Справа № 640/23040/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
15 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Дмитренко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу генерального прокурора на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року зупинено провадження в адміністративний справі № 640/23040/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Офіс генерального прокурора подали апеляційні скарги. В апеляційних скаргах апелянти, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", який є предметом оскарження в даній справі та був прийнятий на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 року № 113-ІХ, відповідність якого Конституції України (конституційності) на даний час є предметом розгляду Конституційного Суду України, тому результати розгляду Конституційним Судом України вказаного конституційного подання народних депутатів України істотно вплине на розгляд даної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто, зупинення провадження у справі на підставі наведеної правової норми можливе виключно у випадку об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої за відсутності умови, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегією суддів враховується, що у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду підкреслив, що у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із реалізацією Закону України "Про очищення влади", зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень цього Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов'язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивну неможливість розгляду справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами), колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора від 22 жовтня 2019 року позивача звільнено з посади заступника начальника першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарата Державного бюро розслідувань, Департамента організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 23 жовтня 2019 року.
Означений наказ прийнято на підставі статті 9, пункту 2 частини 2 статті 41 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
У позовній заяві ОСОБА_2 на обґрунтування своєї позиції зазначає, що під час звільнення з ним не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено вихідну допомогу та не сплачено надбавку за класний чин, що є порушенням положень Кодексу законів про працю України.
Як вбачається зі змісту конституційного подання 50 народних депутатів України №3/116(20) від 18 березня 2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами), яке перебуває на розгляді у Конституційному Суді України, на думку суду першої інстанції, прийняття зазначеного Закону обумовило звуження змісту і обсягу існуючих прав громадян, запровадило дуалізм правових засад організації і діяльності прокуратури України та статуса прокурорів.
Враховуючи доводи позовної заяви, а також суть конституційного подання, колегія суддів приходить до висновку про не пов'язаність потенційного результату розгляду означеного конституційного подання з фактичними обставинами даної справи, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Офісу генерального прокурора задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року про зупинення провадження у справі скасувати.
Справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 18 березня 2021 року.