Справа № 640/22935/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
17 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» (далі - позивач, ТОВ «БПК «Газінвестпроект») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2020 року №00005300502, №00005280502, №00005290502, посилаючись на те, що податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення за хибними висновками щодо безпідставного формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Фокс Юніон», заниження від'ємного значення, а також щодо ненадання на вимогу контролюючого органу первинної бухгалтерської документації.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13 липня 2020 року №00005300502, №00005280502, №00005290502. Вирішено також питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30 грудня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, допущено порушень норм процесуального права, зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовані усі обставини справи, не досліджено та не враховано надані до справи докази.
Зокрема, апелянт зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявною є ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2020 року у справі №755/382/20, у якій зазначено, що упродовж 2018-2019 років невстановленими особами створено ряд юридичних осіб, у тому числі ТОВ «Фокс Юніон» з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. Встановлено, також, що у схемі ухилення від сплати податків, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фіктивному підприємництві задіяно ряд підприємств.
У світлі зазначеної інформації відповідач стверджує, що ТОВ «Фокс Юніон» як контрагент позивача, не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність одночасно з шістьма та більше суб'єктами господарської діяльності, оскільки не мало найманих працівників, без можливості реалізовувати товари на користь позивача, встановлено відсутність у ТОВ «Фокс Юніон» об'єктів оподаткування у власності або оренді за місцезнаходженням такого платника податків (неподання повідомлення форми №20-ОПП, Єдиного реєстру податкових накладних, державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що свідчить про недотримання норм статті 93 ЦК України та про відсутність основних засобів та виробничих потужностей.
Також відповідач зазначає, що позивачем порушено підпункт 44.6.1 пункту 44.6 статті 44, підпункт 198.1 пункту 198.2 пункт 193.3 статті 198 Податкового кодексу України та завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 100 249, 00 грн., у тому числі за листопад 2019 року на суму 100 249,00 грн., що встановлено проведеною перевіркою та у зв'язку з чим винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивачем наводиться також практика Верховного Суду щодо розгляду аналогічних спорів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, встановлено строк до 10 березня 2021 року для надання відзиву іншому учаснику процесу. Іншою ухвалою від 10 лютого 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 10 березня 2021 року.
Від ТОВ «БПК «Газінвестпроект» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що судом першої інстанції повно та всебічно розглянуто справу, ухвалено законне рішення. Позивач просить врахувати, що в апеляційній скарзі не наведено доводів у чому саме полягає неправильність, неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі судом першої інстанції.
Також позивач окрім зазначеного в адміністративному позові, звертає увагу, що інформація відповідача стосовно контрагента - ТОВ «Фокс Юніон» носить виключно інформативний характер та не може бути належним доказом у розумінні процесуального законодавства, а платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.
При цьому позивач також наводить судову практику Верховного Суду під час розгляду аналогічних спорів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено колегією суддів, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БПК «Газінвестпроект» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за листопад 2019 року. За результатом перевірки складено Акт від 17 червня 2020 року № 253/26-15-05-02-1/36470766.
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:
- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за листопад 2019 року на суму 23 679,00грн, та завищено від'ємне значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 424 498,00 грн за листопад 2019 року;
- п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в частині ненадання документів які підтверджують значення рядку 16 колонці Б Декларацій з податку на додану вартість за листопад 2019 року «Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду».
За висновками податкового органу щодо завищення податкового кредиту на суму 347 928,00 грн обґрунтовано безпідставність формування такого за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Фокс Юніон» в силу відсутності у зазначеного суб'єкта господарювання реальної можливості виконати свої зобов'язання за правочином укладеним з позивачем.
Також, податковим органом встановлено завищення суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту за листопад 2019 року на суму 100 249,00 грн. у зв'язку з ненаданням до перевірки документації щодо підстав виникнення вказаної суми податкового кредиту.
Ненадання підтверджуючої документації щодо підстав формування від'ємного значення за листопад 2019 року на суму 100 249,00 грн. стало підставою для висновків про допущення товариством порушень п.44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
На підставі висновків викладених в акті перевірки ГУ ДПС у місті Києві 13.07.2020 року винесено податкові повідомлення-рішення:
- №00005300502, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн;
- №00005280502, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 424 498,00грн;
- № 00005290502, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35 519,00 грн., в тому числі 23 679,00 грн. за основним платежем та 11 840,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариством оскаржено їх в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 17 вересня 2020 року № 28142/6/99-00-06-02-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.
Виходячи з такого , ТОВ «БПК «Газінвестпроект» звернулося до суду з адміністративним позовом, розглянувши який судом першої інстанції ухвалено рішення від 30 грудня 2020 року.
Переглядаючи зазначене рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, між позивачем та ТОВ «Фокс Юніон» 15 листопада 2019 року укладено Договір на виконання робіт № 1511-19, відповідно до умов якого ТОВ «Фокс Юніон» зобов'язувалось виконати роботи за завданням замовника відповідно до п. 2.1 цього договору та додатку № 1 Договірною ціною до договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1 договору ТОВ «Фокс Юніон» зобов'язувалось виконати наступні роботи: обшивку профнастилом металевих конструкцій; утеплення металевих конструкцій; фарбування, ґрунтовка та обезжирювання металевих конструкцій; зварювання частин металевих конструкцій.
За умовами встановленими пунктами 2.5-.2.9 договору роботи за вказаним договором виконуються ТОВ «Фокс Юніон» особисто без права передоручення з матеріалів замовника.
Відповідно до пункту 3 договору, сторони погодили, що виконання робіт повинно бути здійснено у десятиденний термін з моменту підписання договору.
Вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною, що є додатком №1 до договору та становить 2 087 568,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 347 928,00 грн.
Здача робіт за вказаним договором, відповідно до п. 5.4, здійснюється на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного завершення роботи.
