ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 березня 2021 року м. Київ №640/18334/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Держінформаналітика»
до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
провизнання протиправним та скасування наказу
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- Компанія з обмеженою відповідальністю «Азатек Лімітед»;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдержцифра»;
За участю представників: -від позивача - Маслов К.Є.; - від відповідача - Мелешко В.І.; - від третьої особи 2 - Суворов О.В.;
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Держінформаналітика» з позовом до відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14 лютого 2020 року №238 «Щодо скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26 листопада 2019 року №433».
Ухвалою суду від 12.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Також до участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Компанію з обмеженою відповідальністю «Азатек Лімітед» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдежцифра».
Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржуваний наказ від 14.02.2020 №238, яким скасовано наказ Мінекономіки від 26.11.2019 №433 «Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів» як такий, що нереалізований, (далі також - оскаржуваний наказ), прийнято відповідачем всупереч вимогам законодавства, необґрунтовано та нерозсудливо. Зокрема, відповідачем не враховано значний обсяг виконаних позивачем робіт на виконання наказу Мінекономіки від 26.11.2019 №433 «Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів», що до того ж спростовує його твердження про нереалізацію цього наказу. Прийняття відповідачем оскаржуваного наказу ставить під загрозу реалізацію в Україні державного проекту з технологічної детінізації економіки та протидії незаконному обігу продукції на економічній території України, а саме експериментального проекту щодо створення та впровадження на державному рівні автоматизованої інформаційної системи (далі також - АІС) моніторингу, аналізу та контролю обігу товарів (робіт, послуг, документів), яка дозволяє шляхом нанесення за єдиним національним стандартом коду (маркеру-ідентифікатору) на кожну одиницю продукції та документи, формувати унікальний цифровий профіль одиниці товару/послуги, отримувати динамічну статистичну інформацію щодо її обігу на економічний території України (від виробництва/імпорту до утилізації), зберігати її в державному репозитарії АІС, здійснювати її аналіз відповідно до потреб державного управління та приймати швидкі та ефективні управлінські рішення. Вказаний проект становить значний суспільний інтерес. Загроза його реалізації може призвести до формування негативного іміджу держави в очах міжнародної спільноти.
Зважаючи на викладене, позивач стверджує, що шляхом прийняття оскаржуваного наказу відповідач фактично скасував його повноваження з питань створення та забезпечення функціонування єдиної системи проведення моніторингу та забезпечення функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів з підстав, які не відповідають дійсним обставинам.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні. Заперечуючи доводи позивача, відповідач заначив, що оскаржуваний наказ є індивідуальним актом, виданий Мінекономіки в межах повноважень та відповідно до законодавства і з урахуванням усіх дійсних обставин, що стосуються його видання.
Так, зокрема, вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №653 «Про запровадження пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів» Мінекономіки доручено забезпечити до 01.12.2019 створення та функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів, у зв'язку з чим наказом Мінекономіки від 26.11.2019 №433 «Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів» позивача визначено відповідальним за створення та забезпечення функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів. Однак, станом на 01.12.2019 єдину державну систему проведення моніторингу обігу лікарських засобів не створено, внаслідок чого існують обґрунтовані підстави вважати вищевказаний наказ Мінекономіки від 26.11.2019 №433 нереалізованим.
Хоча законодавство і не містить такого поняття як «нереалізований акт», проте це поняття часто використовуються суб'єктами владних повноважень у практиці прийняття рішень про скасування акта, кінцева мета для досягнення якої такий акт був прийнятий не досягнута.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення щодо позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву, наполягав на відмові у її задоволенні.
Треті особи своїх пояснень щодо суті позовних вимог до суду не подали.
Ознайомившись із матеріалами справи суд встановив, що відповідно до пунктів 1 та 2 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (до 11.09.2019 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 №838) (далі також - Положення №459) Мінекономіки є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері формування захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За змістом підпункту 1 пункту 3 Положення №459 основними завданнями Мінекономіки є забезпечення формування та реалізація, зокрема, державної політики економічного і соціального розвитку.
Згідно з підпунктом 260 пункту 4 Положення №459 Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, засновані на державній власності, уповноваженим органом управління яких є Мінекономіки, затверджує їх статути (положення), здійснює контроль за їх дотриманням, в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників.
Пунктом 6 Положення №459 для виконання покладених на нього завдань Мінекономіки надано право залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до його компетенції.
Пунктом 8 Положення №459 передбачено, що Мінекономіки у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.
Як убачається із пунктів 1.1 та 1.2 Статуту ДП «Держінформаналітика», затвердженого наказом Мінекономіки від 12.03.2019 №394, назване підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством. Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими державними органами, а також цим Статутом.
Підприємство утворене з метою отримання прибутку за рахунок здійснення виробничої та підприємницької діяльності в галузі інформатизації, утворення, розробки, упровадження, підтримки, супроводження та вдосконалення автоматичних інформаційних систем та інформаційно-технологічної інфраструктури для їх ефективної роботи в сфері обігу товарів, робі, послуг (пункт 3.1 Статуту).
Відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 15.03.2019 №404 «Про деякі рекомендаційні заходи державному підприємству «Держінформаналітика» щодо підготовки до реалізації експериментального проекту з впровадження автоматизованої інформаційної системи» визначено, що ДП «Держінформаналітика» забезпечує підготовку пропозицій стосовно реалізації експериментального проекту щодо створення та впровадження на державному рівні автоматизованої інформаційної системи моніторингу, аналізу та контролю обігу товарів (робіт, послуг, документів) (далі також - АІС), яка дозволить за допомогою нанесеного на продукцію та документи спеціального маркування отримувати інформацію про життєвий цикл товарів (робіт, послуг, документів) та здійснювати її аналіз відповідно до потреб державного управління (далі - експериментальний проект). Для цього підприємству доручено:
1) розробити та подати до 01.07.2019 Мінекономрозвитку технічне завдання на реалізацію експериментального проекту (у тому числі на розроблення відповідного програмного забезпечення); пропозиції щодо фінансування заходів з реалізації експериментального проекту (з відповідними фінансово-економічними розрахунками);
2) провести відповідні консультації щодо обігу товарів (робіт, послуг, документів), які можуть бути залучені на добровільних засадах для експериментального впровадження АІС;
3) з урахуванням консультацій, зазначених у підпункті 2 цього пункту, вжити заходів щодо створення та експериментального впровадження АІС (на базі ДП «Держінформаналітика»);
4) подати до 01.10.2019 Мінекономрозвитку звіт про результати експериментального впровадження АІС та пропозицій щодо реалізації експериментального проекту.
У подальшому Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24.07.2019 №653 «Про запровадження пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів», відповідно до якої:
- вирішив запровадити на території України пілотний проект щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів з 1 вересня 2019 по 31 грудня 2020 року №653);
- затвердив Порядок запровадження пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів;
- Міністерству охорони здоров'я доручив затвердити:
1) до 10 вересня 2019 р. - перелік учасників пілотного проекту, запровадженого згідно з пунктом 1 цієї постанови;
2) до 1 жовтня 2019 р. - перелік лікарських засобів, стосовно яких запроваджується маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проводиться моніторинг обігу;
- Міністерству економічного розвитку і торгівлі доручено забезпечити до 1 грудня 2019 р. створення та функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
Порядок запровадження пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №653 (далі також - Порядок №653), визначає механізм запровадження пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів (далі - пілотний проект) (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 2 Порядку №653 завданнями пілотного проекту є:
1) розроблення правил щодо впровадження засобів безпеки для лікарських засобів;
2) визначення ефективних для застосування характеристик та технічних умов контрольного (ідентифікаційного) знака, механізму перевірки засобів безпеки для лікарських засобів;
3) визначення технічного завдання для створення єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів;
4) створення єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів та забезпечення взаємодії учасників пілотного проекту на етапах її використання;
5) визначення ефективності та результативності єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів на всіх етапах обігу лікарських засобів від виробника до кінцевого споживача в розрізі запобігання фальсифікації лікарських засобів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №653 пілотний проект складається з таких етапів:
- перший - внесення необхідних змін до нормативно-правових актів, необхідних для реалізації пілотного проекту, визначення переліку учасників пілотного проекту, створення єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів;
- другий - запуск і реалізація пілотного проекту, контроль за функціонуванням пілотного проекту та його популяризація;
- третій - оцінка результатів пілотного проекту та їх оприлюднення.
Пунктом 5 Порядку №653 визначено, що відповідач є адміністратором єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
Листом від 08.11.2019 №2412-05/46518-05 Мінекономіки звернулося до ДП «Держінформаналітика» щодо можливості реалізації пілотного проекту в рамках підготовки до експериментального проекту з впровадження автоматизованої інформаційної системи та можливості здійснення державним підприємством функцій адміністратора такого пілотного проекту.
ДП «Держінформаналітика» листом від 13.11.2019 №1-123/11 підтвердило можливість здійснення функцій адміністратора пілотного проекту з маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу лікарських засобів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №653. Водночас інформувало про продовження робіт для Мінекономіки з впровадження на державному рівні автоматизованої інформаційної системи моніторингу, аналізу та контролю обігу товарів (робіт, послуг, документів).
Зважаючи на викладене та на виконання пункту 4 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України Мінекономіки видало наказ від 26.11.2019 №433 «Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів», яким ДП «Держінформаналітика» визначено відповідальним за створення та забезпечення функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
У подальшому наказом від 14.02.2020 №238 Мінекономіки скасувало свій наказ від 26.11.2019 №433 «Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів» як такий, що нереалізований (далі також - оскаржуваний наказ).
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що пілотний проект з маркування лікувальних засобів та створення відповідної інформаційної системи контролю та моніторингу лікувальних засобів запроваджувався як елемент експериментального проекту щодо створення та впровадження на державному рівні автоматизованої інформаційної системи (далі також - АІС) моніторингу, аналізу та контролю обігу товарів (робіт, послуг, документів) і у період з 26.11.2019 (дата видання наказу Мінекономіки від 26.11.2019 №433) до 14.02.2020 (дата скасування указаного наказу відповідно до 14.02.2020 №238) обов'язок щодо створення та забезпечення функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів покладено на позивача.
Оцінюючи правомірність видання відповідачем наказу Мінекономіки від 14.-2.2020 №238, суд виходить із наступного.
Відповідно 9 Положення №459 Мінекономіки в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Накази Мінекономіки, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Нормативно-правові акти Мінекономіки підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази Мінекономіки, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Пунктами 18 та 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно визначення поняття нормативно-правового акта та індивідуального акта, а саме:
- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
- індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Виходячи зі змісту поняття індивідуального акта, суд уважає, що оскаржуваний наказ Мінекономіки є індивідуальним актом, оскільки стосується виключно прав та інтересів позивача.
Указаний наказ відповідача, як і будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, має відповідати загальним критеріям, встановленим до таких рішень частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і на відповідність яких їх перевіряє адміністративний суд у разі оскарження цих рішень в судовому порядку.
Так, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовне це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує наявності у відповідача повноважень щодо видання наказів, які стосуються реалізації наданих йому повноважень, а також щодо скасування раніше виданих ним наказів з різних причин. Доводи позивача про протиправність оскаржуваного наказу Мінекономіки зводяться до необґрунтованого та нерозсудливого його видання, а також із незгодою з підставою його видання.
Видаючи оскаржуваний наказ про скасування наказу від 26.11.2019 №433, Мінекономіки виходило з того, що останній нереалізований.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що уважає вищевказаний наказ нереалізованим у зв'язку з відсутністю створеної станом на 01.12.2019 єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів, створення та функціонування якої до указаної дати Кабінет Міністрів України відповідно до постанови від 24.07.2019 №653 доручив забезпечити Мінекономіки, що було необхідним для запровадження пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів з 01.09.2019 по 31.12.2020.
Суд звертає увагу на те, що наказ Мінекономіки від 26.11.2019 №433, яким позивача визначено відповідальним за створення та забезпечення функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів, не містить дати щодо створення названим підприємством єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів. Разом з тим, дату, до якої Мінекономіки має забезпечити створення та функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів, а саме до 01.12.0219, визначено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №653. Відтак, встановлений вказаним законодавчим актом строк стосується також і ДП «Держінформаналітика» та зумовлює необхідність створення ним до цієї дати єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
При цьому листом від 13.11.2019 №1-13/11 позивач підтвердив можливість здійснення функцій адміністратора пілотного проекту з маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №653, що дає суду підстави стверджувати про його обізнаність із датою створення в строк до 01.12.2019 єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
Судом встановлено, що листом від 12.12.2019 №1/12-19 ДП «Держінформаналітика» повідомило Міністерство охорони здоров'я України про створення єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів, запропонувавши провести для нього презентацію цього програмного рішення та обговорити подальші шляхи реалізації проекту.
Водночас про створення єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів позивач повідомив Мінекономіки листом від 17.01.2020 №1/170-1, що підтверджується змістом аналітичної довідки, долученої до цього листа (аркуш третій указаної довідки).
Відтак, у ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів створення позивачем у строк до 01.12.2019 єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
Тлумачний словник, що міститься в Інтернет-мережі за посиланням https://ukrainian_explanatory.academic.ru/99519/%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9 слово «нереалізований» тлумачить як такий, що залишився непроданий, не здійснений, не запроваджений у життя.
Ураховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що наказ Мінекономіки від 26.11.2019 №434, який з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2019 №653 передбачав створення ДП «Держінформаналітика» єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів у строк до 01.12.2019, не був реалізований в указаний строк.
Створення позивачем єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів на виконання наказу Мінекономіки від 26.11.2019 №433 після сплину установленого законодавством строку не може вважатися його належною реалізацією.
За наведених обставин доводи позивача про необґрунтованість оскаржуваного наказу Мінекономіки не заслуговують на увагу суду.
З огляду на викладене суд не погоджується з доводами позивача про протиправність позбавлення його оскаржуваним наказом повноважень з питань створення та забезпечення функціонування єдиної системи проведення моніторингу та забезпечення функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
Також суд критично сприймає доводи позивача про нерозсудливість дій Мінекономіки у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу, вмотивовані тим, що прийняття наказу загрожує реалізації в Україні державного проекту з технологічної детінізації економіки та протидії незаконному обігу продукції на економічній території України, а саме експериментального проекту щодо створення та впровадження на державному рівні автоматизованої інформаційної системи моніторингу, аналізу та контролю обігу товарів (робіт, послуг, документів), який (проект) становить значний суспільний інтерес і загроза його реалізації може призвести до формування негативного іміджу держави в очах міжнародної спільноти.
Наведене обґрунтовується тим, що позивач не виклав жодних міркувань щодо того, яким саме чином скасування наказу Мінекономіки від 26.11.2019 №433 щодо визначення позивача відповідальним за створення та забезпечення функціонування єдиної державної системи проведення моніторингу обігу лікарських засобів загрожує створенню та впровадженню на державному рівні автоматизованої інформаційної системи моніторингу, аналізу та контролю обігу товарів (робіт, послуг, документів) та не надав жодного доказу на підтвердження таких доводів.
До того ж, як встановлено судом, що відповідно до наказу Мінекономіки від 15.03.2019 №404 на ДП «Держінформаналітика» покладено виконання обов'язку щодо вжиття заходів зі створення та експериментального впровадження автоматизованої інформаційної системи моніторингу, аналізу та контролю обігу товарів (робіт, послуг, документів) (на базі ДП «Держінформаналітика»), елементом якого є єдина державна система проведення моніторингу обігу лікарських засобів.
Крім того, суд звертає увагу, що наказ від 26.11.2019 №433 виданий Мінекономіки з метою запровадження на території України пілотного проекту щодо маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу обігу лікарських засобів, тривалість якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №653 з 01.09.2019 по 31.12.2020.
Законодавство України не містить визначення поняття «пілотний проект».
Відповідно до інформації, що міститься в Інтернет-мережі за посиланням http://www.kiborg.net/what_is_pilot_project.htm пілотний проект - це невеликий пробний, експериментальний проект, який виконується з метою виявлення потенційний труднощів і важливих факторів, що можуть вплинути на процес основного проекта та його результат. Основний проект - це проект який є аналогічним пілотному, особливості якого намагаються виявити завчасно, виконуючи пілотний проект.
Пілотним називається тимчасовий проект, призначений для перевірки життєдіяльності унікального запропонованого рішення. Проект називається тимчасовим, тому, що для нього встановлена дата закінчення, а рішення унікальним - тому що результати виконання проекта повинні бути відмінними від усіх інших запропонованих рішень (http://dit.isuct.ru/Publish_RUP/core.base_rup/guidances/concepts/pilot_project_AE852816.html).
Станом на час вирішення судом даного спору період, на який законодавством передбачалось запровадження вищевказаного пілотного проекту, сплинув і відповідне рішення про продовження цього періоду чи його зміну Кабінетом Міністрів України не приймалося, що виключає необхідність здійснення позивачем функцій адміністратора пілотного проекту з маркування контрольними (ідентифікаційними) знаками та проведення моніторингу лікарських засобів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 №653.
Підсумовуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, що зумовлює необхідність відмовити у їх задоволенні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову у суду відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного суду відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат, понесених у зв'язку зі сплатою судового збору за подання до суду адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Держінформаналітика» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко
Повний текст складено 17.03.2021.