16 березня 2021 року
м. Київ
справа №441/688/18
провадження № 61-2912ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2020 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень, визнання права власності в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності,
У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію прав та обтяжень, визнання права власності в порядку спадкування.
У вересні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 6 вересня 2017 року ОСОБА_4 .. Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на 1/16 частини спірного житлового будинку за кожною в порядку спадкування. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06 вересня 2017 року ОСОБА_5 , та свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_5 20 жовтня 2017 року. Скасовано державну реєстрацію права власності на 1/12 частини будинку. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 13/16 частини спірного житлового будинку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2020 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Просять ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду, виходячи з таких підстав.
Скаржниками не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.
У даній справі скаржники оскаржують в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга всупереч до вимог статті 392 ЦПК України не містить чітких посилань на підстави касаційного оскарження. Скаржники узагальнено посилаються на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, натомість, чітко не зазначають підставу касаційного оскарження та її обґрунтування.
Суд касаційної інстанції нагадує скаржникам положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд роз'яснює скаржникам положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що належне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Скаржниками не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв'язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції роз'яснює, що скаржникам для усунення цього недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.
Тобто, заявникам слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.
Крім того, за подання касаційної скарги не сплачений у повному обсязі судовий збір.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так позивачі звернулися до суду з позовом у 2018 році та заявили 1 вимогу немайнового характеру та 1 вимогу майнового характеру.
Позивач за зустрічним позовом звернулася з позовною заявою до суду у 2018 році, в якій заявила 2 вимоги немайнового характеру та 1 вимогу майнового характеру.
За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення з позовом, за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру розмір судового зборку дорівнює 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В розумінні частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у спорах про витребування майна - вартістю майна.
Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.
Оскаржувані судові рішення не містять інформації про вартість спірного нерухомого майна, на частину якого просять позивачі за первісним та зустрічним позовами визнати за ними право власності, в зв'язку з чим суд вважає за можливе визначити суму судового збору, яка підлягала сплаті за позовну вимогу майнового характеру за первісним та зустрічним позовом у розмірі по 704,80 грн.
За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення з позовом, за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру розмір судового зборку дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, за позовну вимогу немайнового характеру за первісним позовом до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 704,80 грн, за позовну вимогу майнового характеру (яка оскаржуваними судовими рішеннями була задоволена на 50%) - 704,80 грн, а за зустрічним позовом - 2114,40 грн.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору дорівнює 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.
Скаржники оскаржують судові рішення в частині часткового вирішення майнової позовної вимоги за первісним позовом та у повному обсязі в частині вирішення зустрічних позовних вимог, а тому суму судового збору слід визначати в розумінні частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» з врахуванням вирішення тієї частини позовних вимог, з якими не погоджуються скаржники.
За таких підстав розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 4933,60 грн ((704,80х50%х200%)+(704,80х3х200%)=4933,60).
З врахуванням сплаченого судового збору у розмірі 2724 грн скаржникам необхідно доплатити 2209,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки оформлена з недотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 261, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16 березня 2020 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені процесуальним законодавством.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш