П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1734/19
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 19 листопада 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
при секретарі Ісмієвій А.І.
за участі:
представника апелянта Єремєєв С.О.,
позивача Гаргаун Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00020501411 та № 00020511411 від 29 березня 2019 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як податковим органом у межах спірних правовідносин правомірно донараховано товариству додаткові зобов'язання зі сплати митних платежів та ПДВ оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
В даному випадку, податковий орган вважає, що при здійсненні митного оформлення ввезеного позивачем товару на митну територію України ним невірно кваліфіковано останній згідно УКТ ЗЕД, що підтверджується висновками проведеної перевірки, зібраними доказами у матеріалах справи та відкритою інформацією з мережі Інтернет.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин ним вірно визначено код УКТ ЗЕД ввезеної на територію України сільськогосподарської техніки.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 25 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Техноторг» з питань державної митної справи щодо правильності класифікації товару за УКТ ЗЕД «Розкидачі добрив, причіпні».
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 11 березня 2019 року № 360/14-29-14-11/30976452, висновками якого встановлено наступні порушення вимог митного та податкового законодавства:
- ст. 69 МК України, правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, затверджених ЗУ «Про Митний тариф України» щодо невірної класифікації товарів, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 15 лютого 2018 року № UA504170/2018/001271, від 02 жовтня 2018 року № UA504170/2018/008406, від 18 січня 2019 року № UA205020/2019/1076, на загальну суму 276 297,39 грн.;
- п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України, а саме занижено базу оподаткування податком на додану вартість на суму мита, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ за митними деклараціями від 15 лютого 2018 року № UA504170/2018/001271, від 02 жовтня 2018 року № UA504170/2018/008406, від 18 січня 2019 року № UA205020/2019/1076, на загальну суму 55 259,89 грн.
За наслідком проведення перевірки податковим органом складено та направлено товариству наступні податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2019 року:
- № 00020501411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності», на суму 276 297,39 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 138 148,70 грн.;
- № 00020511411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, на суму 55 259,89 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 27629,94 грн.
В свою чергу, не погоджуючись з правомірністю отриманих податкових повідомлень-рішень товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин податковим органом не доведено факту заниження позивачем вартості ввезеного на митну територію України товару, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно ч. 1 ст. 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Згідно ст. 352 МК України, посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 276 МК України, платниками мита є особи, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 278 МК України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до пп. «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до п. 190.1 ст. 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 МК України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
В даному випадку, Митний тариф України затверджено ЗУ «Про Митний тариф України».
Згідно ст. 1 ЗУ «Про Митний тариф України», Митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
При цьому, згідно групи 84 «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини» додатку до ЗУ «Про Митний тариф України», до товарної позиції 8432 40 90 00 включаються розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив, а до товарної позиції 8716 20 00 00 - причепи та напівпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням, для використання у сільському господарстві та інші причепи та напівпричепи для перевезення вантажів.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно ч. 4 вказаної статті, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 МК України, ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, наказом ДФС України від 09 червня 2015 року № 401 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно вказаних пояснень, до товарної позиції 8432 40 90 00, розкидачі органічних та мінеральних добрив (мінеральних речовин, компосту і т.п.), іноді змонтовані на колесах, зазвичай містять ємності, обладнані розподільним механізмом, наприклад, зсувними донними пластинами, шнековим живильником, безперервними ланцюгами або відцентровими дисками; портативні механічні апарати, застосовувані з такими ж цілями, також включаються до цієї товарної позиції.
Причепи з рухомим днищем і пристроєм, що подрібнює та розкидає, які дозволяють їм у процесі розвантаження працювати як розкидачі твердих і рідиноподібних добрив, з ємністю на колесах, зазвичай обладнану пластинами, що розкидають, або жолобами (лопатами), включаються до товарної позиції 8716.
При цьому, у поясненнях до товарної категорії 8716 зазначено, що ця товарна позиція поширюється на групу несамохідних транспортних засобів (без механічного приводу) (крім згаданих у попередніх товарних позиціях), що мають одне колесо чи більше і які призначені для перевезення вантажів або людей. Сюди також включаються немеханічні транспортні засоби, які не обладнані колесами (наприклад, сани, спеціальні сани для пересування по дерев'яних напрямних).
Транспортні засоби цієї товарної позиції розраховані на буксирування іншими транспортними засобами (тракторами, вантажними автомобілями, автотягачами, мотоциклами, двоколісними велосипедами і т.п.), на штовхання або буксирування рукою, на штовхання ногою або є гужовим транспортом.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин податковим органом донараховано товариству спірні зобов'язання зі сплати мита та податку на додану вартість за наслідком ввезення ним товарів на митну територію України сільськогосподарської техніки.
В даному випадку, товариством ввезено на митну територію України розкидач органічних добрив PRONAR № 262/1 «HERCULES 14» та розкидачі гною «JOSCIN SIROKO S4010/9V, SIROKO S5010/11V».
При цьому, товариством під час митного оформлення розкидача органічних та мінеральних добрив класифіковано цей товар згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначивши код товару 8432 40 90 00.
В свою чергу, проведеною перевіркою податкового органу встановлено, що ввезена товариством техніка має класифікуватися за УКТ ЗЕД по товарній позиції 8716 20 00 00, так як згідно своїх фізичних характеристик остання не належать до товарної позиції розкидачів органічних та мінеральних добрив (8432 40 90 00).
Між тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що класифікація товарів ввезених на митну територію України здійснюється згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України.
В даному випадку, товарну номенклатуру Митного тарифу України затверджено ЗУ «Про Митний тариф України», що на думку колегії суддів є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини.
В свою чергу, класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію, тоді як орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.
При цьому, повноваження фіскального органу щодо самостійного визначення коду товару не є абсолютними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
В даному випадку, як зазначалось вище, податковий орган класифікує ввезений товариством товар за товарною категорією 8716 20 00 00, тобто як причепи та напівпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням, для використання у сільському господарстві.
В свою чергу, товарна позиція 8716 включає в себе, зокрема, саморозвантажні причепи для перевезення різних вантажів (фуражу, гною і т.п.) з рухомою підлогою для розвантаження.
В даному випадку, такі транспортні засоби можна укомплектовувати різними пристроями (пристроєм для подрібнювання гнойової маси, для січення фуражу і т.п.) для того, щоб пристосувати їх для використання як розкидач гною, фуражного кузову чи причепу для перевезення коренеплодів.
При цьому, визначальною ознакою та основною функцією товарів даної категорії (8716 20 00 00) є перевезення вантажів.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, основною функцією ввезеної техніки товариством є саме розкидання добрив.
В свою чергу, враховуючи вищевикладені правила класифікації товарів, колегія суддів вважає, що вищевказані розкидачі добрив відноситься до товарної категорії 8432 90 00 00, що також підтверджується висновком проведеної судової експертизи.
В даному випадку, у висновку судового експерта № 19-961/962/963 від 27 березня 2019 року зазначено, що досліджувані розкидачі органічних добрив PRONAR №262/1 «Геркулес 14», «JOSKIN SIROKO S4010/9V», «JOSKIN SIROKO S5010/11V» у сукупності наявних технічних характеристик та їх будови, необхідно віднести до групи машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту, котки для газонів або спортивних автомайданчиків, згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності а саме - 8432 40 90 00.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 17 березня 2021 року.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.