ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 березня 2021 року Справа № 923/161/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Фабрика ", м. Херсон
до Фізичної особи-підприємця Облоненко Олени Миколаївни, м. Херсон
про стягнення 236567,07 грн.
за участю представників:
позивача: Гладка А. О.;
відповідача: Облоненко О. М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Фабрика" (позивач) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Облоненко Олени Миколаївни (відповідач) про стягнення 236567,07 грн., з яких - 128127,83 грн. заборгованості з орендної плати, 28293,83 грн. заборгованість з компенсації витрат орендодавця на оплату комунальних послуг, 62568,66 грн. штрафу, 9792,52 грн. пені, 2448,13 грн. 3% річних та 5336,10 грн. втрат від інфляції за договором оренди приміщення від 01.06.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.
Ухвалою від 09.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін, яке судом задоволено та призначено судове засідання на 03.03.2021 р.
02.03.2021 р. від відповідача надійшла заява про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яку судом залишено без розгляду з огляду на приписи ч.2 ст.118 ГПК України. Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття провадження у справі ним отримано 12.02.2021 р. Відповідачем порушено 15-денний строк для надання заяв з процесуальних питань, встановлений в ухвалі суду від 09.02.2021 р., клопотання про відновлення вищевказаного строку відсутнє, зазначення поважних причин його пропуску суду відповідачем не повідомлено.
В судовому засіданні 03.03.2021 р. оголошувалась перерва до 16.03.2021 р., після чого розгляд справи було продовжено.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
Відповідач проти позову заперечує, письмового відзиву не надав.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд
01.06.2019 р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ФАБРИКА»
(далі - Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Облоненко Оленою
Миколаївною (далі - Відповідач або Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна
(далі - Договір), згідно з яким відповідачу передано в тимчасове оплачуване
користування нежитлове приміщення загальною площею 107,5 кв. м. у приміщенні ТРЦ за
адресою: м.Херсон, вул. Залаегерсег, 18.
Згідно приписів статей 759 та 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1. ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3.1. Договору оренди даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 30.04.2022 року.
Відповідно до п. 5.2.4 Договору Орендар зобов'язується сплачувати Орендну плату авансом щомісяця в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, який передує розрахунковому. Оплата здійснюється на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем.
За умовами п. 5.3.4 Договору оплату спожитих на Об'єкті оренди комунальних послуг Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно, на підставі рахунків Орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому були спожиті такі комунальні послуги. Орендодавець надає відповідний рахунок у строк до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті такі комунальні послуги.
Відповідно до п. 5.3.5 Договору компенсацію витрат на комунальні послуги місць загального користування ТРЦ Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно, на підставі рахунків Орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті такі комунальні послуги. Орендодавець надає відповідний рахунок у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті такі комунальні послуги.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.10.2020 року між ТОВ «ТРЦ ФАБРИКА» та Відповідачем було укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди приміщення від 01.06.2020 року, згідно із яким Сторонами було досягнуто згоди щодо дострокового припинення дії договору з 07.10.2020 року (а.с.35).
Згідно п.3 Додаткового договору від 05.10.2020 року Орендар повністю визнає свою
заборгованість за Договором оренди у сумі 156421,56 грн., а саме: 128127,83 грн. заборгованість з орендної плати та 28293,82 грн. заборгованість за комунальні послуги.
Судом встановлено, що 26.10.2020 року ТОВ «ТРЦ Фабрика» було направлено претензію ФОП Облоненко О. М. щодо сплати зазначеної заборгованості, яку відповідач отримала 28.10.2020 року та залишила без відповіді та реагування.
Відповідно до п. 2.3.13 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно
та в повному обсязі сплачувати Орендну плату, компенсацію комунальних і експлуатаційних платежів, інших платежів, передбачених даним Договором - у відповідності з умовами даного
Договору.
Відповідно до пунктів 5.2.4, 5.3.4, п. .5.3.5 Договору Відповідач зобов'язаний сплачувати вказані вище платежі на підставі рахунків, виставлених Позивачем, а орендну плату - незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 128127,83 грн. заборгованості з орендної плати та 28293,83 грн. заборгованості з компенсації витрат орендодавця на оплату комунальних послуг є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно п. 11.1 Договору за невиконання (не належне виконання) зобов'язань по даному Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим Договором. Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати Орендної плати або оплати компенсації комунальних витрат та витрат з обслуговування та поповнення забезпечувального платежу, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9792,52 грн. пені.
Відповідно до приписів ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд звертає увагу позивача, що ним невірно обраховано пеню. За червень 2020 р. Позивач нарахував 399,72 грн. за період з 21.05.2020 по 28.01.2021, тоді як вірним буде період з 21.05.2020 по 21.11.2020 в сумі 304,20 грн.; за липень 2020 р.. Позивач нарахував за період з 21.06.2020 р. по 28.01.2021, тоді як вірним буде період з 21.06.2020 по 21.12.2020 р. в сумі 2308,33 грн.; за серпень 2020 р. позивач нарахував період з 21.07.2020 р. по 28.01.2021, вірним буде з 21.07.2020 р. по 21.01.2021 р. в сумі 2331,91 грн.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня в розмірі 9149,51 грн.
В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2448,13 грн. 3% річних та 5336,10 грн. інфляційних.
Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки річних та інфляційних, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За умовами п. 11.2.1 Договору, до Орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:
Пп.11.2.1.1. якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання;
Пп. 11.2.1.2. Договору передбачено, що якщо період прострочення перевищує 30 календарних днів, то крім штрафу, передбаченого у п.п. 11.2.1.1., Орендар додатково зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання.
Посилаючись на умови вищевказаних підпунктів договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 62568,66 грн. штрафу.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, не може бути підставою для притягнення відповідача до юридичної відповідності двічі (або більше) за вчинення єдиного триваючого порушення.
З огляду на викладене, задоволенню підлягає позовна вимога щодо стягнення штрафу в розмірі 25625,57 грн.
Позивач в позовній заяві посилається на приписи ст..536 ЦК України та зазначає, що відповідач повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з роз'ясненнями за п. 6.1. та п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стягнення процентів річних за ст. 625 Цивільного кодексу України є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто, зобов'язанням сплатити кошти, тоді як, проценти, що зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України це плата за користування чужими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад ст. ст. 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).
Суд звертає увагу позивача, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договором оренди не встановлений, тому відсутні правові підстави стягнення вищевказаних відсотків з відповідача.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Облоненко Олени Миколаївни (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРЦ ФАБРИКА» (код ЄДРПОУ - 37541696, 73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег; 18) 128127,83 грн. - заборгованість з орендної плати; 28293,83 грн. заборгованості з компенсації витрат на оплату комунальних послуг, 25625,57 грн. штрафу, 9149,51 грн. пені, 2448,13 грн. 3% річних, 5336,10 грн. інфляційних, 2984,71 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено 18.03.2021 р.
Суддя В.В.Литвинова