Єдиний унікальний номер справи 333/7630/20
номер провадження 2/333/1392/21
Іменем України
18 березня 2021 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Стоматова Е.Г., за участю: секретаря судового засідання Артеменко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу, в порядку спрощеного позовного провадження, за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м. Запоріжжя, вул.. Олександрівська, буд. 84) про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
21.12.2020 року, позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власницею квартири АДРЕСА_3 . За вищезазначеною адресою зареєстрований відповідач, який був її онуком, проте більше 20 років за місцем реєстрації не проживає, його особистих речей в будинку не має. У зв'язку із знаходження відповідача на реєстраційному обліку по зазначеній адресі, позивач не може володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним майном самостійно та на власний розсуд.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд: визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2021 року провадження у цій справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явилася, але до суду від її представника - адвоката Габуєва Г.Ю., надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, доводи наведені в обґрунтування позовних вимог підтримують, просять суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечують.
У судове засідання відповідач повторно не з'явився, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду або заперечень стосовно позовних вимог позивача не надав.
У судове засідання представник третьої особи не з'явився, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду або заперечень стосовно позовних вимог позивача не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалою від 18 березня 2021 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяви представника позивача та представника третьої особи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1904052 від 01.04.2013 року та свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16.04.1993 року (а.с. 6,7).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 29.01.1998 року по теперішній час, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя, щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 04.01.2021 року, проте останній фактично не проживає за даною адресою з 2000 року по теперішній час, що підтверджується актом про не проживання та відсутність особистих речей від 21.12.2020 року виданого головою правління ОСББ «ОСА-40» Долинна В.В., що міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст.. 13 Конституції Україна, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно зі ст.. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст.. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Таким чином, у суду є всі підстави визнати ОСОБА_2 такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_3 , оскільки останній не мешкає по зазначеному адресу понад рік.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житлом.
Аналізуючи перелічені норми цивільного права, взявши до уваги надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Позивачем зазначена вимога не заявлена, тому суд вважає за можливе не стягувати з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 316, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст.. 72 ЖК України, ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м. Запоріжжя, вул.. Олександрівська, буд. 84) про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю за адресою: АДРЕСА_2 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 18 березня 2021 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов