Справа № 539/4112/20
Провадження № 2-з/539/7/2021
18.03.2021 м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Хоменка Д.Є.,
при секретарі судового засідання - Мирній Т.Ф.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення заборгованості ,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення заборгованості.
16.03.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що існує необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві ОСОБА_2 , оскільки невжиття вказаних вище заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі ухвалення його у спорі про стягнення заборгованості за договором позики на користь позивача.
Ч. 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову проведено судом без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З'ясувавши обставини справи, вивчивши заяву та додані до неї документи, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До заяви про забезпечення позову додана розписка ОСОБА_1 від 11.02.2021 року, з якої вбачається, що він отримав від ОСОБА_2 кошти за невиплаченими відсотками згідно боргу: в червні 2020 року - 300 доларів США, в липні 2020 року - 300 доларів США, в серпні 2020 року - 300 доларів США.
Крім того, у розписці від 11.02.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 не заперечує проти продажу магазину ОСОБА_2 для погашення заборгованості перед ним по розписці від 03.06.2020 року.
Тобто, поряд з дозволом позивача на продаж відповідачем магазину, його вимога забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно виглядає нелогічною, адже він сам погоджується на продаж майна відповідачем, при цьому просить суд застосувати такий захід забезпечення, що унеможливлює виконання відповідачем дій з продажу магазину, які ним же і погоджені.
З огляду на вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки сам ОСОБА_1 не заперечує щодо продажу ОСОБА_2 належного їй магазину, а накладення арешту буде чинити перешкоди з продажу майна задля погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Більш того, дії відповідача щодо погашення заборгованості по розписці від 03.06.2020 року свідчать про намагання відповідача виконати договірні зобов'язання, а не ухилитися від їх виконання.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Лубенського міськрайонного суду Д.Є. Хоменко