Справа № 495/967/21
Номер провадження 1-кс/495/574/2021
04 березня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2021 у справі № 495/967/21,
До слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 03.03.2021 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, відповідно до якого він просить скасувати арешт, накладений ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2021 у справі № 495/967/21, провадження № 1-кс/495/512/2021, на автомобіль «TOYOTA CAMRY» номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . Зобов'язати старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 або її представнику вилучене майно.
Своє клопотання адвокат ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що вилучене майно належить ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яка придбала зазначений транспортний засіб за договором купівлі-продажу у ОСОБА_6 . Вважає, що арешт накладений необґрунтовано, враховуючи наступні обставини. У вересні 2020 року ОСОБА_5 дізналася, що цивільна дружина її брата ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , хоче продати їх спільний з цивільним чоловіком автомобіль TOYOTA CAMRY. Після перемовин домовилися по ціні купівлі автомобілю та ОСОБА_5 попросила ОСОБА_7 допомогти з придбанням зазначеного автомобіля, так як вона тимчасово не була в місті Одесі, а він мав від неї генеральну довіреність, за якою мав всі права на придбання автомобілю, користування її банківськими рахунками, коштами та міг здійснити розрахунки з продавцем. Через деякий час ОСОБА_6 , а також і ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_5 , що автомобіль переоформили, претензії відсутні. Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 було відомо, що ОСОБА_7 фактично вибирав (спілкувався ще з попереднім продавцем автомобіля), обслуговував зазначений автомобіль, та фактично завжди на ньому їздив по робочим справа - вона була впевнена, що автомобіль в хорошому стані. При цьому поки її не було в місті Одесі ОСОБА_5 дозволила ОСОБА_7 користуватися цим автомобілем.
Також вказує, що кримінальне провадження відкрито за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом), при цьому особа, яка написала заяву про злочин не є власником транспортного засобу, яким начебто незаконно заволоділи. Слідчим не доведено, що ОСОБА_7 протиправно заволодів транспортним засобом, оскільки ОСОБА_5 як новий власник добровільно передала йому право ним користуватися. Слідчим не надано жодного доказу у відповідності до вимог ст.84 КПК України, який би підтверджував вчинення власником майна, або іншою особою протиправних дій, які описує слідчий
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, наголосив на тому, що в даному випадку наявний цивільно-правовий спір, а не вчинено кримінальне правопорушення, відтак просив задовольнити клопотання.
Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення такого клопотання, вказуючи, що вказаний транспортний засіб має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відтак відсутні підстави для скасування арешту.
Вислухавши всіх учасників процесу, дослідивши вказане клопотання, слідчий суддя приходить до таких висновків.
В силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 7 та 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП]). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, та «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що 23.01.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162240000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).
Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 31.01.2021 визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу автомобіль марки «Toyota Camry» номерний знак НОМЕР_1 номер VIN: НОМЕР_4 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 , належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2021 Клопотання старшого слідчого Білгород-Дністровського ВПГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно - задоволено частково. Накладено арешт на транспортний засіб у вигляді заборони відчуження автомобіля марки «Toyota Camry» номерний знак НОМЕР_1 номер VIN: НОМЕР_4 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 , належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Автомобіль марки «Toyota Camry» номерний знак НОМЕР_1 залишено на зберігання на території спецмайданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 до встановлення обставин кримінального правопорушення. В іншій частині клопотання - відмовлено.
Виходячи з положень КПК України, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
Як встановлено, автомобіль марки «Toyota Camry» є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, щодо якого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021162240000029. Таким чином, вказаний транспортний засіб має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
Слідчому судді під час розгляду клопотання не надано доказів, які б в своїй сукупності свідчили про необґрунтованість накладення арешту на вказане майно та спростовували висновки щодо наявності підстав для такого арешту.
Разом з тим, ухвалою слідчого судді застосовано суд найменш обтяжливий спосіб арешту цього майна.
Відтак слідчий суддя вважає, що слід залишити арешт на вказане майно в частині заборони його відчуження, урахувавши розумність та співрозмірність, застосувавши найменш обтяжливий спосіб арешту, щоб це не призвело до звуження певних прав та свобод людини, так як саме такий захід забезпечення кримінального провадження є достатнім задля збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні № 12021162240000029, оскільки таке сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, що вказане майно можливо відчужити.
Разом з тим, оскільки зберігання автомобіля на вуличному майданчику може призвести до пошкодження цього автомобіля та порушує право власника на можливість користування та розпорядження вищевказаним майном, є підстави для скасування арешту в частині залишення автомобіля на зберігання на території спецмайданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Керуючись ст.ст. 174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2021 у справі № 495/967/21 в частині залишення автомобіля марки «Toyota Camry» номерний знак НОМЕР_1 на зберігання на території спецмайданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 160 до встановлення обставин кримінального правопорушення.
В решті арешт на транспортний засіб у вигляді заборони відчуження автомобіля марки «Toyota Camry» номерний знак НОМЕР_1 номер VIN: НОМЕР_4 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 , належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено та оголошено 09.03.2021.