СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3005/21
пр. № 3/759/1752/21
25 лютого 2021 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, працює: водій, зареєстрований: АДРЕСА_1 -
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 527948, 23.12.2020 року по пр. Палладіна в м. Києві водій ОСОБА_1 керував автобусом РУТА, д.н.з. НОМЕР_1 , що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів у режимі таксі за маршрутом № 903. При цьому перевозив пасажирів, кількість яких перевищувала кількість місць для сидіння, визначена інструкцією транспортного засобу, зазначеного у реєстраційних документах, чим порушив п.п. 10 п. 2 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Адвокат ОСОБА_1 - Полтавська Н.В. надала суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення вимог ст. 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема не вказана кількість пасажирів, що перебували в транспортному засобі, відсутня адреса складання правопорушення, не відібрано пояснення у свідків щодо обставин події, не зазначено відостей про технічні характеристики транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , реєстраційні документи на цей транспортний засіб, на підставі яких можна зробити висновок про дозволену для перевезення кількість пасажирів, відсутні докази, що на водія транспортного засобу покладено обов'язок щодо контролю кількості пасажирів, чи є він суб'єктом правопорушення, чи здійснює він регулярні перевезення і за яким маршрутом.
Дослідивши матеріал про адміністративне правопорушення, вважаю, що адміністративну справу відносно ОСОБА_1 необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Згідно диспозиції ст. 44-3 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2» (в редакції від 11.07.2020 року) на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.
Згідно підпункту 7 пункту 3 цієї Постанови на період дії карантину забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, зокрема пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполучені, в кількості більше ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та контроль використання засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисник масок пасажирами під час перевезення.
Тобто, вказаною Постановою КМУ від 20.05.2020 року до суб'єктів зазначеної заборони віднесено не будь-яких осіб, а лише суб'єктів господарювання, якими згідно Господарського кодексу України є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цьогоКодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільним перевізником та автомобільним само зайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Однак, матеріали справи не містять доказів, які свідчили би, що ОСОБА_1 є безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, а тому не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Крім того у матеріалах відсутні докази на доведення винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, «поза розумним» сумнівом (Рішення Європейського суду з прав людини «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року). Наявне у матеріалах провадження фото не є належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не зрозуміло коли, ким, яким технічним засобом зроблено, а якість його виконання унеможливлює дійти будь-яких висновків щодо зафіксованих обставин. Інші докази, які підтверджували би доведеність винності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП і спростовували б його версію щодо фактичних обставин, у матеріалах справи відсутні.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч.1 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а тому з цих підстав провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись ст.ст. 7, 44-3, ч.1, 247 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Коваль О.А.