Cправа № 359/1295/21
Провадження № 3/359/759/2021
11 березня 2021 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Бориспільського РУП ГУНП в Київській област НП України до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №636925 від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звинувачують в тому, що 26 січня 2021 року близько 19 год. 50 хв. по АДРЕСА_1 , вона здійснила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно сина ОСОБА_2 , а саме на підвищених словах висловлювала обурення, образи, порвала футболку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю останньому.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що жодних дій зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вона відносно свого сина не вчиняла та на даний час з потерпілим примирилася.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Статтею 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За змістом ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство може буде вчинено лише у сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вищевказаний закон надає визначення поняттям психологічного та фізичного насильства. Так, під психологічним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. При цьому, фізичним насильством є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Суд звертає увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером є лише зіткненням протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням суперечностей. Метою ж вчинення домашнього насильства є бажання кривдника налякати та встановити контроль над жертвою, викликати у неї побоювання за свою безпеку, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдати шкоди психічному чи фізичному здоров'ю.
Аналізуючи зібрані у цій справі докази, суд вважає, що достатньої кількості належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до справи не долучено, а тому провадження у справі слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженою до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Ткаченко