10 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/815/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось"
про стягнення заборгованості в розмірі 242 026,19 грн, з яких 235 840,22 грн штраф у розмірі 20% та 6 185,97 грн пені.
за участю представників сторін:
позивача - Гоцко Р.В.
відповідача - Негода В.І.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" про стягнення заборгованості в розмірі 242 026,19 грн, з яких 235 840,22 грн штраф у розмірі 20% та 6 185,97 грн пені.
Ухвалою суду від 04.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагент не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повної та вчасної оплати поставленого товару, зважаючи на що йому, відповідно до умов договору поставки мінеральних добрив №49-МД-10.04.2020 від 10.04.2020, нараховані штраф та пеня, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.
Представник ТОВ "Агро-Рось" у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н та б/д (вх. №551від 21.01.2021). Так, відповідач визнає, що оплата за договором відбулась 18.09.2020, тобто протягом п'яти робочих днів після укладання Додаткової угоди від 14.09.2020. Разом з тим зазначає, що саме позивачем не було надано Додаткової угоди для остаточного розрахунку до 01.09.2020 відповідно до умов договору (п.п. 2.4., 2.5., 2.6., 2.7.). В той час, як повний розрахунок за базовою ціною домовленостями сторін передбачений не був.
У свою чергу, позивач у відповіді на відзив №7.4-05/1/201 від 02.02.2021 стверджує, що відповідач, достовірно володіючи інформацією про своє зобов'язання щодо оплати товару, не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення додаткової угоди у строк до 01.09.2020.
Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.
Ухвалою суду від 24.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як слідує із позову, 10 квітня 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Аграрний фонд", (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (Покупець) було укладено договір поставки мінеральних добрив №49-МД-10.04.2020 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) в обумовлені строки Покупцеві мінеральні добрива згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар належної якості.
У другому розділі укладеного правочину сторони обумовили, що базова ціна за 1 тонну товару зазначається у Специфікації, а загальна сума даного договору складається із загальної вартості підписаних Специфікацій. Ціна за 1 тонну товару та загальна сума договору, передбачені п.2.1. та п.2.2., є базовими і підлягають перегляду відповідно до п.2.6. та 3.12. Остаточна вартість товару фіксується шляхом заключення додаткової угоди (остаточний розрахунок) до договору. Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складається з суми вартостей партій товару, які визначаються за відповідною формулою.
Згідно п.3.1. Постачальник здійснює поставку Покупцю товару, зазначеного в Специфікації, на умовах та в місце поставки, визначених цим договором та відповідною Специфікацією відповідно до умов Інкотермс 2010 (правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі).
В базову ціну товару включено вартість його зберігання та відвантаження на складі Постачальника до 27 квітня 2020 року включно. З 28 квітня 2020 року вартість зберігання однієї тонни товару в день становить 1,02 грн, в т.ч. ПДВ та включається в остаточну вартість товару й фіксується шляхом заключення додаткової угоди (остаточний розрахунок) до договору (п.3.12.).
Постачальник зобов'язався передавати товар у власність Покупцю в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а Покупець у свою чергу зобов'язався повністю здійснювати оплату усіх товарів відповідно до умов договору (додатків (додаткових угод) до нього), а також реально та належним чином виконувати усі інші свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар (п.п.4.2.1., 4.4.1. правочину).
У п.5.3. укладеної угоди сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. За прострочення строків оплати товару, понад 5 банківських днів Покупець, крім пені, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. У випадку прострочення Покупцем виконання будь-яких грошових зобов'язань за даним договором Постачальник має право зупинити виконання свого обов'язку щодо постачання товару, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі, без застосування до Постачальника штрафних санкцій.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.6.7. правочину).
Загальна сума товару визначена сторонами у підписаній Специфікації №1 від 10.04.2020 та становить 1 098 000 грн. Загальна кількість товару, що поставляється складає 120,000 тонн.
Позивач зазначає, що на виконання зобов'язань за договором поставки та Специфікації, ПАТ "Аграрний фонд" реалізувало відповідачу товар на загальну суму 1 098 000 грн, що підтверджується видатковими накладними №1785 від 13.04.2020 на суму 439200 грн, №1861 від 14.04.2020 на суму 43200 грн, №1916 від 16.04.2020 на суму 219 600 грн. Зазначені первинні документи бухгалтерського обліку підписані повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень чи заперечень.
14.09.2020 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору та додаток до неї. Відповідно до досягнутих у ній домовленостей у тексті Договору слова "Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" замінено словами "Акціонерне товариство "Аграрний фонд" та слова "ПАТ "Аграрний фонд" замінено словами "АТ "Аграрний фонд" у відповідних відмітках. Згідно п.2 Додаткової угоди, на виконання умов Договору, сторони дійшли взаємної згоди щодо перегляду ціни за 1 тонну поставлених мінеральних добрив, з врахуванням пунктів 2.3., 2.6. та 3.12. Договору, та зафіксували, що остаточна вартість поставлених мінеральних добрив становить 1 179 201,12 грн.
Підписанням цієї Додаткової угоди сторони підтверджують, що не мають жодних претензій та зауважень до здійсненого розрахунку вартості поставлених мінеральних добрив, що додається до цієї Додаткової угоди та є його невід'ємною частиною (п.3).
Як наслідок, 18.09.2020 відбулась повна оплата поставленого товару на суму 1 179 201,12 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.
Акціонерне товариство вважає, що вказана оплата його контрагентом здійснена несвоєчасно, з порушенням п.2.7 Договору, яким визначено, що останнім днем перерахування коштів є 01.09.2020. Це, на думку позивача, дає підстави Постачальнику вимагати сплати штрафних санкцій згідно п.5.3. Договору.
З метою досудового врегулювання спору АТ "Аграрний фонд" надсилалась відповідачу вимога №02-08/3/2926 від 05.11.2020 про сплату в строк до 13.11.2020 штрафних санкцій на суму 242 026,19 грн.
Відповіді на вимогу ТОВ "Агро - Рось" не надало та суму штрафних санкцій не сплатило, що і стало підставою для звернення акціонерного товариства до суду з відповідним позовом.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних міркувань.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення 242 026,19 грн штрафу та пені.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 1 статті 530 ЦК України законодавець обумовив, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Частина 2 ст. 632 ЦК України надає сторонам можливість включення в договори умови про порядок і підстави зміни ціни під час виконання договору. Для можливості зміни ціни в договорі повинна обов'язково бути зазначена така умова.
Як стверджує позивач, остаточну вартість товару відповідач зобов'язався сплатити протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (остаточний розрахунок) до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01 вересня 2020 року. Разом з тим, повна оплата здійснена Товариством лише 18.09.2020.
Крім того, Акціонерне товариство зазначає, що після поставки товару у квітні 2020 року відповідачу, воно не отримувало від останнього будь-яких повідомлень про неможливість виконання зобов'язань до 01 вересня 2020 року чи листів про укладення угоди. І лише 14.09.2020 ТОВ "Агро-Рось" звернулось листом №4/14-09 від 14.09.2020 до позивача з проханням щодо укладення додаткової угоди про остаточний розрахунок, яка в той же день була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
В розумінні п. п. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення Договору та Додаткової угоди до нього обидва його контрагенти були обізнані про те, що остаточна вартість товару фіксується шляхом укладення додаткової угоди та сплачується Покупцем протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання такої угоди, але в будь-якому випадку не пізніше 01.09.2020.
Відповідно до ч. 3 ст.226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Слід зазначити, що з початку поставки товару, тобто з квітня 2020 року (з дати поставки товару) і по 14 вересня 2020 року (дата укладання додаткової угоди), ніяких пропозицій щодо укладення додаткової угоди та остаточного розрахунку за отриманий товар не надходило не лише від ТОВ "Агро-Рось", а й від АТ "Аграрний фонд".
Пунктом 2.7 Договору його контрагентами передбачено, що остаточну вартість товару Покупець зобов'язується сплатити протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (остаточний розрахунок) до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01 вересня 2020 року (яка є кінцевою датою). Зобов'язання Покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів у розмірі 100% остаточної вартості товару на банківський рахунок Постачальника. Отже, сторони у договорі передбачили, що Додаткова угода повинна бути укладена до 01.09.2020 для належного виконання Покупцем умов договору поставки.
Натомість, матеріали справи та встановлені обставини справи свідчать про те, що Додаткова угода була укладена лише 14.09.2020, тобто поза межами кінцевого строку - 01.09.2020. При цьому ініціював її укладення відповідач у справі.
Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Принцип добросовісності передбачає неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, чесну, сумлінну поведінку суб'єктів зобов'язання, вчинення ними всіх залежних від них дій щодо належного виконання зобов'язання та не порушення прав інших осіб.
На переконання суду, у спірних правовідносинах саме бездіяльність позивача щодо неукладення додаткової угоди у встановлений Договором строк, не надання ним своєму контрагенту остаточного розрахунку вартості товару до 01.09.2020 призвела до неможливості вчасного та належного виконання відповідачем його зобов'язань щодо повної сплати поставлених мінеральних добрив на користь Акціонерного товариства.
Адже з точки зору цивільного законодавства ціна є істотною умовою договору поставки. А тому, доки сторони не дійшли згоди щодо цієї умови (про остаточну вартість товару) у додатковій угоді, остання не може вважатися укладеною, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов.
Відповідно до ч. ч.1,3 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.
Суд зазначає, що Покупцем дійсно не було сплачено кошти за поставлений товар до 01 вересня 2020 року. Проте, укладаючи спірний Договір його сторони у п.п.2.4, 2.5, 2.6, 2.7 та 3.12 погодили, що повний розрахунок проводиться не за базовою ціною, визначеною у договорі поставки, а за остаточною вартістю, яка фіксується шляхом укладення додаткової угоди. Окрім того, загальна вартість визначається за формулою з прив'язкою до дати укладення додаткової угоди, а не конкретної дати - 01.09.2020.
На переконання суду, умова щодо підписання додаткової угоди є суттєвою зміною порядку оплати, і виконання між сторонами правочину не могло бути здійснено до 01.09.2020, так як на момент укладання додаткової угоди цей строк вже минув.
З наведеного суд вважає, що учасники договірних відносин за взаємною згодою погодили інший строк здійснення остаточних розрахунків, а саме протягом з 5-ти робочих днів з дати укладання додаткової угоди до договору поставки мінеральних добрив №49-МД-10.04.2020. У вказаний термін свої договірні зобов'язання відповідач виконав повністю.
Виходячи із вище наведеного та зважаючи на приписи частин 1, 3 статті 221 Господарського кодексу України, частин 1, 2 статті 613 та частин 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України, суд вважає, що відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки товару у визначені договором строки та не підлягає притягненню до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення умов договору через відсутність його вини.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище наведене в сукупності, з врахуванням обставин на які АТ "Аграрний фонд" посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні його позову.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 18.03.2021
Суддя О.В. Руденко