Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1412/18
12.03.2021 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретарів судового засідання Басистої Т.В., Коломієць Л.В.,
справа № 677/1412/18,
сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
вимоги позивача - захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку загального позовного провадження.
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 13.03.2018, під час його перебування в приміщенні Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, директор вказаної школи ОСОБА_2 порушила його особисті права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, оскільки здійснила неправдиве, наклепницьке повідомлення інформації правоохоронним органам, працівникам школи, чим принизила його честь та гідність, та завдала йому моральні страждання та переживання, і спричинила моральну шкоду, яку він оцінив у 50 тисяч гривень.
Відповідач надіслала до суду відзив, в якому зазначила, що вимоги позову є надуманими та необґрунтованими. Стверджує, що її дії 13.03.2018 повністю відповідали вимогам законодавства. Виклик працівників поліції до школи був зумовлений неадекватними діями позивача, які перешкоджали нормальній роботі адміністрації школи.
Позивач подав до суду заперечення на відзив, в якому не погодився з доводами відповідача та повторно описав обставини, які привели до заподіяння йому моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, зазначив, що він прийшов у Михайловецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів в домовлений з відповідачкою час та вручив їй запит адвоката. Відповідач поводилась щодо нього безкультурно та протиправно, вчиняла хуліганські дії - підвищувала голос у присутності працівників школи і учнів, а також викликала працівників поліції, посилаючись, на те, що він порушує навчальний процес. Він є хворою людиною, тому дану обставину розцінює, як замах на своє життя. Відповідачці носили воду, викликали до неї швидку допомогу - дану обставину він розцінює як психологічний тиск на нього.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнала, вказала, що 13.03.2018 ОСОБА_1 прийшов у школу, та приніс запит адвоката. Даний запит вона прийняла, та повідомила, що відповідь надасть після його вивчення. До позивача вона не кричала, говорила вічливо. ОСОБА_1 поводився агресивно, не хотів покидати приміщення школи, вимагав надання негайної відповіді на запит. Через поведінку ОСОБА_1 , який порушував навчальний процесс та заважав працювати, вона здійснила виклик працівників поліції. У зв'язку з викладеним, вважає свої дії правомірними.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
04.12.2019 позивач подав до суду заяву про відвід секретаря судового засідання Басистої Т.В.
04.12.2019 позивач в судовому засіданні заявив клопотання про відвід головуючого по справі - судді Вознюка Р.В.
11.03.2021 позивач подав до суду заяву про відвід головуючого по справі - судді Вознюка Р.В.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
14.09.2018 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області Боголюбової Л.М. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
20.05.2019 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області Боголюбової Л.М. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду.
12.09.2019 справу прийнято до розгляду суддею Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюком Р.В.
04.12.2019 ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід секретаря судового засідання Басистої Т.В.
04.12.2019 ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Вознюка Р.В.
04.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
11.03.2021 ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Вознюка Р.В.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Адвокат Гіппіус О.Б. склав адвокатський запит за вих. № 019 від 07.03.2018, адресований директору Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_2 , який надав ОСОБА_1 для передачі адресату.
Вказаний запит було прийнято директором Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Мазурок С.П. від ОСОБА_1 13.03.2018 та зареєстровано в журналі обліку звернень та заяв громадян Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ступеня (а.с.12). Між сторонами виник конфлікт з приводу надання відповіді на вказаний запит. Внаслідок зазначеного конфлікту, відповідачем було викликано до школи працівників поліції.
17.05.2018 за вхід. №ЛА-106 року ОСОБА_1 звернувся з повідомленням про порушення чинного законодавства до дільничного Красилівського ВП ГУНП, в якому просив перевірити факти порушення директором Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_2 законодавства України.
За наслідками розгляду даного звернення Красилівський ВП ГУНПУ в Хмельницькій області від 23.05.2018 за вих. №809/109/04-2018 повідомив позивача, що проведеною перевіркою встановлено відсутність ознак, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення директором Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_2 .
Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні вказали, що в березні 2018 року ОСОБА_1 приходив до директора школи ОСОБА_2 -приносив запит адвоката. Позивач поводився агресивно, сердився, підвищував голос. Директор школи спілкувалась з ним вічливо і коректно, просила не порушувати навчальний процес. ОСОБА_1 виходити зі школи не хотів, тому до школи було здійснено виклик ї поліції. Працівники поліції також просили позивача покинути приміщення школи.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що він надавав ОСОБА_1 , правову допомогу. 07.03.2018 він підготував адвокатський запит, адресований директору Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_2 , та надав його ОСОБА_1 для вручення адресату. До нього зателефонував ОСОБА_1 , який сказав, що перебуває у Михайловецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, та до нього здійснили виклик працівників поліції.
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28 Конституція України).
Відповідно до ст. 201 ЦК України, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно зі ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
V. Оцінка суду
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір (ст. 34 Конституція України).
Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У ч.1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Як роз'яснено у п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п. 5 цієї Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди посилається на такі докази: лист Красилівського ВП ГУНП за вих. 809/109/04-2018; свої письмові пояснення від 13.03.2018; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експерною комісією, відповідно до якої 20.02.2017 йому встановлено другу групу інвалідності; копію адвокатського запиту від 07.03.2018 за вих. № 019; відповідь на адвокатський запит від 19.03.2018; його повідомлення про порушення чинного законодавства на ім'я дільничного Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, зареєстроване 17.05.2018 за №ЛА-106; лист Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області №809 від 23.05.2018; лист райдержадміністрації №Л/22-04/15 від 30.01.2019; копію звернення працівників Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ст. в прокуратуру Красилівського району; запит адвоката Гіпіуса О.Б. № 019 від 07.03.2018; копію витягу з журналу обліку звернень заяв громадян Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ст., згідно якого, у зазначеному журналі 15.02.2018, 21.02.2018, 26.02.2018, 13.03.2018 зареєстровані звернення ОСОБА_1 , та 13.03.2018 - запит адвоката Гіпіуса О.Б.; копію відповіді на скаргу Красилівської райдержадміністрації від 27.11.2018 № 13504/15; копію витягу з газети «Красилівський Замок» від 01.04.2015 п. №4 (16), у якій опублікована стаття ОСОБА_1 ; копію акту службового розслідування від 27.11.2018, проведеного управлінням освіти, молоді та спорту Красилівської райдержадміністрації по за зверненням ОСОБА_1 по факту використання майна закладу освіти директором Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 не за освітнім призначенням; копії відповідей на скарги Красилівської райдержадміністрації від 30.01.2019 № 22-04/15 та 12.04.2019 № 124-04/17; показання свідка ОСОБА_7 , надані ним у судовому засіданні.
Заслухавши сторонни, свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить такихвисновків.
Показання свідка ОСОБА_7 не містять відомостей щодо вчинення ОСОБА_2 протиправних дій відносно ОСОБА_1 .
Посилання ОСОБА_1 , як на докази, що мають значення у справі, на документи: його письмові пояснення від 13.03.2018; його повідомлення про порушення чинного законодавства на ім'я дільничного Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, зареєстроване 17.05.2018 за №ЛА-106; копію витягу з газети «Красилівський Замок» від 01.04.2015 п. №4 (16), у яких він зазначає про неправомірні дії ОСОБА_2 ,- є безпідставними, оскільки зазначені документи складені ОСОБА_1 , містять його пояснення, які є суб'єктивною думкою автора, яка не може бути витлумачена, як така, що містить фактичні дані, а тому не є належними та достатніми доказами.
Лист Красилівського ВП ГУНП за вих. 809/109/04-2018; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експерною комісією від 20.02.2017; копія адвокатського запиту від 07.03.2018 за вих. № 019; відповідь на адвокатський запит від 19.03.2018; лист Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області №809 від 23.05.2018; лист райдержадміністрації №Л/22-04/15 від 30.01.2019; звернення працівників Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ст. в прокуратуру Красилівського району; запит адвоката Гіпіуса О.Б. від 07.03.2018; копія витягу з журналу обліку звернень заяв громадян Михайловецької ЗОШ І-ІІІ ступеня; копія відповіді Красилівської райдержадміністрації від 27.11.2018 № 13504/15; копія акту службового розслідування від 27.11.2018, проведеного управлінням освіти, молоді та спорту Красилівської райдержадміністрації; копії відповідей Красилівської райдержадміністрації від 30.01.2019 № 22-04/15 та 12.04.2019 № 124-04/17,- не є належними доказами, оскільки зазначені документи не містять відомостей, які мають значення для справи.
У вказаних документах не зафіксовано протиправних дій ОСОБА_2 13.03.2018, обставин, які можуть свідчити про порушення ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 , та спричинення йому моральної шкоди. Таких відомостей не було здобуто і в судовому засіданні.
Крім того, згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Отже, як свідчить ст. 40 Конституції України, у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 523/4380/15-ц від 20.12.18.
Як визначено в п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10.04.2003 року - звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.
Хоча Конституційний Суд України дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявник міг обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (Сірик проти України, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).
Таким чином суд доходить висновку, що позивач в судовому засіданні не довів достатніми, належними та допустимими доказами того, що відповідач своїми діями заподіяла шкоду честі та гідності позивача, та спричинила моральну шкоду.
Факт звернення відповідача до поліції суд розцінює як реалізацію її конституційного права на звернення до правоохороного органу за захистом своїх прав, а не як дії, спрямовані на спричинення шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача.
Обставин, які вказують, що відповідач іншими діями, наведеними у позові, заподіяла позивачу моральної шкоди та доказів цьому, в ході судового розгляду встановлено не було.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 68, 200, 201, 277, 297 Цивільного кодексу України, , ст.ст. 141 , 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 16.03.2021.
Суддя Р. В. Вознюк