підприємством “Агровиробнича фірма ім. Чапаєва”, далі Покупець, був укладений договір поставки № ТК-38, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця такий товар:
- насіння для сівби (далі - насіння або товар),
- пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - пестициди або товар),
- мінеральні добрива (далі - добрива або товар), а Покупець зобов'язується приймати цей товар й оплачувати його.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами.
Умовами п. 4.1. - 4.3., 4.5. Договору сторони визначили, що товар постачається Покупцю на таких умовах: FСА (склад Постачальника) або DАР (склад Покупця). Добрива також можуть постачатися залізничним транспортом на умовах СРТ. У Специфікації сторони вказують, на яких саме умовах (базисах) постачається товар за нею і адресу місця поставки, під яким сторони розуміють місце, в якому Постачальник зобов'язується передати товар Покупцеві, вантажоодержувачу або перевізнику. Якщо в Специфікації не визначені умови поставки, то товар за нею постачається Покупцю на умовах FСА (склад Постачальника), адреса якого повідомляється Покупцю на його запит. Усі базиси поставок розуміються Сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови Договору мають пріоритет над правилами Інкотермс. У Специфікації сторони можуть вказати інші базиси (умови) поставки товару, ніж ті, що вказані в Договорі. Строк поставки товару, протягом якого товар повинен бути переданий Покупцю або перевізнику, вказується в Специфікації. У ній також може бути вказана лише гранична дата поставки товару. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару. Постачальник зобов'язується передати Покупцю або перевізнику товар у строки, зумовлені Сторонами, тільки за умови входження на поточний рахунок Постачальника у строки, визначені в Специфікації, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені у відповідній Специфікації, разом із сумою індексації ціни товару. Під попередньою оплатою, авансом, авансовим платежем сторони розуміють платіж, що повинен бути здійснений Покупцем і отриманий Постачальником до моменту передачі Покупцю товару. Якщо Покупець прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже поставлений товар), то Постачальник має право пропорційно на час прострочення Покупця затримати поставку товару або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки товару за такою та/або іншими Специфікаціями, не несучи за це відповідальність. Постачальник має право поставити Покупцю товар і до отримання від нього попередньої оплати або авансових платежів, і такі дії Постачальника не є порушенням ним зобов'язань за цим Договором. Підписання Покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній.
Відповідно до п. 5.1. - 5.4. Договору Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати його поставки (передачі Покупцю або перевізнику). Якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на а товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника (перевізника). Оплата товару здійснюється Покупцем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір. Кошти за добрива Покупець зобов'язується переказувати на окремий рахунок Постачальника, реквізити якого окремо вказані в цьому Договорі. Покупець за свій рахунок несе всі витрати, пов'язані з виконанням своїх грошових зобов'язань за Договором. Товар вважається (частково, повністю) оплаченим Покупцем, а кошти перерахованими ним, в момент їх надходження на поточний рахунок Постачальника.
Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується (насіння, пестициди, добрива), реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору або накладної, якщо Специфікація не була підписана. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, Специфікації, договору або іншого зобов'язання між сторонами зарахувати платіж Покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено Постачальником, то кошти, що надійшли від Покупця в оплату товару за цим Договором, погашають грошові зобов'язання (платежі) Покупця за цим Договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто починаючи із зобов'язань (платежів) із самим ранніми строками виконання. У разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного непроіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням Покупцеві про таке зарахування.
Підпунктом 6.1.1. п. 6.1. Договору передбачений обов'язок Покупця у встановлені Специфікаціями або Договором строки оплатити товар.
Підпунктом 6.2.1. п. 6.2. Договору передбачений обов'язок Постачальника передати товар Покупцеві з дотриманням строку поставки та в місці поставки, визначеному в Специфікації/Договорі.
Згідно із п. 9.1. Договору він є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до кінця року, в якому він був укладений.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі були підписані специфікації № 1 - 23 до Договору.
До вказаного Договору між сторонами були укладені та підписані додаткова угода № 2 від 11.05.2019, додаткова угода № 4 від 12.08.2019 та додаткова угода № 5 від 20.08.2019.
Додатковою угодою № 2 від 11.05.2019 до Договору сторони домовились розірвати Специфікацію № 7 до Договору з дати укладення цієї додаткової угоди у зв'язку з чим Постачальник звільняється від зобов'язання з поставки товарів, зазначених у вказаній Специфікації.
Додатковою угодою № 4 від 12.08.2019 сторони домовились розірвати Специфікацію № 16 до Договору з дати укладення цієї додаткової угоди у зв'язку з чим Постачальник звільняється від зобов'язання з поставки товарів, зазначених у вказаній Специфікації.
Додатковою угодою № 5 від 20.08.2019 сторони домовились розірвати Специфікацію № 19 до Договору з дати укладення цієї додаткової угоди у зв'язку з чим Постачальник звільняється від зобов'язання з поставки товарів, зазначених у вказаній Специфікації.
Умовами п. 3 Специфікацій № 1-12, № 14-20 до Договору визначено, що товар оплачується Покупцем у порядку, вказаному в Договорі, і в такий строк: не пізніше 15 жовтня 2019 року.
Умовами п. 3 Специфікації № 21 до Договору визначено, що товар оплачується Покупцем у порядку, вказаному в Договорі, і в такий строк: не пізніше 27 вересня 2019 року.
Пунктом 3 Специфікацій № 22, 23 до Договору передбачено, що товар оплачується Покупцем у порядку, вказаному в Договорі, і в такий строк: не пізніше 01 листопада 2019 року.
Так, на виконання умов укладеного Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 7981942,75 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, копії яких містяться у справі (а.с. 50 - 76).
Товар був отриманий уповноваженими представниками Покупця на підставі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 77-89).
Докази у справі свідчать, що Покупцем (відповідачем) була здійснена часткова оплата за отриманий товар на загальну суму 7298054,95 грн., підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 90-93), а саме:
- 15.07.2019 на суму 392000,11 грн.;
- 17.10.2019 на суму 960577,23 грн.;
- 17.10.2019 на суму 1000000,00 грн.;
- 08.07.2020 на суму 2500000,00 грн.;
- 09.07.2020 на суму 1500000,00 грн.;
- 10.07.2020 на суму 500000,00 грн.;
- 31.07.2020 на суму 445477,61 грн.
Позивач в позові вказує, що у встановлені Договором строки відповідач не повністю виконав свої грошові зобов'язання, а саме товар оплатив лише частково на загальну суму 7298054,95 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість в сумі 683887,80 грн. При цьому зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами оплатити отриманий товар за Договором, попереджаючи про такі наслідки як застосування до відповідача штрафних санкцій, проте відповідач не виконав зобов'язання зі сплати суми основного боргу і продовжує ухилятись від виконання Договору.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, позивач намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі 1125873,08 грн. на підставі п. 7.1.3. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором понад 20 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 календарних днів. Покупець оплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховується.
З посиланням на п. 7.2.4. Договору позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача за Договором, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього 48% річних за період з 02.11.2019 по 30.11.2020 в сумі 354423,73 грн. та інфляційні витрати за загальний період з листопада 2019 по жовтень 2020 в сумі 111745,15 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладений договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та суму договору, порядок приймання товару, умови поставки товару, порядок здійснення оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, договір вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Відповідач товар на загальну суму 7981942,75 грн. прийняв (про що свідчить наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації. Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати його поставки (передачі Покупцю або перевізнику). Якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на а товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника (перевізника).
Як вказано вище, відповідно до п. 3 Специфікацій до Договору граничним строком оплати товару є - не пізніше 01 листопада 2019 року.
Таким чином, кінцевий строк оплати товару настав 01.11.2019, прострочка виникла з 02.11.2019.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу на загальну суму 7981942,75 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, які підтверджують факт поставки та одержання товару.
Докази у справі свідчать, що Покупцем (відповідачем) була здійснена часткова оплата за отриманий товар на загальну суму 7298054,95 грн., підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 90-93), а саме:
- 15.07.2019 на суму 392000,11 грн.;
- 17.10.2019 на суму 960577,23 грн.;
- 17.10.2019 на суму 1000000,00 грн.;
- 08.07.2020 на суму 2500000,00 грн.;
- 09.07.2020 на суму 1500000,00 грн.;
- 10.07.2020 на суму 500000,00 грн.;
- 31.07.2020 на суму 445477,61 грн.
Так, з врахуванням здійснених часткових оплат заборгованість відповідача за поставлений товар складає 683887,80 грн.
Втім, відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання з оплати вартості поставленого товару внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 683887,80 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами Договору, а наявність заборгованості в розмірі 683887,80 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з урахуванням здійснених часткових оплат боргу. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” до Приватно-орендного підприємства “Агровиробнича фірма ім. Чапаєва” про стягнення основного боргу в сумі 683887,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором на підставі п. 7.1.3. Договору просить стягнути з відповідача штраф в сумі 1125873,08 грн.
Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором понад 20 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 календарних днів.
Як вказано вище, кінцевий строк оплати товару настав 01.11.2019, прострочка виникла з 02.11.2019.
З врахуванням здійснених часткових оплат боргу 15.07.2019 та 17.10.2019, станом на дату настання строку оплати товару неоплачена заборгованість складала 5629365,41 грн.
Подальше часткове погашення вказаної заборгованості здійснювалось відповідачем в липні 2020 року.
Оскільки відповідачем прострочено терміни оплати товару, вказані в п. 3 Специфікацій до Договору, більше ніж на 40 календарних днів, відтак позивач правомірно нарахував штраф на підставі п. 7.1.3. Договору в сумі 1125873,08 грн. Розрахунок штрафу здійснений позивачем у відповідності до умов п. 7.1.3. Договору.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” до Приватно-орендного підприємства “Агровиробнича фірма ім. Чапаєва” про стягнення штрафу в розмірі 1125873,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором на підставі п. 7.2.4. нарахував відповідачу 48% річних за загальний період з 02.11.2019 по 30.11.2020 в сумі 354423,73 грн. та інфляційні витрати за загальний період з листопада 2019 по жовтень 2020 в сумі 111745,15 грн.
Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, а наданий позивачем розрахунок 48% річних за період з 02.11.2019 по 30.11.2020 та розрахунок інфляційних витрат за загальний період з листопада 2019 по жовтень 2020 виконані у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, відтак позовні вимоги Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” до Приватно-орендного підприємства “Агровиробнича фірма ім. Чапаєва” про стягнення 48% річних в сумі 354423,73 грн. та інфляційних витрат в сумі 111745,15 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 34138,95 грн. покладаються на відповідача у справі - Приватно-орендне підприємство “Агровиробнича фірма ім. Чапаєва” відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
В пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 ГПК України, просить зазначити в резолютивній частині рішення формулу нарахування процентів річних за період з 01.12.2020 і до моменту виконання рішення суду в частині сплати основного боргу і стягнути отриману суму процентів з відповідача.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, яка введена в дію з 01.01.2019, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
За змістом частини 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування частини 10 ст. 238 ГПК України у даному випадку, з урахуванням того, що боржник припинив здійснення будь-яких розрахунків із липня 2020 року, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається в ч. 11 і 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному спорі є правомірним та цілком співвідноситься із принципом «правової визначеності».
Відтак підлягає зазначенню у резолютивній частині рішення наступне формулювання: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів,
де: СОБ - сума основного боргу, простроченого Приватно-орендним підприємством "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва" (ідентифікаційний код 03750428); 48 - розмір процентів, визначений пунктом 7.2.4. Договору; КДП - кількість днів прострочення сплати Приватно-орендним підприємством "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва" (ідентифікаційний код 03750428) суми основного боргу за період: з 01.12.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із Приватно-орендного підприємства "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва" (ідентифікаційний код 03750428) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (ідентифікаційний код 34216986)».
У судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" до Приватно-орендного підприємства "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва" задовольнити.
2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва", 71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Центральна, буд. 49 А, ідентифікаційний код 03750428, на користь:
- Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", 70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, ідентифікаційний код 34216986, основний борг в сумі 683887 (шістсот вісімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 80 коп., 48% річних в сумі 354423 (триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять три) грн. 73 коп., інфляційні витрати в сумі 111745 (сто одинадцять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 15 коп., штраф в сумі 1125873 (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 08 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 34138 (тридцять чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 95 коп., видавши наказ.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів,
де: СОБ - сума основного боргу, простроченого Приватно-орендним підприємством "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва" (ідентифікаційний код 03750428); 48 - розмір процентів, визначений пунктом 7.2.4. Договору; КДП - кількість днів прострочення сплати Приватно-орендним підприємством "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва" (ідентифікаційний код 03750428) суми основного боргу за період: з 01.12.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із Приватно-орендного підприємства "Агровиробнича фірма ім. Чапаєва" (ідентифікаційний код 03750428) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (ідентифікаційний код 34216986).
Враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. у відрядженні в період з 09.03.2021 по 12.03.2021 та у відпустці 15.03.2021 повне рішення складено - 16.03.2021 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.