Справа № 184/9/21
Номер провадження 2/184/200/21
18 березня 2021 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - Гукової Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Батрак Л.В.,
розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача 1: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання не відоме), відповідача 2: ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання не відоме), відповідача 3: ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання не відоме) про позбавлення права користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся в Орджонікідзевський міський суд до відповідача з вищевказаним позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: житловою квартирою АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину належить квартира АДРЕСА_2 . На даний час в зазначеному житловому приміщенні зареєстровані, але з березня 2019 року не проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Де саме відповідачі перебувають або проживають позивачу не відомо. Оскільки за вищезазначеною адресою відповідачі не проживають, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але фактично нараховуються на зареєстрованих у жилому приміщенні осіб, чим об'єктивно порушуються права позивача. Крім того, даний факт також впливає на розрахунковий (перерахований) розмір субсидії, що надається особам, зареєстрованим у жилому приміщенні належним чином. Наведене стало підставою для звернення позивачем до суду.
В судове засідання позивач не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідачі до суду повторно не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину своєї неявки та її поважність суду не повідомили, відзив не надали.
Крім того, на адресу суду органом зв'язку повернуте рекомендоване повідомлення з відміткою «немає вдома», з огляду на що відповідачі, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважаються такими, що отримали судову повістку.
Також, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідачів, з огляду на що відповідачі, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважаються такими, що отримали судову повістку.
18.03.2021р. судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.5).
Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.6).
З довідки Виконавчого комітету Покровської міської ради №1830 від 30.11.2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.7).
Однак, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем своєї реєстрації з березня 2019 року не проживають, що підтверджується актом про перевірку паспортного обліку від 01.12.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , однак за даною адресою не проживають з березня 2019р. (а.с.8).
Статтями 47, 48 Конституції України закріплено право громадян на житло, як найважливішою ланкою соціально-економічного права.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 статті 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою ст.156 Житлового кодексу УРСР передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч.4 ст.156 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме дружина наймача, їх діти і батьки; членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про користування цим приміщенням.
Приписами ст.317 ЦК України унормовано, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Разом з цим, згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до ст..405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми чинного законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
Крім того, ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судового збору, останній слід стягнути з відповідачів на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 141, 265, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: ОСОБА_3 , відповідача 3: ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 302,67 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в сумі 302,67 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір в сумі 302,67 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 18.03.2021р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова