П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3960/20
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 20.07.2020 р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.05.2020р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні їй пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону Україні «Про державну службу»; зобов'язання призначити та здійснити їй нарахування та виплату пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16.04.2020р. та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 16.04.2020р. з 23.04.2020р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2020р. позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1570 від 23.04.2020р. «Про відмову у перерахунку пенсії»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» з 23.04.2020р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2010р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, згідно Закону України «Про державну службу». /а.с.7/
З 08.02.2019р. ОСОБА_1 призначено пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». /а.с.46/
10.03.2020р. ОСОБА_1 звільнена з посади начальника управління Ізмаїльського об'єднання управління Пенсійного фонду України Одеської Області, у зв'язку з досягненням державним службовцем 65-річного віку, відповідно до п.7 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу». /а.с.16/
23.04.2020р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». /а.с.7/
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1570 від 23.04.2020р. відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що з 01.06.2015р. раніше призначені пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про державну службу» не перераховуються, згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №231 -VIII. /а.с.7/
Не погоджуючись з діями ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII (надалі - Закон №3723- XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають з не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016р. набув чинності Закон України «Про державну службу» 10.12.2015р. № 889-VIII (надалі - Закон № 889 - VIII), згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, до 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016р. відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання, яких зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, пунктами 10-12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» 10.05.2015р. № 889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія судів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст.37 Закону №3723-ХІІ і п.п.10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Апелянт зазначає, що позивач просила здійснити нарахування та виплату пенсії, як відповідно Закону №889, з урахуванням довідки про складові заробітної плати від 16.04.2020р. та згідно ст.90 Закону України №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відсутні підстави для переведення її на пенсію за віком як державного службовця, відповідно до Закону України №889.
Разом з тим, призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачають різні підстави та порядок призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на іншій не позбавляє права пенсіонера на її отримання згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку з досягненням 65-річного віку (за умови дотримання віку, страхового стажу та стажу державної служби).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача у оскаржуваному рішенні №1570 від 23.04.2020р., на неможливість переведення ОСОБА_2 на пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу», а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню. /а.с.7/
Так, позивач, при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку із досягненням державним службовцем 65-річного віку, відповідно до п.7 ч.1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», мала понад 46 років страхового стажу та 29 років стажу державної служби. /а.с.45/
Тобто, ОСОБА_2 , станом на 01.05.2016р. відповідала умовам Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та відповідно мала право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. І тому, набула право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. /а.с.45/
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 23.04.2020р., є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №569/350/17, від 03.07.2018р. у справі №586/965/16-а та від 10.07.2018р. у справі №591/6970/16-а.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.