№ 207/436/20
№ 2/207/454/21
09 березня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Подобєд О.К.
при секретарі Онищенко Н.В.
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної затопленням квартири, -
У лютому 2020 року позивачка звернулась до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 21 238 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп. внаслідок залиття квартири. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вона є власником кв. АДРЕСА_2 . 16.06.2019 року сталося залиття її квартири через відповідача, чим завдано матеріальну шкоду, добровільно відшкодувати шкоду відповідач ОСОБА_2 відмовляється.
18.03.2020 року відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позову заяву з якого вбачається, що він позовні вимоги не визнає. Пояснив, що він мешкає на 5-му поверсі 9 поверхового будинку. На його думку залиття квартири АДРЕСА_3 , ніяким чином не може бути пов'язано саме з протиправною поведінкою відповідача з зв'язку з його халатним відношенням. Він дійсно мешкає в квартирі АДРЕСА_4 , але у теплий період часу знаходиться та фактично мешкає у належному йому дачному будинку. 16.06.2019 року про витік каналізаційних стічних вод він дізнався від сусідів та негайно приїхав в квартиру АДРЕСА_5 , побачивши залиття квартири каналізаційними стоками, викликав аварійну службу КП КМР «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду», яка ліквідувала засмічення каналізаційного стоку, яким користується мешканці всіх квартир розташованих, по цьому стояку. Також, зауважив, що засмічення сталося саме загального каналізаційного стоку, до утримання якого відповідач жодним чином не має відношення. З акту обстеження № 466 від 25.06.2019 року вбачається, лише те, що дійсно квартира позивача була залита та наявні пошкодження, причини залиття не містить. Вважає, що позовна заява не містить жодних доказів наявності вини відповідача у викладених обставин.
27.05.2020 року позивачка надала відповідь на відзив де зазначила, що вважає залиття її квартири відбулось саме із квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується актом № 466 від 25.06.2019 року, складеним КП КМР «УКОЖФ», а доводи відповідача про його непричетність до затоплення її квартири, вважає, що гуртуються, тільки на його припущеннях.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.02.2020 року було відкрито підготовче провадження та призначено цивільну справу у підготовче судове засідання.
Ухвалою Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.05.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги на підставі доводів викладених у позовній заяві, та відповідь на відзив.
Представник відповідача та відповідач зазначила про недоведеність вини відповідача у залитті квартири позивачки. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом допитаний свідок ОСОБА_4 , який пояснив, точну дату він не пам'ятає, він став свідком того, що коли зайшов разом з позивачкою, до її квартири, та побачив, що її квартира затоплена. Вода капала зі стелі та була мокра вся підлога. Позивачка ОСОБА_1 пішла до сусіда на верхній поверх, але двері ніхто їй не відчинив. Потім він бачив, що приїжджала аварійна служба. Знає, що квартира була затоплена два рази.
Вислухавши сторони та свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Згідно свідоцтва про право власності виданого фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська від 05.01.2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_6 . (а.с. 8);
Згідно акту обстеження № 466 від 25.06.2019 року, затвердженого директором КП КМР «УКОЖФ» Щебатова Т.І., складеного комісією у складі: техніка КП КМР «УКОЖФ» ОСОБА_6 , техніка КП КМР «УКОЖФ» ОСОБА_7 сталося залиття квартири за адресою: АДРЕСА_6 , на момент обстеження причину залиття не було можливим виявити. (а.с. 11);
З відповіді директором КП КМР «УКОЖФ» ОСОБА_8 яка була надана ОСОБА_2 щодо проведення ремонтних робіт у кв. АДРЕСА_4 16.06.2019 року вбачається наступне: інженерні мережі утримуються у робочому стані. Аварійні та ремонті роботи з обслуговування внутрішньобудинокових інженерних мереж виконуються за необхідністю та по заяві мешканців. За даними аварійної служби міста у квартирі за вказаною адресою було прочищено каналізаційний відвід від сантехнічного приладу до стояку за допомогою тросу з відкриванням ревізійного лючка та прочистка стояку діаметром 50 мм. Довжиною 5 метрів. Після проведення робіт систему перевірено шляхом промивання через сантехприлад (а.с. 40).
Загальна підстава відповідальності за завдану майнову шкоду передбачена нормами статті 1166 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
В постанові від 18 березня 2020 року по справі № 760/8139/14-ц(провадження № 61-43768св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що: «цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду. Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.»
На підтвердження наявності вини відповідача у залитті квартири позивачка і відповідно завдання цим матеріальної шкоди, посилається на наявність акту від 25.06.2019 року, у якому зокрема зазначено, що залиття відбулось 16.06.2019 року, заливала квартира АДРЕСА_4 . що належать відповідачу.
Натомість можливість залиття квартири АДРЕСА_7 з квартир АДРЕСА_4 , спростовується відповіддю директором КП КМР «УКОЖФ» Щебатова Т.І. яка була надана ОСОБА_2 щодо проведення ремонтних робіт у кв. АДРЕСА_4 16.06.2019 року і надаючи оцінку доказам у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд дійшов висновку, що у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами справи, відповідний акт не є достатнім та достовірним доказом вини відповідачів у залитті квартири позивача. Оскільки квартира, яка належить відповідачу була також залита з каналізаційної мережи. Залиття квартири ОСОБА_2 підтверджується ОСОБА_2 і не заперечується позивачкою. Квартира АДРЕСА_8 16.06.2019 року були залитті каналізаційними стічними водами.
Крім того відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Вищевказаний акт № 466 від 25.06.2019 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Крім того, у вказаному акті не зафіксовано відомості щодо винної сторони, як і будь-які дані про осіб, присутніх при складанні акта. Цей акт складений через 9 дні від імовірного затоплення, акт складено за відсутності самого відповідача, що позбавило його можливості подання доказів на його спростування.
Позивачем не надано суду доказів, що залиття квартири відбулось з вини відповідача, і як наслідок, на нього має бути покладена відповідальність за спричинену шкоду, оскільки акти про залиття не відповідає вимогам «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом №76 від 17.05.2005 року, у зв'язку з чим не може бути належним та достатнім доказом в обґрунтування заявлених вимог. Крім того, квартира ОСОБА_2 була залита каналізаційними водами, а для ліквідування засмічення було використано трос довжиною 5 м.
Суд зазначає, що ні у вказаному акті, ні з пояснень сторін, ні з доказів у справі, не вбачається де саме сталося забиття стояка, не визначено винну особу.
Разом з тим, враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Оцінивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивачка, як на підстави для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч.1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, зважаючи на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, відсутність в матеріалах справи належних письмових доказів, в підтвердження завданих позивачу збитків та винність відповідача, які б відповідали фактичним обставинам справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. ст.10,11,60,209,212-215,218, 259, 264-265, 268 ЦПК України,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної затопленням квартири - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.К. Подобєд