Позивачем надано копію додатку до договору №1 Договірна ціна на виконання робіт.
Окрім того, в підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем додано:
- копію акту допуску на виконання робіт, відповідно до змісту якого позивачем допущено ТОВ «Фокс Юніон» до виконання робіт визначених умовами договору № 1511-19 за адресою : м. Дергачі, вул.. Сумський шлях 163. Термін виконання робі з 15 листопада 2019 року по 24 листопада 2019 року включно (т.1 а.с. 144);
- копії актів приймання передачі від 15 листопада 2019 року, від 18 листопада 2019 року та від 20 листопада 2019 року, відповідно до змісту яких позивачем передано ТОВ «Фокс Юніон» матеріали для виконання робіт (т. 1 а.с. 145-148);
- копію акту використання матеріалів від 23 листопада 2019 року (т.1 а.с. 149-150);
- копії актів приймання-передачі виконаних робіт, а саме: № 1 від 23 листопада 2019 року щодо виконання обшивки профнастилом металевих конструкцій кількість 19 шт. загальною вартістю 631 560,00грн, в тому числі ПДВ на суму 105 260,00 грн; № 2 від 23 листопада 2019 року щодо здійснення фарбування, ґрунтування та обезжирення металевих конструкцій 19 шт., а також зварювання частин металевих конструкцій кількістю 19 шт., загальною вартістю 821 028,00грн, в тому числі ПДВ на суму 136 838,00 грн; № 3 від 23 листопада 2019 року щодо утеплення металевих конструкцій кількістю 1330 шт., а також прорізка металу та труб кількістю 19 шт., загальною вартістю 634 980,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 105 830,00 грн (т. 1 а.с. 151-153);
- копії податкових накладених № 74 від 23 листопада 2019 року на суму 631 560,00грн, в тому числі ПДВ на суму 105 260,00 грн, № 75 від 23 листопада 2019 року на суму 821 028,00грн, в тому числі ПДВ на суму 136 838,00 грн та № 78 від 23 листопада 2019 року на суму 634 980,00грн, в тому числі ПДВ на суму 105 830,00 грн (т. 1 а.с. 154-156);
- копії виписки з особового банківського рахунку щодо оплати послуг ТОВ «Фокс Юніон» за договором від 15 листопада 2019 року № 1511-19.
Зазначена первинна документація надавалась позивачем до перевірки контролюючого органу. Із змісту акту перевірки та наданого відповідачем відзиву на позов вбачається, що у податкового органу відсутні будь-які зауваження до форми та змісту усієї первинної документації наданої позивачем у підтвердження реальності правочину.
На думку колегії суддів наданими позивачем доказами підтверджується факт виконання ТОВ «Фокс Юніон» своїх зобов'язань за правочином укладеним з позивачем.
Також колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо того, що доводи податкового органу, викладені в Акті перевірки, щодо відсутності основних засобів у контрагента позивача - ТОВ «Фокс Юніон», як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням відсутності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а).
Також, безпідставними є посилання податкового органу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року у справі № 755/382/20, оскільки вироку яким було б встановлено фіктивність діяльності та створення ТОВ «Фокс Юніон» колегії суддів не представлено.
Первинні документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними Верховний Суд України (постанова Верховного Суду від 29 березня 2017 року у справі №826/11082/14).
У постановах від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13 та від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 Верховний Суд вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 у справі №808/2360/17 та Верховним Судом України у постановах від 12 квітня 2016 року у справі №826/17617/13, від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14.
Також вірними є висновки суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу щодо завищення показника від'ємного значення з податку на додатку вартість за листопад 2019 року на суму 100 249,00 грн.
Відповідно до наданих позивачем до матерів справи копії декларації й податку на додану вартість за вересень-листопад 2019 року, вказану суму від'ємного значення Товариством сформовано в вересні 2019 року. При цьому правомірність формування від'ємного значення у вересні 2019 року стала предметом іншої перевірки податковим органом.
Відповідно до абзацу 1 пункту 44.6 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 ПК України.
Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 85.4 цієї статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8).
Відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов'язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати контролюючому органу для проведення перевірки копії вказаних документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, а терміни проведення такої перевірки, у тому числі, розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Виходячи з матеріалів справи, зокрема з наказу про призначення позапланової перевірки № 4150 від 26.05.2020 року, направлень на проведення перевірки позивача від 27.05.2020 року та змісту акту перевірки, податковим органом перевірку позивача здійснено за листопад 2019 року. З метою проведення позапланової перевірки запитом від 27 травня 2020 року за № 1/26-15-05-02-01 від позивача вимагалось надати первинну документацію з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2019 року, в тому числі щодо взаємовідносин з ТОВ «Фокс Юніон», а також інші регістри бухгалтерського обліку за період, що перевірявся.
Витребувану первинну документацію позивачем надано у строки встановлені у запиті, що не заперечується відповідачем.
Згідно висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки та відзиві на позов, позивачем не надано підтверджуючої бухгалтерської документації щодо правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за листопад 2019 року на суму 100 249,00 грн.
Водночас, з аналізу наданих позивачем до матерів справи копії декларації й податку на додану вартість за вересень-листопад 2019 року, вказану суму від'ємного значення товариством сформовано у вересні 2019 року, однак запитом від 25 червня 2019 року така інформація не витребовувалася.
Отже, штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. застосовано до позивача безпідставно.
З огляду на викладене вище, суд погоджується з висновками позивача щодо протиправності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2020 року № 00005300502, № 00005280502 та № 00005290502.
У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем вищезазначених обставин в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано, належних, достатніх та обґрунтованих пояснень з цього приводу не надано, як і не вказано в чому конкретно полягають порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє, не змінює та не скасовує рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко