ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2021 року м. Київ №640/19287/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сантера»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України
провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантера» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №36007/38376265/2 та №36004/38376263/2 від 17 липня 2020 року про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкових накладних №1 від 01 травня 2020 року та №4 від 01 травня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ним складено податкові накладні за №1 від 01 травня 2020 року та №4 від 01 травня 2020 року, які за допомогою електронного документообігу направлені до податкового органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому, позивач отримав квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної. На виконання вказаної квитанції контролюючого органу товариство надіслало повідомлення, а також всі первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, проте рішеннями комісії Державної податкової служби України №36007/38376265/2 та №36004/38376263/2 від 17 липня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги на рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 06 липня 2020 року №1700472/38376265 та №1700473/38376265, якими зупинено реєстрацію податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що рішення з питань розгляд скарг №36007/38376265/2 та №36004/38376263/2 від 17 липня 2020 року не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для платника податків.
Відповідач - Державна податкова служба України не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Податкові накладні №1 від 01 травня 2020 року та №4 від 01 травня 2020 року складені щодо договору поставки № 123 від 28 січня 2020 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛ» (код ЄДРПОУ 40838474), відповідно до умов якого Постачальник (Позивач- ТОВ «Сантера») передає у власність Покупцеві (ТОВ «ЗЕЛ») окремими партіями згідно Рахунка-Фактури продукти харчування, імпортні алкогольні вироби в асортименті, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, загальна вартість Товару визначається у Рахунках- фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно домовленостей між сторонами та положеннями Договору ТОВ «ЗЕЛ» зобов'язується здійснити 100% передплату загальної вартості товару згідно отриманого Рахунку-Фактури від постачальника (ТОВ «Сантера») не пізніше наступного дня з дня отримання Рахунку-фактури, але способи оплати можуть корегуватися Сторонами за взаємною домовленістю.
Так, в даному випадку ТОВ «Сантера» (код ЄДРПОУ 39439980) отримало 01 липня 2019 року на свій поточний банківський рахунок часткову оплату (аванс) від ТОВ «ЗЕЛ» (код ЄДРПОУ 40838474) згідно рахунків №10 від 01 травня 2020 року та №7 від 01 травня 2020 року.
Відповідно до матеріалів справи в момент отримання ТОВ «Сантера» оплати ТОВ «ЗЕЛ» товар, що продавався вже оплачений та був відвантажений для доставки Покупцю зі складу Позивача (УВК об'їзна дорога 8 м. Бровари).
Позивач на виконання вимог пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України склав податкові накладні №1 від 01 травня 2020 року та №4 від 01 травня 2020 року, реєстрація яких зупинена.
Позивач з метою реєстрації податкових накладних до органу ДПС подав повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. До пояснень були надані копії бухгалтерських документів.
Проте органом ДПС, а саме Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, відмовлено у реєстрації податкових накладних №1, №4 від 01 травня 2020 року, про що товариству направлені рішення від 06 липня 2020 року №1700472/38376265 та №1700473/38376265.
Позивач 10 липня 2020 року подав скарги на рішення від 06 липня 2020 року №1700472/38376265 та №1700473/38376265. У скаргах виклав зміст господарської операції та надав первинні бухгалтерські документи. Утім Товариство отримало рішення №36007/38376265/2 та №36004/38376263/2 від 17 липня 2020 року за результатом розгляду скарг, в яких було відмовлено у задоволенні скарг на рішення від 06 липня 2020 року №1700472/38376265 та №1700473/38376265.
Вважаючи наведені рішення Державної податкової служби України №36007/38376265/2 та №36004/38376263/2 від 17 липня 2020 року протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Так, згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29 грудня 2010 року №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16 жовтня 2014 року із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).
Зокрема, пунктом 12 Порядку №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.
Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набрала чинності 01.02.2020), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).
Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач посилається на положення порядку №117, який на час спірних правовідносин втратив чинність та не може бути застосований до останніх.
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Так, судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних №1, №4 від 01 травня 2020 року слугувало те, що вони відповідають вимогам пункту 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що саме рішеннями від 06 липня 2020 року №1700472/38376265 та №1700473/38376265 Головного управління Державної податкової служби у м. Києві відмовлено в реєстрації податкової накладної, які можуть вважатись такими, що порушують права позивача.
Стосовно оскаржуваних рішень Державної податкової служби України №36007/38376265/2 та №36004/38376263/2 від 17 липня 2020 року, якими відмовлено в задоволені скарг позивача на рішення від 06 липня 2020 року №1700472/38376265 та №1700473/38376265 Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, суд зазначає наступне.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.
При цьому, суд враховує, що частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
17.1.7 17.1 17 ? ? ?, ?, , () ( ).
Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:
56.23.1 скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику
56.23.2 скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
56.23.3 скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим
56.23.4 якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Згідно з пунктами 12-13 Порядку №1165 за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;
залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі без змін.
У разі коли до прийняття рішення комісією центрального рівня надійшла заява платника податку про відкликання скарги (додаток 2), така скарга залишається без розгляду, а платнику податку в автоматичному режимі надсилається відповідна квитанція. Така квитанція є підтвердженням залишення скарги без розгляду.
У постанові від 28 лютого 2019 року у справі №826/4070/16 Верховний Суд зауважив, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Разом з тим, як вже зазначалось, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Однак, в даному випадку оскаржуване рішення не містять приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) в розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно - правових відносин.
Суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача створюють саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06 липня 2020 року №1700472/38376265 та №1700473/38376265.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення комісії з питань розгляду скарг Державної податкової служби України №36007/38376265/2 та №36004/38376263/2 від 17 липня 2020 року, у відповідності до яких залишено скарги позивача без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних №1, №4 від 01 травня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, не порушує прав позивача та не підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки не було підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи все вищенаведене в сукупності, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантера» залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко