номер провадження справи 34/23/21
16.03.2021 Справа № 908/401/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Коцар А.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/401/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалскладсервіс”, ідентифікаційний код юридичної особи 33795338 (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 211; адреса для листування: 69006, м. Запоріжжя, а/с 144)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661, ідентифікаційний код ВП 19355964 (адреса ВП: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 1 147 840 грн 70 коп.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Юрасов А.В., ордер ЗП № 107374 від 25.01.2021
від відповідача: Погосян С.Г., довіреність № 2809 від 02.09.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсалскладсервіс” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 1 147 840 грн 70 коп. за неналежне виконання договору поставки продукції № 191 (7)20 Ук/53-121-01-20-09380 від 25.05.2020, з яких: 1 102 272 грн 31 коп. - основний борг, 11 464 грн 50 коп. - 3% річних та 34 103 грн 89 коп. - інфляційні втрати.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 справу № 908/401/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд ухвалив прийняти справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 16.03.2021 о 12 год. 00 хв.
10.03.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні.
11.03.2021 до канцелярії суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив з доказами направлення іншій стороні.
В судовому засіданні 16.03.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд відкрив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. З'ясував наявність відводів. Відводів складу суду не заявлено.
Суд оголосив про подані сторонами документи. Представники сторін підтримали подані документи та підтвердили отримання документів від іншої сторони.
Судом прийняті до розгляду подані сторонами документи.
В судовому засіданні сторони зазначили про подання всіх документів та доказів у справі та не заперечували проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, склавши відповідну заяву.
За заявою сторін, згідно зі ст. 185 ГПК України, суд закрив підготовче засідання та призначив судовий розгляд справи по суті.
Представник позивача підтримав позов та відповідь на відзив. Просив позов задовольнити в частині стягнення 345 740 грн 71 коп. основного боргу, 11 464 грн 50 коп. - 3% річних та 34 103 грн 89 коп. - інфляційні втрат за прострочення оплати поставленого товару за договором поставки продукції № 191 (7)20 Ук/53-121-01-20-09380 від 25.05.2020, враховуючи сплату відповідачем після подання позову 756 531 грн 60 коп. основного боргу.
Представник відповідача заперечила проти позову, з підстав викладених у відзиві. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що строк оплати ПДВ за договором у ВП ЗАЕС не виник відповідно до п. 3.2 договору. Відповідна вимога щодо сплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ до ВП ЗАЕС не надходила. Прострочення оплати не доведено. Частина спірного боргу сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі. Враховуючи, що сума простроченої заборгованості відсутня, відповідач вважає безпідставним нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Вважає, що позивачем неправильно розраховані інфляційні втрати.
За наслідками судового засідання суд прийняв рішення, про що в судовому засіданні оголосив його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсалскладсервіс” (постачальником, позивачем у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки продукції № 191 (7)20 Ук/53-121-01-20-09380 від 08.05.2020/25.05.2020 (надалі - договір).
Відповідно до предмету договору, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію на загальну суму 1 118 598 грн 79 коп.
Згідно з п. 1.2 строк поставки товару - травень-липень 2020 року.
Пунктом 3.1 договору передбачена загальна вартість договору - 1 118 598 грн 79 коп. ( у т.ч. ПДВ 186 433 грн 13 коп.).
Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що продукція, що поставляється повинна супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна - 3 шт.; податкова накладна; оригінал сертифікату якості, виданого підприємством-виробником.
Згідно з п. 7.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Згідно з розділом 10 договору, всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору сторони вирішують шляхом переговорів. Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим. Якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення до відповідного господарського суду за місцем знаходження відповідача.
Відповідно до п. 11.2 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладення.
До договору сторонами укладались додаткові угоди щодо зміни строків поставки продукції.
На виконання умов договору, 27.05.2020 позивачем було поставлено відповідачеві обумовлену договором продукцію, що підтверджується видатковою накладною № 5-202702 від 27.05.2020 на загальну суму 578 566 грн 80 коп. (з ПДВ).
29.07.2020 позивачем було поставлено відповідачеві обумовлену договором продукцію, що підтверджується видатковою накладною № 5-202901 від 29.07.2020 на загальну суму 177964 грн 80 коп. (з ПДВ).
27.11.2020 позивачем було поставлено відповідачеві обумовлену договором продукцію, що підтверджується видатковою накладною № 11-202701 від 27.11.2020 на загальну суму 345740 грн 71 коп. (з ПДВ).
Відповідачем отриманий від позивача товар згідно з умовами договору станом на день подання позову (16.02.2021) оплачений не був.
Відповідно до п. 10.2 договору позивачем було направлено відповідачеві претензії з вимогами сплатити спірну суму заборгованості за договором з урахуванням 3% та інфляційних втрат.
У відповіді № 28-23/28062 від 29.12.2020 відповідач зазначив, що претензійні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки при розрахунку суми заборгованості позивачем не враховано умови договору щодо оплати частини вартості продукції у сумі ПДВ та відсутності умов щодо оплати продукції за кожною окремою видатковою накладною.
