"12" березня 2021 р. Справа № 363/1004/21
12 березня 2021 року м. Вишгород
Слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 розглянувши клопотання прокурора Вишгородського відділу Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021116150000024 від 26.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
11 березня 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Вишгородського відділу Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021116150000024 від 26.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
З поданого клопотання вбачається, що до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області 26.02.2021 надійшла заява від громадянина ОСОБА_4 про те, що громадянка ОСОБА_5 використала завідомо підроблений документ, а саме договір позики на суму 87 000 доларів США від імені заявника.
В ході досудового розслідування в якості потерпілого допитано ОСОБА_4 , який повідомив про те, що 30.08.2006 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстровано шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї.
Відповідно до договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, 14.10.2009 у рівних частинах між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було придбано об'єкт незавершеного будівництва, загальною площею 228,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0, 120 га. кадастровий номер 3222485800:02:010:0100, за цією ж адресою.
Частину грошових коштів у сумі 87 000 доларів США для придбання вищезазначеного об'єкту незавершеного будівництва надала безоплатно його колишня теща - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані грошові кошти були перераховані на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в «ОТП Банк» на ім'я ОСОБА_4 , за заявою ОСОБА_5 від 09.09.2009 року. Також,частину коштів у розмірі 27 000 доларів США для придбання об'єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки надав ОСОБА_4 . Крім того, для завершення будівництва об'єкту та приведення його в стан придатний для проживання, ОСОБА_4 було витрачено додаткові кошти в сумі 75 000 доларів США. Будь-який договір позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не укладався.
14.09.2011 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_8 ).
05.05.2016 за домовленістю із колишньою дружиною свою частину будинку та частину земельної ділянки я подарував доньці - ОСОБА_9 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.03.2018 у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовлено. Під час огляду вказаного рішення встановлено, що позовній заяві позивачка посилалася на те, що в 2009 році остання планувала переїхати на постійне місце проживання до України. Щоб не перевозити велику суму коштів з собою за кордон, її донька ОСОБА_7 вмовила перерахувати кошти на рахунок чоловіка ОСОБА_4 , а в разі необхідності кошти їй будуть повернуті на першу вимогу. Тому, 09.09.2009 року без будь-якого договірного зобов'язання, правової підстави, ОСОБА_5 перерахувала ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 87 000 доларів США. В матеріалах справи відсутні докази неможливості перевезення готівкових коштів через кордон, або неможливість зняття даних коштів самою позивачкою вже в Україні, або залишення їх на рахунку.
26.09.2019 Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 17.08.2009 року в розмірі 87 000 доларів США, що еквівалентно 2 463 840 грн., та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 8810 грн. У решті позову до ОСОБА_7 відмовлено.
Під час огляду вищевказаного рішення встановлено, що у своїй позовній заяві ОСОБА_5 посилається на Договір позики між нею та ОСОБА_4 від 17.08.2009 року, відповідно до якого остання позичила ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 87 000 доларів США, і якій він мав їй повернути не пізніше кінця 2016 року.
Враховуючи вищевикладене, в позовній заяві ОСОБА_5 маються розбіжності в показаннях останньої. Під час подання позову про стягнення грошових коштів до ОСОБА_4 в 2018 році будь-якої мови про існування договору позики на суму 87 000 доларів США не вказувалося, а в позовній заяві від 2019 року вже йдеться про наявний договір позики.
17.08.2009 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нібито був укладений договір позики. Згідно даного договору ОСОБА_5 нібито позичила ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 87 000 доларів США. Ніби-то своїм підписом на договорі позичальник засвідчив, що грошові кошти від позикодавця він отримав у повному обсязі до підписання цього договору, хоча згідно довідки з «ОТП Банк», грошові кошти в сумі 87000 доларів США перераховані за заявою ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_4 після підписання цього договору, тобто 09.09.2009 року.
В свою чергу, згідно показань ОСОБА_4 , останній ніяких договорів позики з ОСОБА_5 не укладав та грошові кошти в сумі 87 000 доларів США не позичав, а отримав їх безоплатно. Будь-яких підписів останній не ставив, та взагалі останньому не було відомо про наявність судових рішень за позовом до ОСОБА_5 про стягнення з нього заборгованості в розмірі 87 000 доларів США.
10.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_10 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до даної постанови стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 17.08.2009 в розмірі 87 000 доларів США. Також, відповідно до даної постанови накладено арешт на автомобіль марки «TOYOTAHIGHLANDER» державний номерний знак НОМЕР_2 , якій згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 .На веб-сайті setam.net.ua на даний час мається оголошення про запланований аукціон на автомобіль марки «TOYOTAHIGHLANDER», шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір - сірий, номер лоту НОМЕР_4 , початкова ціна 694 000 грн., гарантійний внесок 34 700 грн., стан аукціона - реєстрація учасників, дата початку ІНФОРМАЦІЯ_3 (посилання на лот https://setam.net.ua/auctions/filters/provadjenia=63631381), який належить ОСОБА_4 .
На даний час в рамках кримінального провадження встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 подане клопотання повністю підтримала та просила його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 подане прокурором клопотання про арешт майна підтримав.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав вважати, що воно, зокрема є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які, зокрема були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Із поданого клопотання прокурора вбачається, що на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2019 року, 10.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_10 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до даної постанови стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 17.08.2009 в розмірі 87 000 доларів США. Також, відповідно до даної постанови накладено арешт на автомобіль марки «TOYOTAHIGHLANDER» державний номерний знак НОМЕР_2 , якій згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 . На веб-сайті setam.net.ua на даний час мається оголошення про запланований аукціон на автомобіль марки «TOYOTAHIGHLANDER», шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір - сірий, номер лоту НОМЕР_4 , початкова ціна 694 000 грн., гарантійний внесок 34 700 грн., стан аукціона - реєстрація учасників, дата початку ІНФОРМАЦІЯ_3 (посилання на лот https://setam.net.ua/auctions/filters/provadjenia=63631381), який належить ОСОБА_4 .
Проаналізувавши викладені норми закону та обставини кримінального правопорушення, враховуючи кваліфікацію скоєного та санкцію ч. 4 ст. 358 КК України, яка не передбачає конфіскації, можна казати, що накладення арешту на транспортний засіб фактично переслідує єдину мету - не виконання судового рішення.
Разом з тим, кримінальне провадження відкрито за фактом використання підробленого документу - договіра позики, отже підстав стверджувати, що вказаний автомобіль відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КК України, є знаряддям чи засобом вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди, відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити прокурору та власнику майна, що у разі незгоди ОСОБА_4 з примусовим виконанням рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.09.2019 року, в рамках якого накладено арешт на автомобіль марки «TOYOTAHIGHLANDER» державний номерний знак НОМЕР_2 , якій згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , останній має право у відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України звернутися до суду із скаргою, якщо він вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено його права чи свободи.
Беручи до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, його класифікацію слідчий суддя дійшов висновку, що необхідність в накладенні арешту на автомобіль відсутня.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 16.03.2021 року о 13 годині 40 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1