Справа № 2а- 42858/09/2070
11 травня 2010 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участі представників: позивача - Попової Т.П., відповідача - Логвінова О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія " до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «АФ «Росія»»з вимогами про скасування податкових повідомлень -рішень від 19.05.2009р. № 0000021602/0 та № 00000031602/0, прийнятих Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області.
В обґрунтування заявлених вимог адміністративного позову позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є незаконними та безпідставними. Вказав на те, що перевірка відповідачем фактично не здійснювалась, оскільки представники Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області до перевірки допущені не були з огляду на відсутність наказу та направлення на перевірку. Висновки відповідача про нікчемність угод ТОВ «АФ «Росія»»вважає такими, що засновані на вільному тлумаченні норм цивільного законодавства та документально не підтверджені. Посилається на наявність належним чином оформлених податкових накладних, які при обчисленні податку на додану вартість є достатньою підставою для віднесення сум за ними до складу податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі.
Відповідач, Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області в наданих до суду письмових запереченнях та її представник в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнали з посиланням на висновки акту перевірки. Вважають, що угоди позивача з ТОВ «Агровек»не обумовлені наявністю об'єктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності, а спрямовані виключно на зменшення вже існуючих податкових зобов'язань чи таких, що виникнуть в майбутніх податкових періодах. З посиланням на обставини здійснення діяльності позивачем та його контрагентами стверджують про безтоварність задекларованих ТОВ «АФ «Росія»»господарських операцій, що свідчить про неправомірність декларування відшкодування податку на додану вартість. Наполягають на тому, що укладені позивачем правочини та факти перерахування коштів за ними здійснені без мети реального настання правових наслідків, а намір позивача полягає в одержанні доходу виключно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Зазначили, що податкові накладні не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають правомірними та просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши наявні по справі докази в їх сукупності та керуючись нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав та належних доказів для задоволення позовних вимог.
Судом з'ясовано, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Росія»», в установленому порядку зареєстрований як суб'єкт господарювання -юридична особа, як платник податків з 31.08.2004р. перебуває на обліку у Великобурлуцькому відділенні Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області. Позивач є платником податку на додану вартість, про що Великобурлуцьким відділення Вовчанської МДПІ Харківської області видано свідоцтво від 10.09.2004р. за № 27742301.
Судом встановлено, що 20.03.2009р. позивач подав до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, в якій в рядку 25.2 відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, в розмірі 9620134,00 грн. та податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року, в якій в рядку 25.2 відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, в розмірі 4385050,00 грн..
Положеннями п.п 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Матеріали справи свідчать, що 25.03.2009р. відповідач направив на адресу позивача лист за № 877/16/10-057 від 25.03.2009р. з пропозицією надати документи для проведення документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за березень та квітень 2008р., який відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення отриманий уповноваженою особою ТОВ «АФ «Росія»»ОСОБА_3 25.03.2009р. (а.с.213). Докази надання витребуваних документів на письмовий запит відповідача № 877/16/10-057 від 25.03.2009р. позивачем до суду не надано.
Суд зазначає, що з наявністю такої обставини, як подання платником декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень, положення п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України»пов'язують проведення органом державної податкової служби позапланової виїзної перевірки, що з урахуванням ч. 8 ст. 11-1 того ж Закону здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
28.04.2009р. відповідач на адресу ТОВ «АФ «Росія»»направив лист за № 1201/10/16-047 від 28.04.2009р., в якому повідомив про проведення з 30.04.2009р. позапланової виїзної перевірки, просив забезпечити допуск до перевірки та надання необхідних документів (а.с.212). Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення лист відповідача № 1201/10/16-047 від 28.04.2009р. отриманий уповноваженим представником ТОВ «АФ «Росія»ОСОБА_3 в той же день - 28.04.2009р. (а.с. 212).
В матеріалах судової справи міститься копія листа начальника Центру обслуговування споживачів № 9 Центру поштового зв'язку № 9 Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта»№ 28 від 28.04.2009р. (а.с.222), який на запит відповідача № 653/10/39 від 28.04.2009р. (а.с.220) надав документи щодо осіб, уповноважених на отримання кореспонденції ТОВ «АФ «Росія»». Відповідно до довіреності ТОВ «АФ «Росія»»від 03.01.2009р. за підписом генерального директора ОСОБА_4, скріпленого печаткою (а.с.223), ОСОБА_3 є уповноваженою особою на отримання у відділенні зв'язку кореспонденції, яка адресована позивачу або особисто генеральному директору ОСОБА_4.
30.04.2009р. начальником Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області видано наказ № 173 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «АФ «Росія»»»на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(а.с.208) та виписано направлення на перевірку за № 102 (а.с207). Відповідно до акту Вовчанської МДПІ Харківської області № 44/16-32497585 від 30.04.2009р. (а.с.210-а.с.211) уповноважені особи позивача відмовили в допуску до проведення позапланової виїзної перевірки та в отриманні направлення на перевірку. За фактом невиконання законних вимог посадових осіб Вовчанської МДПІ Харківської області відносно генерального директора ТОВ «АФ «Росія»»ОСОБА_4 складено та направлено матеріали до Великобурлуцького районного суду Харківської області, який постановою від 26.05.2009р. визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.а.с.233-а.с.234).
Однак, судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 21.07.2009р. по справі № 33-539/2009р. задоволено апеляцію генерального директора ТОВ «АФ «Росія»»ОСОБА_4, постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26.05.2009р. у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 скасовано та провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.195-а.с.199). Суд зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду в справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Водночас, результати дослідження змісту постанови Апеляційного суду Харківської області від 21.07.2009р. по справі № 33-539/2009р. свідчать, що одним з доводів ОСОБА_4 про незаконність постанови Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26.05.2009р. стало неповідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки відповідне повідомлення було отримане ОСОБА_3, а в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 зазначив, що такої особи він не знає (а.с.196). При цьому суд звертає увагу, що в підтвердження незаконності дій посадових осіб Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області ОСОБА_4 до Апеляційного суду Харківської області надав акти про відмову від надання наказу і направлення на перевірку та про відмову від підпису в журналі реєстрації перевірок, які підписані як ОСОБА_4, так і ОСОБА_3 (а.с.198), що ставить під сумнів необізнаність ОСОБА_4 з такою особою, як ОСОБА_3. Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтвердив, що 28.04.2009р. він отримав лист Вовчанської МДПІ Харківської області про проведення з 30.04.2009р. позапланової виїзної перевірки ТОВ «АФ «Росія»»(а.с.197). Суд зазначає, що наявний в матеріалах судової справи лист Вовчанської МДПІ Харківської області № 1201/10/16-047 від 28.04.2009р. про проведення з 30.04.2009р. позапланової виїзної перевірки ТОВ «АФ «Росія»»був отриманий 28.04.2009р. ОСОБА_3 (а.с.212), якого ОСОБА_4 уповноважив на отримання кореспонденції, адресованої як ТОВ «АФ «Росія»», так і йому, як генеральному директору позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності (а.с.223). Вказане дає підстави як для критичної оцінки доводів позивача про порушення, допущені Вовчанською МДПІ Харківської області при організації позапланової виїзної перевірки ТОВ «АФ «Росія»», так і для критичної оцінки добросовісності дій самого позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що ненадання наказу та направлення на перевірку або їх надання з порушенням вимог, передбачених ч. 1 ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною. Більш того, при розгляді матеріалів справи судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача та при складанні акту перевірки № 437/16-32497585 від 19.05.2009р., за висновками якого Вовчанською МДПІ Харківської області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач не виходив з ненадання, неповноти чи відсутності тих документів чи відомостей, які необхідні для здійснення вичерпних висновків щодо дотримання ТОВ «АФ «Росія»»вимог податкового законодавства.
За результатами перевірки ТОВ «АФ «Росія»» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2008 року за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2008 року, відповідачем 19.05.2009р. складено акт № 437/16-32497585.
Актом перевірки № 437/16-32497585 від 19.05.2009р. встановлено, що в порушення п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «АФ «Росія»»за квітень 2008р. завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, на 4385050,00 грн. за рахунок порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням ст. 203, ст. 215, ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України, зроблено висновок про заниження податку на додану вартість в березні 2008р. в сумі 12392,00 грн. та в квітні 2008р. в сумі 69572,00 грн..
На підставі висновків акту перевірки від 19.05.2009р. № 437/16-32497585 Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області 19.05.2009р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021602/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 4385050,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 292465,20 грн., а також податкове повідомлення № 0000031602/0, яким ТОВ «АФ «Росія»»визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 122946,00 грн., з яких 81964,00 грн. -основний платіж та 40982,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція.
Процедура оскарження рішень контролюючих органів, яка передбачена ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до податкових повідомлень-рішень від 19.05.2009р. № 0000021602/0 та № 0000031602/0 позивачем не застосовувалась.
Судом з'ясовано, що фактичною причиною виникнення спору стали висновки відповідача про неправомірність декларування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За таких обставин суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись спеціальним законом -Законом України «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку на додану вартість та порядок їх реєстрації, об'єкти, базу та ставки оподаткування господарських операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Саме тому при визначенні податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість слід керуватись нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать спеціальному Закону.
Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Разом з цим за приписами п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Згідно з поданою ТОВ «АФ «Росія»»до Вовчанської МДПІ Харківської області декларацією з ПДВ за квітень 2008р. сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 438050,00 грн.. За даними розрахунку суми бюджетного відшкодування ТОВ «АФ «Росія»»вказана сума є залишком від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, що фактично сплачена у попередніх звітних періодах постачальникам товарів, а тому підлягає відшкодуванню у вказаному розмірі. Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що значення рядка 25.2 декларації з ПДВ за квітень в розмірі 4385050,00 грн. виникло у позивача внаслідок відображення господарських операцій з придбання товарів та послуг в березні 2008р. у ТОВ «Агровек».
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов договору поставки № 070308-1 від 07.03.2008р. (а.с.154) ТОВ «Агровек»в особі генерального директора Агафонова О.А. взяло на себе зобов'язання до 31 грудня 2010 року поставити на користь ТОВ «АФ «Росія»»8830т цукру за ціною 2950,00 грн. за 1т на загальну суму 26048500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4341416,67 грн.) на умовах 100% передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Платіжним дорученням № 42 від 12.03.2008р. позивач перерахував на користь ТОВ «Агровек»грошові кошти в розмірі 26037882,00 грн. (а.с.153). До складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2008р. позивач включив податкову накладну № 14 від 12.03.2008р. на суму 26037882,00 грн. (в т.ч. ПДВ -4339647,00 грн.).
За умовами договору комісії № 011007-1к від 01.10.2007р. позивач був зобов'язаний за дорученням та за рахунок ТОВ «Агровек»від свого імені здійснити реалізацію третім особам озимої пшениці 4 класу в кількості 5000т за ціною не нижчою 1100,00 грн. за 1т в термін до 31.12.2008р.. Згідно з положеннями п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Позивачем надано звіт від 31.03.2008р. про виконання доручення за договором комісії № 011007-1к від 01.10.2007р.(а.с.68-а.с.69), відповідно до якого ТОВ «АФ «Росія»»в період з 03.10.2007р. по 06.03.2008р. реалізовано пшениці 4 класу на загальну суму 3332358,52 грн.. В підтвердження виконання умов договору комісії № 011007-1к від 01.10.2007р. позивач надав видаткові накладні за період з 03.10.2007р. по 14.12.2007р. щодо продажу пшениці ПФ «Орнатус»(а.с.80-а.с.96), в яких зазначено, що вони виписані в межах договору № 8СХ від 17.09.2007р.. Суд звертає увагу, що згідно з положеннями ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Враховуючи, що договір комісії між позивачем та ТОВ «Агровек»№ 011007-1к був укладений лише 01.10.2007р., суд вважає, що у позивача відсутні достатні правові підстави стверджувати, що поставки за договором № 8СХ від 17.09.2007р. здійснені ТОВ «АФ «Росія»»саме в межах виконання згаданого договору комісії.
В звіті про виконання доручення за договором комісії № 011007-1к від 01.10.2007р. зазначено, що сума коштів, отриманих від реалізації пшениці, у розмірі 2568790,36 грн. була перерахована комітенту протягом листопада-грудня 2007р., що підтверджено копіями платіжних доручень та банківськими виписками (а.с.117-а.с.122), а залишок в розмірі 763568,16 грн. має бути перерахований протягом 60 календарних днів з моменту затвердження звіту комісіонера. Судом встановлено, що фактично грошові кошти позивачем перераховані не були, а 31.03.2008р. між ТОВ «АФ «Росія»»та ТОВ «Агровек»підписано акт заліку зустрічних однорідних вимог на суму 763568,16 грн.. До складу податкового кредиту в декларації з податку на додану в вартість за березень 2008р. позивач включив податкову накладну ТОВ «Агровек»№ 31 від 31.03.2008р. на суму 763568,78 грн. (в т.ч. ПДВ -127261,46 грн.).
Відповідно до даних довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статус відомостей про юридичну особу ТОВ «Агровек»не підтверджено, вказана юридична особа знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, оскільки постановою Господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № Б-39/166-08 визнана банкрутом, ліквідатором є Кузнєцова Ірина Віталіївна. За результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агровек»по взаємовідносинам з ТОВ «АФ «Росія»»в березні 2008р., наданих листом Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 663/7/16-0-19 від 19.05.5009р. (а.с.227-а.с.231), розбіжностей не встановлено. Довідкою Нововодолазької МДПІ Харківської області від 19.05.2009р. № 710/16-0-12/25464309 за результатами документальної невиїзної перевірки встановлено, що ТОВ «Агровек»основних засобів не має, наявність залишків будь-яких товарів, в тому числі і цукру, не підтверджено, борги перед кредиторами складають 126728033,90 грн., при цьому в матеріалах справи про банкрутство ТОВ «Агровек»відсутня заява про кредиторські вимоги позивача до банкрута. Суд звертає увагу, що ТОВ «Агровек»є одним із співзасновників ТОВ «АФ «Росія»»та володіє 20% в статутному фонді останнього. Вказані обставини позивачем не заперечуються. Жодних доказів щодо реальних можливостей придбання у ТОВ «Агровек»8830т цукру, можливостей його транспортування та зберігання позивачем не надано, як не надано доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на отримання (витребування) у ТОВ «Агровек»цукру, за який сплачено кошти в суму 26037882,00 грн..
Суд зазначає, що ТОВ «Агровек»зобов'язання, за якими ТОВ «АФ «Росія»»сформувало податковий кредит, не виконав та в день отримання коштів від позивача перерахував їх ПФ «Агроснаб»в рахунок передоплати за пшеницю згідно договору поставки № 050308-1 від 05.03.2008р.. Факт перерахування коштів в сумі 55444569,77 грн. підтверджено випискою ЗАТ «Альфа-банк»за 12.03.2008р. та платіжним дорученням № 68 від 12.03.2008р.. Сума податкового кредиту ТОВ «Агровек»за фактом перерахування коштів на користь ПФ «Агроснаб»склала 9240761,63 грн. згідно з податковою накладною № 6 від 12.03.2008р.. За відомостями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, наданих листом від 03.04.2009р. (а.с.224-а.с.226), ПФ «Агроснаб»декларацію з податку на додану вартість за березень 2008р. не подало, остання декларація з податку на додану вартість надана лише за лютий 2008р., за місцезнаходженням відсутнє, суму податкових зобов'язань за фактом отримання коштів від ТОВ «Агровек»в сумі 55444569,77 грн. ПФ «Агроснаб»не задекларувало та не сплатило, відділом податкової міліції порушено кримінальну справу відповідно до ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Суд звертає увагу, що засновником ПФ «Агроснаб»є громадянин ОСОБА_7 (а.с.224), який в свою чергу є представником ТОВ «АФ «Росія»»(а.с.197).
За приписами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Відповідно до положень п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З встановлених в ході судового розгляду обставин діяльності ТОВ «АФ «Росія»»вбачається, що укладання досліджених судом правочинів, перерахування коштів та документальне оформлення господарських операцій здійснювались без мети реального настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами, і за відсутності фактів здійснення поставок товарів (робіт, послуг) спрямовані на отримання податкової вигоди у вигляді відшкодування податку на додану вартість. За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 цієї статті є нікчемним. Як встановлено ч. 2 ст. 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вказане дозволяє суду зробити висновок про те, що сам факт здійснених розрахунків з ТОВ «Агровек»не спростовує ствердження відповідача про безтоварність задекларованих ТОВ «АФ «Росія»»господарських операцій, про відсутність факту поставки, як необхідної передумови правомірності включення сум податку до складу податкового кредиту, та про відсутність факту надмірної сплати податку. Висновки акту перевірки відповідача від 19.05.2009р. № 437/16-32497585 про безтоварність операцій знаходять своє підтвердження матеріалами справи, а тому визначення податкового кредиту позивачем є безпідставним і податок з бюджету не підлягає відшкодуванню, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету ПДВ за встановлених судом обставин не є економічно виправданим. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.
Таким чином, враховуючи викладене, суд не знаходить достатніх підстав та належних доказів для задоволення позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія " до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 14 травня 2010 року.
Суддя Шевченко О.В.