Ухвала
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 757/13186/19-ц
провадження № 61-10864св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді
Матійчук Г. О., від 29 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В., від 15 липня 2020 року,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено депозитний договір, на виконання умов якого 26 червня 2012 року ним було перераховано, а відповідачем прийнято грошові кошти в розмірі
500 тис. євро. Зазначав, що у зв'язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у 2014 році, його рахунок було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків. З метою отримання належних йому коштів та нарахованих по ним відсотків він неодноразово звертався до відповідача із вимогами про розблокування рахунку, розірвання договору та видачу коштів.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з банку на його користь вклад у розмірі 500 тис. євро, нараховані відсотки за договором банківського вкладу у розмірі 125 079,16 євро, три відсотки річних у сумі 32 362,30 євро та пеню у сумі 7 430 075 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором від 26 червня
2012 року № SAMDN01000726774329 у розмірі 657 441,46 євро, з яких:
500 тис. євро - сума вкладу за договором банківського вкладу,
125 079,16 євро - відсотки за договором, 32 362,30 євро - 3 % річних, а також пеню у розмірі 7 430 075,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кошти вносились позивачем у філії ПАТ КБ «ПриватБанк», яка діяла від імені юридичної особи, договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а тому припинення діяльності філії банку не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою. Також районний суд зазначив, що оскільки між сторонами не припинилися зобов'язальні відносини щодо повернення вкладу, позивач за період після дострокового розірвання договору має право на отримання процентів за користування його коштами у розмірі, що сплачується банком за вкладом на вимогу. Посилаючись на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 761/42169/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі
№ 761/46145/16-ц, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за договором з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню пеня за період з 13 березня 2018 року по 13 березня 2019 року в розмірі 7 430 075,00 грн, що еквівалентно 250 000 євро, тобто половині суми депозиту.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що відповідачем не було надано доказів виконання грошових зобов'язань, отже з банку на користь позивача необхідно стягнути грошовий вклад, проценти по банківському вкладу, три відсотка річних та пеню. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про зменшення розміру пені до розміру відсотків, вказавши, що з 04 травня
2017 року і до звернення позивача до суду з цим позовом відсотки по депозитному договору нараховувалися по ставці 0,01 % річних, а не як передбачено договором. Окрім цього, кошти ОСОБА_1 не повернуті, тому суд апеляційної інстанції вважав доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції положень статті 551 ЦК України безпідставними.
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржені судові рішення у частині стягнення пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення про зменшення розміру пені до 100 тис. грн, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Частиною другою статті 415 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 61-38234св18)за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Зі змісту зазначеної ухвали слідує, що справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила
з того, що передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідальність банку як виконавця фінансових послуг у вигляді сплати споживачеві пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення виконання надання послуги настає лише у випадку, коли у відповідному договорі (банківського вкладу або банківського рахунка) сторони встановили, що така послуга є оплачуваною, і визначили її вартість. В іншому випадку необхідно застосовувати положення вказаної правової норми про те, що у разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (при цьому законодавець не вказує вид неустойки - штраф чи пеню, що підлягає сплаті). Наведена конструкція правової норми дозволяє зробити висновок про те, що в такому випадку три відсотки обчислюються від загальної вартості замовлення одноразово, а не за кожний день прострочення, тобто є штрафом, а не пенею, що цілком узгоджується з положеннями
статей 549-552 ЦК України, якими врегульовано питання застосування неустойки як виду забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 цього Кодексу).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 06 жовтня 2020 року. У подальшому розгляд справи було неодноразово відкладено. В останнє розгляд справи було відкладено на 23 березня 2021 року.
Оскаржені судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення, які переглядаються у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, стосуються застосування частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» при виконанні зобов'язань за договорами банківського вкладу.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Оскільки справа № 320/5115/17, предметом якої є спір у подібних правовідносинах, переглядається Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів вважає, що розгляд справи є неможливим до висловлення Великою Палатою Верховного Суду правової позиції у вказаній справі, а тому касаційне провадження у справі № 757/13186/19-ц, яка переглядається, підлягає зупиненню до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва
від 29 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 липня 2020 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів
(№ 320/5115/17).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович