18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15692/18
провадження № К/9901/6709/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в місті Києві № 39 о/с від 23 серпня 2018 року про його звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 Положення про проходження служби №114 "через скорочення штатів" з посади начальника сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві;
поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві з дня незаконного звільнення - 27 серпня 2018 року;
визнати нікчемним акт від 25 червня 2018 року «про відмову в ознайомленні з попередженням», затверджений заступником Голови ліквідаційної комісії Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві Н.В. Зіненко;
стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення з 27 серпня 2018 року до винесення судом рішення про поновлення на роботі з урахуванням коефіцієнту коригування заробітної плати (К=2.81) згідно пункту 10 Порядку №100 затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року, статті 27 ЗУ «Про оплату праці», частини другої статті 235 КЗпП України, правової позиції Верховного суду України у справі №6-203цс14 від 21 січня 2015 року, та постанови КМУ від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та правової позиції ВСУ від 24 червня 2009 року;
стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки здійснення розрахунку при звільненні, з дня звільнення - 27 серпня 2018 року до дня фактичного розрахунку згідно статей 116, 117 КЗпП України;
стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 17 січня 2017 року до 20 лютого 2017 року за 25 робочих, з урахуванням індексу інфляції К= 1,1535 в зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі: 6 752 грн 88 коп ( 5854, 25* 1,1535 = 6752,88);
стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 14 березня 2018 року до 27 серпня 2018 року за 113 робочих днів у сумі: 26 461 грн 21 коп (113*234,17= 26461,21);
стягнути з ГУМВС України в місті Києві та Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача компенсацію за 55 діб невикористаних ним щорічних чергових відпусток за 2011, 2012 роки з урахуванням індексу інфляції (К=2,37) в зв'язку з затримкою термінів її виплати в сумі: 22 184 грн 26 коп (9360,45*2.37=22 184,26) та не здійсненням зазначеного розрахунку в день звільнення позивача - 27 серпня 2018 року;
стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію за 60 діб невикористаних ним щорічних чергових відпусток за 2016, 2017 роки в сумі: 10 225 грн 80 коп, оскільки в день звільнення позивача - 27 серпня 2018 року зазначений розрахунок здійснено не було;
визнати розрахунок невикористаної частини щорічної відпустки за 2018 рік зазначений у наказі ГУМВС України в місті Києві №39 о/с від 23 серпня 2018 року у кількості 17 діб невірним та зобов'язати ГУМВС України в місті Києві перерахувати кількість днів відпустки за 2018 рік за період з 6 листопада 2017 року до 28 серпня 2018 року;
визнати протиправними дії Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві, що виразились у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 7 серпня 2018 року «Про надання невикористаної щорічної відпустки за 2018» та відмові надати Позивачу відпустку згідно пункту 56 Положення №114 затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року;
зобов'язати Подільське РУ ГУМВС України в місті Києві розглянути подану позивачем заяву від 7 серпня 2018 року «Про надання невикористаної щорічної відпустки за 2018» відповідно до пункту 56 Положення №114 затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 року;
зобов'язати Подільське РУ ГУМВС України в місті Києві надати позивачу чергову щорічну відпустку за 2018 рік на підставі пункту 56 Положення №414 затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 року згідно його заяви від 7 серпня 2018 року «Про надання невикористаної щорічної відпустки за 2018» та видати відповідний наказ (тривалістю 25 діб згідно наданого розрахунку);
стягнути з ГУМВС України в місті Києві моральну шкоду заподіяну позивачу систематичними незаконними звільненням з органів внутрішніх справ "через скорочення штатів" (втретє) наказом ГУМВС України в місті Києві №39 о/с від 23 серпня 2018 року у розмірі: 50 000 грн;
стягнути з ГУМВС України в місті Києві та МВС України на користь ОСОБА_1 різницю заробітної плати за час виконання нижче оплачуваної роботи у зв'язку з визнанням постановами Окружного адміністративного суду міста Києва, які набрали законної сили від 22 липня 2015 року №826/8018/15 та від 28 квітня 2015 року №826/5723/15, переведення позивача на нижче оплачувану роботу (посаду) незаконним із урахуванням індексу інфляції у розмірі: 13 440 грн 83 коп (9868,45*1,362 = 13440,83);
зобов'язати МВС України та ГУМВС України в місті Києві поновити строк присвоєння чергового спеціального звання «капітан міліції» позивачем з 31 серпня 2016 року, про що видати відповідний наказ;
визнати протиправною бездіяльність ГУМВС України в місті Києві, щодо розгляду поданих позивачем рапортів від 6 лютого 2017 року, від 4 липня 2018 року «про присвоєння чергового спеціального звання «капітан міліції» відповідно до пункту 34 Положення №114 відповідно до пункту 34 Положення №114» та не присвоєнні ОСОБА_1 чергового спеціального звання «капітан міліції»;
зобов'язати ГУМВС України в місті Києві та МВС України, розглянути поданий позивачем рапорт від 6 лютого 2017 року «про присвоєння чергового спеціального звання «капітан міліції» відповідно до пункту 34 Положення №114» та рапорт від 4 липня 2018 року «про присвоєння чергового спеціального звання «капітан міліції» відповідно до пункту 34 Положення №114 та видати відповідний наказ;
зобов'язати ГУМВС України в місті Києві та МВС України підготувати подання про присвоєння чергового спеціального звання «капітан міліції» позивачу з 31 серпня 2016 року відповідно до пункту 34 Положення про проходження служби затвердженого постановою КМУ №114 від 29 липня 1991 року;
зобов'язати ГУМВС України в місті Києві та МВС України видати відповідний наказ про присвоєння чергового спеціального звання «капітан міліції» позивачу з 31 серпня 2016 року відповідно до пункту 34 Положення про проходження служби затвердженого постановою КМУ №114 від 29 липня 1991 року;
визнати протиправною бездіяльність ГУМВС України в місті Києві, що виразилась у залишенні без розгляду рапорту ОСОБА_1 зареєстрованого в ГУМВС України в місті Києві за вх. №М-1647-ОП від 5 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ за підпунктом «з» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року №114 у зв'язку з виявленим бажанням проходити службу в органах національної поліції;
зобов'язати ГУМВС України в місті Києві розглянути рапорт ОСОБА_1 зареєстрований в ГУМВС України в місті Києві за вх. № М-1647-ОП від 5 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ за підпунктом «з» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року №114, у зв'язку з переходом на роботу (службу) в інші міністерства, цоов (установи, організації) у зв'язку з виявленням бажання проходити службу в Національній поліції у визначений Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2005 року № 580-VIII строк;
зобов'язати ГУМВС України в місті Києві видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за підпунктом «з» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року № 114 у зв'язку з переходом на службу до національної поліції на запропоновану ГУ НП України в місті Києві рівнозначну вакантну посаду, на яку він дасть згоду;
визнати протиправною бездіяльність ГУ НП України в місті Києві, що виразилась у залишенні без розгляду відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Закону «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 540-VIII рапорту ОСОБА_1 , зареєстрованого в ГУМВС України в місті Києві за вх. №М-1647-ОП від 5 листопада 2015 року «про виявлене бажання продовжити службу в Національній поліції» адресований начальнику ГУМВС України в місті Києві Терещуку О.Д. та заяви ОСОБА_1 від 7 листопада 2015 року «про прийом на службу до Національної поліції» адресований тимчасово виконуючому обов'язки начальника ГУ НП в місті Києві Терещуку О.Д., в яких позивач виявив бажання проходити службу в органах Національної поліції та не запропонуванні позивачу рівнозначних посад, що заміщуються поліцейськими;
зобов'язати ГУНП України в місті Києві розглянути рапорт ОСОБА_1 «про виявлене бажання продовжити службу в Національній поліції» зареєстрований в ГУМВС України в місті Києві за вх. № М-1647-ОП від 5 листопада 2015 року адресований начальнику ГУМВС України в місті Києві Терещуку О.Д. та заяву ОСОБА_1 від 7 листопада 2015 року "про прийом на службу до Національної поліції" адресовану тимчасово виконуючому обов'язки начальника ГУ НП в місті Києві Терещуку О.Д. відповідно до вимог пункту 9 Розділу ХІ Закону «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 540-VIII, запропонувати вакантні рівнозначні посади в штаті ГУ НП України в місті Києві, що заміщуються поліцейськими та прийняти відповідний наказ про призначення ОСОБА_1 на службу до органів Національної поліції відповідно до пункту 9 Розділу XI Закону «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №540-VIII, як прибулого переходом з органів внутрішніх справ працівника;
стягнути з ГУМВС України в місті Києві та Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві компенсацію за недораховані невикористані 5 діб щорічної відпустки за 2011 рік (в зв'язку з помилкою в розрахунках) з урахуванням індексу інфляції (К=2,37) у зв'язку з затримкою термінів її виплати в сумі: 2 016 грн 75 коп (850,95*2,37= 2016,75);
стягнути з ГУМВС України в місті Києві на користь позивача компенсацію за порушення строку виплати суми заборгованості - фінансової різниці за 7, 8 семестр навчання в НАВС, що виникла у ГУМВС України в місті Києві з 6 листопада 2015 року до дня здійснення розрахунку з позивачем - 14 вересня 2018 року, з урахуванням індексу інфляції і 3% річних у розмірі: 2916 грн 64 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нікчемним Акта від 25 червня 2018 року «Про відмову в ознайомленні з попередженням», затвердженого заступником Голови ліквідаційної комісії Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві Н.В.Зіненко - закрито.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог: про зобов'язання ГУМВС України в місті Києві поновити строк присвоєння чергового спеціального звання «капітан міліції» ОСОБА_1 з 31 серпня 2016 року, про що видати відповідний наказ; стягнення з ГУМВС України в місті Києві та Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану ним щорічну чергову відпустку за 2011, 2012 роки; про стягнення з ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 різницю заробітної плати за час виконання нижче оплачуваної роботи - закрито.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року позов задоволено частково:
стягнуто з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 14 березня 2018 року до 27 серпня 2018 року за 114 робочих днів у сумі: 26 695 грн 38 коп (114*234,17= 26 695, 38 грн).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в місті Києві № 39 о/с від 23 серпня 2018 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби №114 «через скорочення штатів» з посади начальника сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві;
поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві з 27 серпня 2018 року;
стягнуто з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, згідно пункту 10 Порядку №100 затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року в розмірі: 136755,28 гривень;
стягнуто з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 14 березня 2018 року до 27 серпня 2018 року за 114 робочих днів у сумі: 26695,38 гривень;
стягнуто з ГУМВС України в місті Києві моральну шкоду заподіяну позивачу систематичними незаконними звільненням з органів внутрішніх справ «через скорочення штатів» (втретє) наказом ГУМВС України в місті Києві №39 о/с від 23 серпня 2018 року у розмірі: 50000,00 гривень;
допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача суми заробітної плати за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідними винятками згідно з частиною четвертою статті 257 указаного Кодексу є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Окружний адміністративний суд міста Києва відніс цю справу до малозначної та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби.
При цьому, посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з проходженням на якій виник цей спір (начальник сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Викладене також не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених частиною четвертою статті 257 згаданого Кодексу.
Так, в касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а» - «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки, на його думку, на даний час існує неоднозначна судова практика при вирішенні такої категорії справ в частині застосування положень статей 116, 117 КЗпП України; позивач відповідно до КАС України позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію в частині застосування положень статей 116, 117 КЗпП України, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України; позивачем не указано при розгляді якої конкретно справи позивач відповідно до КАС України позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі, тому не може вважатися винятковим випадком.
Відтак, судове рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі касаційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 826/15692/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді С. А. Уханенко
Н. В. Шевцова