Провадження № 22-ц/803/2442/21 Справа № 210/5369/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
18 березня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 листопада 2020 року, -
В вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Толстих О.Ю. звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на ПАТ «Кривбасзалізрудком» у шкідливих умовах праці понад 21 рік в результаті чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 15 вересня 2020 року позивачу вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01.09.2021 року.
У зв'язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушення ходи, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів, заніміння кінцівок, зниження слуху.Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 188 920 гривні, які просить суд стягнути з відповідача на свою користь без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 110 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб, та в дохід держави судовій збір в розмірі 1 100 гривень.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат ТолстихО.Ю. ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Судом першої інстанції в достатній мірі не враховано, що у зв'язку з професійним захворюванням позивач відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт, заніміння кінцівок, зниження слуху.
Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров'я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя позивача. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих.
Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Кривбасзалізрудком» посилається на те, що вимоги представника позивача щодо збільшення суми моральної шкоди підлягають відхиленню, оскільки відповідач, як роботодавець не винен у виникненні професійних захворювань позивача, оскільки умови праці в який працював позивач не створювались підприємством, а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці позивача параметри шкідливих факторів перевищували гранично-допустимий рівень. Позивачем не надано доказів заподіяння маральної шкоди, а надані документи на які посилається позивач є лише доказом виникнення професійного захворювання, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, як така, що не ґрунтується на порушенні судом норм матеріального чи процесуального права, а зводиться лише до переоцінки доказів, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданого відзиву за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 27.11.1995 року по 24.12.1997 року позивач працював на ш. «Гігант» підземним слюсарем,з 24.12.1997р.-16.03.2000р. працював на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на посаді машиніста опрокида шахти «Родіна» КДЗК «Кривбасзалізрудком», з 16.03.2000р.-27.05.2004р. на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування шахти «Родіна» ДП «Кривбасзалізрудком», з 27.05.2004р.-08.04.2020р. на посаді прохідника шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком». 08.04.2020 року позивача звільнено з займаної посади згідно ст.. 38 КЗпП України (а.с.28-30).
Відповідно до інформаційної довідки умов праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання від 24.04.2020 №357/4.6-11, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області і затвердженої 24.04.2020р., умови праці позивача на посаді підземного прохідника шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» за вмістом хімічних речовин у повітрі робочої зони відносяться: до 3 класу 1 ступеня (шкідливі), за рівнем вібрації загальної до 3 класу 1 ступеня (шкідливі), показниками шуму до 3 класу 4 ступеня (шкідливі), показники мікроклімату відносяться до 3 класу 2 ступеню (шкідливі)(а.с. 23-27)
Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 23.06.2020р. №901, позивачу встановлено професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова Б5, 81 і шийна С6, С7, С8 рецидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язотонічним і периферичним нейросудинним синдромами вазомоторно- трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху)» (а.с.19-21).
Відповідно до п 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.07.2020 року причиною виникнення професійного захворювання є важкість праці: маса вантажу, що підіймається постійно та переміщується вручну перевищувала на 10 кг і складає 40 кг, при допустимій до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі стоячи 80,6% при допустимому до 60%, Згідно з Державними санітарними нормами та правилами, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014р. №248. Шум, еквівалентний рівень шуму перевищує на 28 дБА, при фактичному - 108 дБА, при гранично - допустимому рівні 80 дБА.
Висновком МСЕК від 15.09.2020р. позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60%, з яких: 55% - радикулопатія, 5% - тугоухість та 3 група інвалідності з переоглядом 01.10.2021р. (а.с. 17-18).
Відповідно до пункту 20 вказаного Акту, особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 15 років 10 місяців в шкідливих умовах, та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи неможливо.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне захворювання та втрату працездатності.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров'я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як видно з п 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.07.2020 року причиною виникнення професійного захворювання є важкість праці: маса вантажу, що підіймається постійно та переміщується вручну перевищувала на 10 кг і складає 40 кг, при допустимій до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі стоячи 80,6% при допустимому до 60%, Згідно з Державними санітарними нормами та правилами, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014р. №248. Шум, еквівалентний рівень шуму перевищує на 28 дБА, при фактичному - 108 дБА, при гранично - допустимому рівні 80 дБА.
Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та важкої праці, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Рішення суду першої інстанції оскаржується представником позивача лише в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника позивача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості.
Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, 15 років 10 міс., відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 60%, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.
Головуючий:
Судді: