09 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2515/20 пров. № А/857/1416/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., м. Ужгород, повний текст складено 18.12.2020) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в якому просила зобов'язати відповідача зарахувати до її стажу роботи, який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 21 листопада 1988 року по 24 серпня 1992 року на посаді лікаря травматолога-ортопеда хірургічного і ортопедо-травматологічного відділення Білоруського науково-дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити зазначену вище грошову допомогу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку,
У апеляційній скарзі зазначає, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
У зв'язку з виходом на пенсію має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на тій підставі, що має страховий стаж лікаря 30 років в закладах та установах державної форми власності та комунальної форми власності, на посаді лікаря.
04 липня 2020 року отримала відповідь Головного управління пенсійного фонду України за вих. № 1319-1339/Ф-02/8-0700/20 від 02.07.20 р., якою відмовлено у виплаті грошової допомоги на тій підставі, що відповідач вважає, що при призначенні пенсії її страховий стаж склав 40 років 9 місяців 7 днів, з них 28 років 11 місяців 11 днів стажу роботи в закладах і на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Із змісту вищевказаної відповіді відповідач не вважав підтвердженням стажу роботи лікарем в медичному закладі охорони здоров'я період із 21 листопада 1988 р. по 24 серпня 1992 р. у Білоруському науково-дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів, оскільки, на її, думку Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених Постановою КМУ від 04.11.93 р. № 909 , не передбачено науково-дослідних інститутів, як закладів охорони здоров'я.
Суд відмовив у задоволенні позову, на тій підставі, що, нею не надано належних доказів які підтверджують, що вона працювала у період з 21.11.1988 по 24.08.1992 року саме лікарем, який займається підтримкою або відновленням людського здоров'я, у лікарняному закладі, а не в науково-дослідному інституті, що дає право на одержання грошової допомоги та посилається на той факт, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, не передбачено науково - дослідних інститутів як закладів охорони здоров'я.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІУ).
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІУ особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - ЗО років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З 01.09.1979 по 30.06.1985 вона навчалася в Ужгородському державному університеті та отримала спеціальність лікувальна справа, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 , з цього часу працювала лікарем згідно записів у трудовій книжці:
- з 07.08.1985 по 01.06.1986 інтернатура по педіатрії в обласній дитячій лікарні м. Мукачево;
- з 14.08.1986 по 09.10.1986 лікар-інтерн по терапії, з 09.10.1986 -09.11.1988 лікар-інтерн по швидкій допомозі міська клінічна лікарні швидкої медичної допомоги м. Мінськ, Білоруська РСР,
- з 21.11.1988 по 24.08.1992 лікар травматолог ортопед хірургічного та ортопедо-травматологічного відділення Білоруського науково дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів;
- з 01.09.1992 по 31.08.1994 навчалася у клінічній ординатурі кафедри травматології та ортопедії Білоруського інституту вдосконалення лікарів та по сумісництву на 0.5 ставки з 06.01.1994 р. по 03.09.1994 р. працювала лікарем-травматологом 11-тої дитячої міської поліклініки м. Мінськ Білоруська РСР,
- з 05.09.1994 по 30.09.1994 лікар педіатр-траматолог 1-тої дитячої міської поліклініки м. Мінськ Білоруська РСР;
- з 15.05.1995 по 16.06.1997 лікар-хірург Ужгородської міської дитячої клінічної лікарні;
- з 16.06.1997 по 27.07.2019 лікар ортопед-травматолог.
Вона надала суду належні та допустимі докази для зарахування вищевказаного періоду у стаж, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідачем зроблено запит на підтвердження стажу у вищевказаний період її роботи.
Державним підприємством «Республіканський науково-практичний центр медичної експертизи та реабілітації» Міністерства охорони здоров'я республіки Білорусь надано архівну довідку за вих. №1-14/794 від 14.06.19, якою підтверджено стаж роботи саме лікарем травматологом-ортопедом хірургічного та ортопедо-травматологічного відділення в Білоруському науково-дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів.
У відповідності до ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Це означає, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У її трудовій книжці, яка відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788 є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, наявна інформація, що у вказаний період вона працювала саме лікарем травматологом-ортопедом хірургічного та ортопедо - травматологічного відділення (записи за № № 12,13)
Крім того, судом не враховано, що вказаний вище Перелік затверджений пізніше періоду її роботи лікарем, який не враховується ним.
Структура Білоруського науково-дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів включала в себе, у тому числі, клініку, в якому існувало, на той час ортопедо-травматологічне відділення.
Білоруський науково-дослідний інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів на час її роботи лікарем у відділенні травматології та ортопедії здійснював медичну, професійну та соціальну реабілітацію хворих та інвалідів та здійснює її і зараз.
Вказана інформація є загальнодоступною, а отже і загальновідомою, а тому доказуванню не підлягає ( ч.3 ст.78 КАС). Ця інформація розміщена на електронній сторінці «ГУ Республиканский научно-практический центр медицинской експертизьі и реабилитации».
У розділі «История Центра» саме вказано, що на початку 90-х років особливу увагу в Інституті разом із науковими напрямками стали приділяти медичній, професійній та соціальній реабілітації хворих. Інститут був єдиним науково-дослідним закладом Республіки Білорусь, який здійснював наукову, організаційно-методичну і практичну діяльність по медико-соціальній експертизі, проблемам медичної і медико-професійної реабілітації хворих та інвалідів.
У розділі переліку послуг, що надає інститут вказано, крім іншого лікування, невідкладна допомога хвороби від А до Я, догляд важкохворих, реабілітація.
Також, в інформації про Інститут вказано, що при ньому існує Клінічний підрозділ із відділеннями в яких надається медична допомога.
Така структура Інституту була і під час її роботи в ньому, у клінічному підрозділі на той час існувало хірургічне та ортопедо-травматологічного відділення.
З урахуванням вищевказаних обставин апелянт вважає, що має право на призначення та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
04 липня 2020 року позивач отримала відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1319-1339/Ф-02/8-0700/20 від 02.07.2020, якою відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що до страхового стажу, що дає право на одержання грошової допомоги, не враховано період роботи позивача в білоруському науково-дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 по 24.08.1992, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не передбачено науково-дослідних інститутів як закладів охорони здоров'я.
Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно вказано, що пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Водночас, п.п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та спеціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 р. - не менше 25 років та після цієї дати: - з 01.04.2015 по 31.03.2016 - неменше 25 років 6 місяців; - з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; - з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; - з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; - з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; - з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; - з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; - з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
Порядок № 1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до п. 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-ІV станом на день її призначення.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з розділом 2 «Охорона здоров'я» вказаного вище Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулолаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Судом першої інстанції з'ясовано, що позивач працювала на таких посадах, зокрема: з 21.11.1988 по 24.08.1992 лікар травматолог ортопед хірургічного та ортопедо-травматологічного відділення Білоруського науково - дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів.
Також, в матеріалах справи наявна довідка державного підприємства «Республіканський науково-практичний центр медичної експертизи та реабілітації» Міністерства охорони здоров'я республіки Білорусь від 14.06.2019 № 1-14/794, в якій зазначено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря травматолога-ортопеда хірургічного та ортопедо-травматологічного відділення в Білоруський науково - дослідний інститут експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 по 24.08.1992.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки до страхового стажу, що дає право на одержання грошової допомоги, не враховано період роботи позивачки в Білоруському науково-дослідному інституті експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 по 24.08.1992, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не передбачено науково-дослідних інститутів як закладів охорони здоров'я, то тривалість спеціального страхового стажу позивача становить 28 років 11 місяців, тобто менше 30 років, тому в даному випадку, право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону відсутнє. Позивачем не надано належних доказів які підтверджують, що остання працювала у спірний період саме лікарем, який займається підтримкою або відновленням людського здоров'я, в лікарняному закладі, а не в науково-дослідному інституті.
Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується та вважає їх передчасними.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно копії трудової книжки та довідки державного підприємства «Республіканський науково-практичний центр медичної експертизи та реабілітації» Міністерства охорони здоров'я республіки Білорусь від 14.06.2019 № 1-14/794, наявних у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду лікаря травматолога-ортопеда хірургічного та ортопедо-травматологічного відділення в Білоруський науково - дослідний інститут експертизи працездатності та організації праці інвалідів з 21.11.1988 по 24.08.1992.
Згідно штатного розпису медичного і фармацевтичного персоналу на 1992 р. клініки медико-професійної реабілітації Білоруського науково-дослідного інституту експертизи працездатності і організації праці інвалідів, що в клініці мається ортопедичне відділення з посадами в тому числі і лікар-травматолог-ортопед.
Згідно п. 9 Переліку закладів охорони здоров'я затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385, зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 12 листопада 2002 р. за № 892/7180 клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, який не менше ніж на 50 відсотків використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних навчальних закладів III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи із забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.
З огляду на це колегія суддів вважає, що судом першої інстанції формально надана оцінка обставинам справи, і позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», бо у період роботи з 21 листопада 1988 року по 24 серпня 1992 року вона працювала на посаді лікаря травматолога-ортопеда клініки медико-професійної реабілітації Білоруського науково-дослідного інституту експертизи працездатності і організації праці інвалідів.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним, наголошуючи на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Європейський Суд з прав людини у своїй усталеній практиці пов'язує визначення ефективного судового захисту саме з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.
Ураховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо судом порушено норми матеріального та процесуального права, а позовні вимоги - задовольнити.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року по справі № 260/2515/20 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 21 листопада 1988 року по 24 серпня 1992 року на посаді лікаря травматолога-ортопеда хірургічного і ортопедо-травматологічного відділення Білоруського науково-дослідного інституту експертизи працездатності та організації праці інвалідів та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.О. Большакова
О.М. Гінда
повний текст складено 18.03.2021