Справа № 2-756
2010 р.
08 квітня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :
головуючої - судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.
при секретарі - БЕСПАЛЬОК О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Кредитної спілки "ЛЬВІВСЬКА" про стягнення пені та моральної (немайнової) шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КС "Львівська" про повернення депозитного вкладу та припинення членства у кредитній спілці.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 16 січня 2004 року став членом кредитної спілки "Львівська", де відкрив депозитний рахунок, на якому розмістив свої кошти, поступово збільшуючи суму вкладу. 15 квітня 2009 року та 10 липня 2009 року він звертався до відповідача із заявами про повернення йому суми вкладів, однак останній виконав свої договірні зобов'язання не у повному обсязі, а саме - виплатив йому лише суму вкладу у розмірі 4.400 грн. та відсотки у сумі 2.495 грн. 77 коп. Просить суд зобов'язати повернути йому депозитний вклад у розмірі 37.310 грн., пеню за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання у розмірі 2.585 грн. 14 коп. та 5.000 грн. моральної шкоди.
У ході судового розгляду представник позивач неодноразово уточнювала позов, востаннє, 08 квітня 2010 року, у яких зняла вимоги про повернення батькові коштів з депозитних вкладів та додаткового пайового внеску з огляду на добровільне, хоча й несвоєчасне, їх виконання відповідачем, у зв'язку з чим просить стягнути з кредитної спілки пеню у розмірі 6.155 грн. 81 коп. за прострочення виплати вкладу, а також моральну шкоду у розмірі 1.600 грн., зумовлену психологічними стражданнями, завданими позивачу неправомірними діями відповідача, котрий унеможливив вільне використання батьком своїх заощаджень.
У судовому засіданні представник позивача підтримала уточнений позов, просить такий задовольнити, дала пояснення, аналогічні наведеним у ньому обставинам.
Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, просить відмовити у його задоволенні, пояснив, що кредитна спілка не має жодних грошових зобов'язань перед позивачем, оскільки його депозитні вклади було повернуто ще у грудні 2009 року після закінчення строку дії договорів, а додатковий пайовий внесок останньому виплачено 23 березня 2010 року, тобто, у межах місяця з часу виключення позивача з членів кредитної спілки "Львівська". Вважає вимоги позивача про стягнення на його користь пені необґрунтованими, оскільки можливість її виплати не передбачена ні договором, ні законом, а що стосується моральної шкоди, то позивачем така не доведена, а відтак не підлягає до задоволення судом.
Заслухавши учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16 січня 2004 року позивач став членом кредитної спілки "Львівська", уклав з нею депозитні договори "Ринковий" та "Від коляди до коляди", а також здійснив додатковий пайовий внесок.
Як вбачається з уточнень до позову від 11 лютого 2010 року, кредитна спілка повністю виплатила позивачу депозитні вклади та повернула додатковий пайовий внесок.
Згідно витягу з протоколу засідання Спостережної ради кредитної спілки «Львівська» від 16 лютого 2010 року, було задоволено заяву позивача про виключення з членів спілки та в місячний термін виплачено додатковий пайовий внесок. Станом на 23 березня 2010 року КС «Львівська» заборгованості перед позивачем не має.
Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь пені за несвоєчасне виконання кредитною спілкою грошового зобов'язання, то такі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Виходячи з положень ст. 546 ЦК України, пеня (неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання) - це один з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Статтями 547-548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки учасники спірних правовідносин не передбачили у депозитних договорах забезпечення виконання зобов'язання шляхом стягнення неустойки з боржника, вимоги позивача про стягнення на його користь пені є необґрунтованими та безпідставними.
При цьому суд не бере до уваги покликання позивача на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки такий, як він вірно сам зазначив в уточненнях до позову від 08 квітня 2010 року, регулює договірні відносини між юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Враховуючи наведене, суд вважає неможливим застосувати у даному випадку аналогію закону, оскільки такий містить спеціальні норми права, а при вирішенні даної справи слід керуватись загальними, оскільки позивач не належить до кола осіб - суб'єктів правовідносин, на яких поширюється дія норм вищезгаданого закону.
Суд також не знаходиться підстав для задоволення позову у частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки він не подав жодних встановлених законом доказів заподіяння йому моральних страждань, а саме, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд приходить до такого висновку на підставі зібраних та перевірених в ході судового розгляду матеріалів справи та доказів, аданих сторонами.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 624, 1059, 1167 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Кредитної спілки "ЛЬВІВСЬКА" про стягнення пені та моральної (немайнової) шкоди в і д м о в и т и .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Оригінал рішення.