Справа № 640/17682/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
17 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белгравія" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Белгравія» (далі - позивач, ТОВ «Белгравія») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач 1, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС України в м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №4 від 04 червня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 1695135/37144375 від 03 липня 2020 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Белгравія» № 4 від 04 червня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надходження;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС України в м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкової накладної № 1695134/37144375 від 03 липня 2020 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Белгравія» № 3 від 04 червня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надходження;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС України в м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1768806/37144375 від 27 липня 2020 року про неврахування таблиці даних платника податків;
- зобов'язати Державну податкову службу України врахувати таблицю даних днем її надходження - 24 липня 2020 року.
Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки надав до контролюючого органу увесь обсяг необхідних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
Щодо неврахування таблиці даних платника податків позивач зазначає, що відповідачем 1 не пояснено жодних причин її неприйняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації від 03.07.2020 № 1695135/37144375, від 03.07.2020 № 1695134/37144375, від 27.07.2020 № 1768806/37144375; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №4 від 04 червня 2020 року, №3 від 04 червня 2020 року датою її надходження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій відповідач 1 просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка набула чинності з 01.02.2020 року.
Зазначено також, що підставою для зупинення реєстрації у квитанції є: «коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 52.10, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, встановлено строк до 01 березня 2021 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 08 лютого 2021 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 01 березня 2021 року.
Від ТОВ «Белгравія»» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач зазначає, що товариством надано пояснення та копії документів, що складені під час здійснення відповідних господарських операцій, зокрема, договори складського зберігання зерна, додаткові угоди, акти прийняття-передачі, складські квитанції, товарно-транспортні накладні, аналіз картки на відвантаження, посвідчення про якість зерна, акти виконаних робіт, тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем 19.06.2020 року подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкові накладні від 04 червня 2020 року №4, від 04 червня 2020 року №3, реєстрація яких за наслідком проведеного моніторингу зупинена з підстав ненадання всіх документів на підтвердження реальності здійснених операцій та таблиці даних платника податків.
Рішеннями комісії від 03.07.2020 року №1695135/37144375 та №1695134/37144375 зупинено реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав: «коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 52.10 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.
Рішенням Комісії від 24 липня 2020 року №1765775/37144375 не враховано таблицю даних платника податку, підставою зазначено: «Інше».
Не погодившись із прийнятими рішеннями щодо відмови в реєстрації податкових накладних, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, однак рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 липня 2020 року №36201/37144375/20 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.
Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за результатами його розгляду судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення від 10 грудня 2020 року, переглядаючи яке та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200. 1.3 і 200. 1.9 статті 200. 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації.
Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.
Отже, згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок №1165).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно з пунктами 6, 7, 10, Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
-документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Речове словосполучення «може включати» вказує, що у кожному окремому випадку перелік таких документів є індивідуальним та різним.
Саме тому форма рішення про відмову в реєстрації податкових накладних передбачає, що «документи, які не надано» необхідно підкреслити. Отже контролюючий орган визначити конкретно яких документів не надано.
Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано контролюючому органу: договір складського зберігання зерна №2 із ТОВ «Сателлит» на підтвердження послуг, за фактом надання яких виписано спірну податкову накладну №4 від 04.06.1010 року. Позивач вказує, що на виконання вимог договору ТОВ «Белгравія» надано ТОВ «Сателлит» послуги відвантаження та зберігання соняшника, про що складено Акт виконаних робіт №102 від 04.06.2020 року на загальну суму 21 528,56 грн. (відвантаження, зберігання). Позивач зазначає, що послуги за цим актом надавалися виключно в межах ДКПП 52.10 «Складське господарство», який є основним видом діяльності ТОВ «Белгравія».
Стосовно приймання зерна на зберігання від ТОВ «Сателлит» на зерновий склад ТОВ «Белгравія» надано зокрема: трьохсторонній акт прийому-передачі зерна №00000000016 від 25.05.2020 року, трьохсторонній акт прийому-передачі зерна №00000000017 від 02.06.2020 року, складська квитанція на зерно №2166 від 25.05.2020 року, складська квитанція на зерно №2170 від 02.06.2020 року, картка аналізу зерна №176 від 25.05.2020 року, картка аналізу зерна №177 від 02.06.2020 року.
Також додано підтверджуючі документи щодо надання послуг відвантаження зерна (соняшника не класного), а саме: товаро-транспортні накладні, посвідчення про якість зерна та аналізні картки на відвантаження.
На підтвердження послуг, за фактом надання яких виписано податкову накладну №3 від 04.06.2020 року, позивачем надано: договір складського зберігання зерна №11, акт виконаних робіт №101 від 04.06.2020 року (відвантаження, зберігання), складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, товарно-транспортні накладні. Надання послуг з відвантаження зерна (соняшника не класного) від ТОВ «Белгравія» на ТОВ «АГРОПРОДТОГ» підтверджується: товаротранспортною накладною №19000000533 від 04.06.2020 року, посвідчення про якість зерна №01996 від 04.06.2020 року та аналізна картка №1996 від 04.06.2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не зазначив, які саме документи не надані платником податків, які були б достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Рішення комісії не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Як свідчать обставини справи, у спосіб, визначений Порядком № 1165, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів, що складені під час здійснення відповідних господарських операцій.
Однак, всупереч наданих документів, позивачем отримано рішення Комісії, яким позивачу відмовлено у реєстрації зазначених податкових накладних.
Разом з тим, як вірно враховано судом першої інстанції, що оскаржуване рішення повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням, зокрема, які саме документи не надані платником податків, які були б достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної , зокрема, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування тощо.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішення про відмову, за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність такого рішення.
Суд дійшов висновку, що рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняте без врахування всіх обставин та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1768806/37144375 від 27 липня 2020 року про неврахування таблиці даних платника податків та зобов'язання врахувати таку таблицю, колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 12-16 Порядку № 1165 платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою.
У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку.
Згідно п. 19, 20 Порядку № 1165 у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку.
Разом з тим, пунктом 17 Порядку № 1165 визначено, що у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 27 липня 2020 року № 1768806/37144375 прийнято із зазначенням підстави: «Інше».
В той же час, оскаржуване рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість не містить жодної причини його прийняття та не містить розшифровку того, яка саме «інша» підстава слугувала підставою для неврахування таблиць даних платника податку на додану вартість, поданих позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого рішення Комісії ДПС України про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 27 липня 2020 року № 1768806/37144375.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року у справі №640/17682/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О.Костюк
О.Є. Пилипенко