У зв'язку із тим, що відповідачем не було оплачено отриманий від позивача товар станом на день подання позовної заяви, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1 102 272 грн 31 коп. основного боргу, 11 464 грн 50 коп. 3% річних та 34 103 грн 89 коп інфляційних втрат за прострочення оплати поставленого товару, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки продукції № 191 (7)20 Ук/53-121-01-20-09380 від 08.05.2020/25.05.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.
Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу обумовлену сторонами продукцію на суму 1 102 272 грн 31 коп.
Виконання позивачем умов договору та прийняття відповідачем поставленого товару підтверджується належним чином оформленими документами: видатковими накладними від 27.05.2020, 29.07.2020 та 27.11.2020, підписаних з боку обох сторін без зауважень; товарно-транспортними накладними від 27.05.2020, 29.07.2020 та 27.11.2020, сертифікатами якості та податковими накладними від 27.05.2020, 29.07.2020 та 27.11.2020 зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Порядок здійснення оплати за продукцію між сторонами узгоджено в розділі 3 договору.
Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від продавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив у травні, липні, листопаді 2020 року обумовлену сторонами у договорі продукцію відповідачеві. Відповідачем продукцію прийнято без будь-яких зауважень.
Відповідно до п. 7.6. договору, лише у випадку не надання у встановлений ПК України строк, постачальником покупцеві електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1 договору на суму ПДВ.
Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову наклад ну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Позивачем було складено відповідні податкові накладні від 27.05.2020, 29.07.2020 та 27.11.2020, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Накладні направлені на електронну адресу відповідача.
Відповідач продукцію прийняв, не повернув, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції.
При цьому суд враховує, що відповідачем не доведено не дотримання позивачем п. 4.4 договору при поставці товару та п. 4.6 договору.
Відповідач продукцію прийняв і жодних заперечень чи вимог щодо надання зареєстрованих електронних податкових накладних не висував.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Таким чином, за результатом сукупного дослідження наявних у матеріалах доказів, враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару за вищевказаними видатковими накладними закінчився після спливу 45 календарних днів з моменту поставки продукції за цими видатковими накладними, з урахуванням ст. 254 Цивільного кодексу України.
Суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати продукції, поставленої позивачем, з урахуванням умов п. 3.2 договору.
Однак, враховуючи що після подання позову до суду (16.02.2021), 18.02.2021 відповідач часково сплатив спірну суму основного боргу за отриману за договором продукцію в розмірі 756 531 грн 60 коп., провадження у справі в цій частині (стягнення 756 531 грн 60 коп. основного боргу) підлягає закриттю, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмета спору.
Також, позивачем заявлено до стягнення 11 464 грн 50 коп. 3% річних за період з 14.07.2020 по 12.02.2021 і 34 103 грн 89 коп. інфляційних втрат за період з липня 2020 по лютий 2021.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство».
На підставі вищевикладеного, суд визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 464 грн 50 коп. 3% річних а 34 103 грн 89 коп. інфляційних втрат за заявлений позивачем період.
При цьому, суд зазначає, що розрахунки інфляційних втрат, здійснені позивачем відповідають Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р та відповідній судовій практиці з цього питання. Аналогічний висновок міститься у постанові ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Доводи відповідача стосовно того, що умовами договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Сторонами визначено у розділу 3 “Умови і порядок оплати” договору, що розрахунок за продукцію, здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 1 118 598 грн 79 коп.
Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 договору строк оплати за продукцію (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленої продукції, у тому числі ПДВ.
Зазначення у договорі необхідності передачі постачальником покупцю податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку для оплати за продукцію (45 календарних днів з дати поставки).
Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу не передання податкової накладної відповідач суду не подав.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлену продукцію.
При цьому судом встановлено та не заперечується відповідачем, що продукцію ним отримано, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлену продукцію, що відповідачем і було здійснено частково, але вже після подання позову.
До того ж, наявність зареєстрованої податкової накладної і доступ до ЄРПН, свідчить про можливість відповідача ознайомлення із відповідною інформацією щодо реєстрації податкової накладної.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням закриття провадження у справі.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 869 грн 64 коп. судового збору.
У зв'язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу, позивач має право звернутись до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору в сумі 11347 грн 97 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 908/401/21 щодо стягнення 756 531 грн 60 коп. основного боргу.
3. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661, ідентифікаційний код ВП 19355964 (адреса ВП: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсалскладсервіс”, ідентифікаційний код юридичної особи 33795338 (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 211; адреса для листування: 69006, м. Запоріжжя, а/с 144) 345 740 (триста сорок п'ять тисяч сімсот сорок) грн 71 коп. основного боргу, 11 464 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 50 коп. 3% річних, 34 103 (тридцять чотири тисячі сто три) грн 89 коп. інфляційних втрат та 5 869 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн 64 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 19.03.2021.
Суддя А.О. Науменко