Справа № 359/230/21
Провадження № 3/359/742/2021
10 березня 2021 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Бориспільського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП,
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 509047 від 11 січня 2021 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 09.01.2021 року о 23 год. 30 хв. по АДРЕСА_1 , вона будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , 2004 року народження, ухиляється від виконання передбаченого законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання дитини, що виразилось в тому, що неповнолітній ОСОБА_2 бродяжив по с. Щасливе та м. Київ.
Також, відповідно до протоколу АПР18 № 509048 від 11 січня 2021 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 10.01.2021 року о 17 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 , вона будучи матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 , 2004 року народження, ухиляється від виконання передбаченого законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання дитини, що виразилось в тому, що неповнолітній ОСОБА_2 бродяжив по с. Щасливе та м. Київ, чим порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 184 КУпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала. Вказала, що жодним чином не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, вважає себе відповідальною матір'ю, належно займається вихованням сина.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність за цією статтею настає в разі ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Диспозиція частини першої ст. 184 КУпАП є бланкетною нормою, та відсилає до положень законодавства, якими визначені обов'язки батьків щодо виховання дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Також, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Проте протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 509047, АПР18№ 509048 та долучені до нього документи не містять ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, в чому саме полягає ухилення особи від виконання обов'язків щодо догляду за дитиною, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та які вимоги порушено.Таким чином, зміст протоколів не розкриває об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а відтак відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання неповнолітніх дітей.
Саме по собі зазначення у протоколі про втечу дитини та бродяжництво не є безумною обставиною, що свідчить про ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, що долучені до матеріалів справи, а тому провадження слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженою до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Ткаченко