18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/11301/19
адміністративне провадження № К/9901/7365/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 640/11301/19 за позовом арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
02.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021.
24.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про:
- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у місті Києві від 05.06.2019 №Ф-267607-17 у сумі 83 826,18 грн;
- зобов'язання Головне управління ДФС у місті Києві привести у відповідність із прийнятим рішенням інтегровану картку платника податків єдиного внеску, за якою у ОСОБА_1 рахується борг у сумі 83826,18 грн, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.09.2011 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Позивач має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що підтверджується відповідним Свідоцтвом №140 від 18.02.2013.
05.06.2019 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26707-17, якою позивачу визначено 83 826,18 грн суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийнята Головним управлінням ДФС у м. Києві податкова вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 № Ф-26707-17 є протиправною та підлягає скасуванню.
Головне управлінням ДПС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 640/11301/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 № Ф-26707-17.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 640/11301/19 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 640/11301/19 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова