18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 531/39/20
адміністративне провадження № К/9901/6918/21
Cуддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді: Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року
у справі № 531/39/20 за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, міського голови Карлівської міської ради Наконечного Олександра Сергійовича про скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Карлівської міської ради, міського голови Карлівської міської ради Наконечного Олександра Сергійовича про скасування розпоряджень міського голови №196 та №200 "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з контролю та комунікаційної діяльності Карлівської міської ради Полтавської області; стягнення з Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 грудня 2019 року по день ухвалення остаточного рішення суду; стягнення з Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови Карлівської міської ради №200 від 19 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю та комунікативної діяльності апарату Карлівської міської ради з 20 грудня 2019 року.
Стягнуто з Карлівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2019 року по 05 серпня 2020 року у розмірі 156512 грн. 80 коп. (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот дванадцять гривень вісімдесят копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року по справі № 531/39/20 скасовано.
Прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивачем подано касаційну скаргу.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до фактичних обставин справи та незгоди позивача із оскаржуваним судовим рішенням.
Також скаржник зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні рішення, висновки Верховного Суду, які б врегульовували подібні правовідносини.
Однак, у випадку посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 531/39/20 за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, міського голови Карлівської міської ради Наконечного Олександра Сергійовича про скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська