Номер провадження 22-ц/821/529/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/149/18 Категорія: на ухвалу Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
16 березня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко Ксенія Миколаївна;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
у січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просила суд провести поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, АДРЕСА_1 .
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду обґрунтована тим, що позивач та представник позивача не з'являється до суду, заяв щодо розгляду даної справи у їх відсутність не подавали.
У зв'язку з наведеним, суд вирішив, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі вказує, що позовну заяву ОСОБА_1 було направлено до Уманського міськрайонного суду Черкаської області ще 13 грудня 2017 року. Однак, 29 березня 2018 року суддею було винесено ухвалу про повернення позовної заяви. Дана ухвала була оскаржена в апеляційному суді Черкаської області і постановою апеляційного суду була скасована, а справа була направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник позивача неодноразово приїздила на судові засідання, однак розгляд справи було відкладено у зв'язку з хворобою судді.
В подальшому справи призначалися на 09 червня 2020 року, 15 вересня 2020 року та 09 листопада 2020 року в режимі відео конференції.
Однак, у зв'язку з поширенням на території України корона вірусу COVID-19 та введення Урядом України протиепідемічних заходів, в Голосіївському районному суді міста Києва на час карантину призупинено забезпечення проведення судових засідань для учасників судових процесів в режимі відеоконференції.
08 листопада 2018 року ОСОБА_1 на адресу суду направила цінним листом клопотання від 08 жовтня 2018 року про слухання справи за її відсутності.
Крім того, на електронну адресу суду представником позивача було направлено клопотання від 04 червня 2020 року, в якому було повідомлено суд про неможливість бути присутнім в судовому засіданні 09 червня 2020 року та просила суд слухати справу у її відсутність. Аналогічне клопотання було направлено щодо судового засідання призначеного 09 листопада 2020 року.
15 березня 2021 року представник ОСОБА_2 надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що після того, як суддя Мазуренко Ю.В. заявила самовідвід, справу до свого провадження прийняла суддя Годік Л.С. після цього справа призначалася до розгляду п'ять разів. Позивачем та представником позивача не було належним чином повідомлено про причини неявки до судового засідання 29 квітня 2020 року, 15 вересня 2020 року.
Твердження, представника позивача, що на адресу суду 08 листопада 2018 року було направлено цінним листом з описом клопотання ОСОБА_1 від 08 жовтня 2018 року про слухання справи за її відсутності, взагалі не відноситься до апеляційної скарги на ухвалу судді Уманського міськрайонного суду від 13 січня 2021 року, оскільки в той період справа знаходилась у провадженні іншого судді.
Крім того зазначає, що після введення карантинних обмежень, не було зупинено роботу державних органів, організацій та підприємств.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з матеріалами справи у січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду (т. 1 а.с. 122). Розгляд справи неодноразово відкладався.
В оскаржуваній ухвалі суду вказано, що позивач та її представник повідомлені належним чином, причини їх неявки суду не відомі, жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у їх відсутність до суду не подавали, враховуючи те, що дана справа знаходиться на розгляді в Уманському міськрайонному суді з 2018 року, з часу прийняття справи до свого провадження (28.02.2020 року) позивач та представник в жодне засідання не з'явилися, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
При цьому суд першої інстанції вважав, що позивач та її представник були належним чином повідомлені про розгляд справи та їх неявка має ознаки повторності, тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишив позов без розгляду.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник позивача - адвокат Кравченко К.М. направила на адресу суду клопотання про розгляд справи призначеної на 09 червня 2020 року за її відсутності. (т. 2 а.с. 69)
15 вересня 2020 року цивільна справа була знята з розгляду.
УхвалоюУманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року було призначено розгляд справи на 09 листопада 2020 року о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.
Про розгляд справи було повідомлено адвоката Кравченко К.М. ОСОБА_1 не повідомлена, оскільки відповідно до рекомендованого повідомлення, конверт повернувся до суду.
УхвалоюУманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2020 року було призначено розгляд справи на 13 січня 2021 року о 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.
Проте матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача та його представника про розгляд справи 13 січня 2021 року - відповідної розписки чи поштового повідомлення про вручення судової повістки. (а.с. 97-98)
Згідно з п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведене, оскільки позивач та його представник не були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи 13 січня 2021 року, суд першої інстанції не вірно застосував положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку із повторною неявкою належним чином повідомленого про розгляд справи позивача та його представника в судове засідання.
Крім того в ухвалі суду першої інстанції не визначено, чи перешкоджає неявка позивача в судове засідання розгляду справи.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, оскільки судом постановлено ухвалу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко К.М. задовольняє, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року скасовує та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах викладених в статті 389 ЦПК України.
Судді