16.03.2021
Провадження № 2/331/107/2021
331/175/20
16 березня 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Антоненка М.В., при секретарі Федоровій К.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вельможко Олега Олександровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, -
В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом.
Представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову, в обґрунтування якого зазначено, що предметом даного позову є нерухоме майно - частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На теперішній час право власності на всю дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжжя по цивільній справі № 331/3414/18 за позовом ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, третя особа: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності було вирішено: Позовну заяву ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, третя особа Четверта Запорізька державна нотаріальна про визнання права власності на спадкове майно. Дане рішення скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 18.02.2020 р.
Скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачем не вдалося у зв'язку із змінами в чинному законодавстві з приводу державної реєстрації речових прав.
Є всі підстави стверджувати, що відповідач може здійснити відчуження вказаної квартири, оскільки право власності на дану квартиру він оформив через суд, повідомивши суду недостовірні данні стосовно суттєвих для розгляду свого позову обставин. Так ОСОБА_2 приховав від суду той факт, що у його померлого брата - ОСОБА_3 , який успадкував ј частку вказаної квартири після смерті матері, був спадкоємець першої черги - позивач ОСОБА_1 , його дружина.
Укладання договору відчуження відносно вказаного нерухомого майна може суттєво ускладнити судове рішення за цим позовом, в якому позивачка просить визнати за нею право власності на ј частки вказаної нерухомості, оскільки вона буде вимушена подавати новий позов про витребування майна.
Забезпечення позову ОСОБА_1 не може спричинити відповідачу ніяких збитків, оскільки пропонується арешт частки квартири, на яку в нього не має жодних прав, крім того на теперішній час в нього взагалі не має права власності на вказану квартиру.
В якості зустрічного забезпечення та погашення можливих збитків позивач не заперечує проти арешту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 яка є її особистою власністю.
Вищевказаний позов може бути забезпечений шляхом арешту належної їй частки спірної нерухомості.
Посилаючись на вищенаведені обставини, представник позивачки ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення о позову до ОСОБА_2 та накласти арешт на ј частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У судове засідання учасники процесу не з*явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Ухвалою суду від 02.10.2020 р. провадження по справі було зупинено у зв'язку із зверненням суду з окремим дорученням до компетентного суду Російської Федерації.
Ухвалою суду від 29.01.2021 р. провадження по справі було поновлено.
Відповідно до Інформації № 247957244 від 12.03.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 1/1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Відповідно до Інформації № 248405218 від 16.03.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 1/1 квартири за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язків елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, як би стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, та існує реальна загроза істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі його доведеності, оскільки ставиться питання про визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на на ј частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд бере до уваги, що зазначене майно може бути продано або якимось іншим чином відчужене, що в подальшому призведе до не виконання рішення суду та порушення прав позивача.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Крім цього, ОСОБА_1 , посилаючись на погашення можливих збитків ініціює перед судом зустрічне забезпечення та не заперечує проти арешту належної їй на праві власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків. Він має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути у результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.
Згідно із ч. 5 ст. 154 ЦПК України, розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
У відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Частина 7 ст. 154 ЦПК України, передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.
З аналізу наведених норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідачу зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Cуд приходить до висновку про те, що клопотання представника позивача про зустрічне забезпечення обґрунтоване, оскільки, цей захід є співмірним застосованим заходам забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 81, 149-153, 260, 353 ЦПК України,-
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вельможко Олега Олександровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Накласти арешт на ј частку квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 .
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 .
Копію ухвали про забезпечення позову направити особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу суду не було вручено учасники справи у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Згідно п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через суд першої інстанції.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік з дня її винесення.
Суддя: М.В. Антоненко