17 березня 2021 року
м. Харків
Справа № 638/1941/20
Провадження № 22-ц/818/2/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Кругової С.С.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідачі: Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року, ухвалене суддею Цвіра Д.М., -
встановив :
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (далі за текстом - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просив: стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати з 01.02.2019 по 30.10.2019 в розмірі 50 956,21 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6 361,08 грн., середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 118231,80 грн., а також моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у період з 01.03.2017 працював на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посадах: начальника відділу теплогазовикористання з 01.03.2017 по 10.12.2017; головним спеціалістом адміністративно-управлінського персоналу структурного підрозділу НДІ «Енергосталь» з 11.12.2017 по 30.10.2019. Звільнений 30.10.2019 з власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Загальна сума заборгованості без урахування та включення податків, інших обов'язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати становить 50 956,21 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 21 коп.).
Разом з тим, як вбачається з довідки ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» позивачу стало відомо що на день звільнення 30.10.2019 він має невикористану відпустку за період роботи з 01. 10. 2018 по 30.09.2019 - 22 дні. Нарахування компенсації за невикористані дні відпустки складає 6361,08 грн. Проте належна позивачу заробітна плата при звільнені не була виплачена, остаточний розрахунок відповідачем не проведено.У зв'язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки заробітної плати та компенсації за відпустку невиплатою наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розрахунковому періоду складає 118 231,80 грн. Також просив стягнути моральну шкоду, оскільки внаслідок протиправних та незаконних дій відповідача він зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного стану та моральних страждань.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.02.2019 по 30.10.2019 в розмірі 50 956,21 гривень, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6 361 ,08 гривень та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 31.10.2019 по 07.08.2020 в розмірі 118 231 ,80 гривень. Стягнуто з ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергостальна користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» звернулось з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6 361,08 гривень та відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 гривень.
Апеляційна скарга мотивована тим, що стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6 361,08 гривень є необґрунтованим, оскільки сума зазначеної компенсації включена у загальний розмір заборгованості із заробітної плати, що становить 50 956, 21 гривень. Крім того, вважає, що суд неправомірно стягнув на користь позивача моральну шкоду у сумі 25 000 гривень, оскільки позивачем не надано доказів заподіяної шкоди.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.02.2019 по 30.10.2019 в розмірі 50 956,21 гривень та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з 31.10.2019 по 07.08.2020 в розмірі 118 231 ,80 гривень сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині рішення суду не перевіряється.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 01.03.2017 працював на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посадах: начальника відділу теплогазовикористання з 01.03.2017 по 10.12.2017; головним спеціалістом адміністративно-управлінського персоналу структурного підрозділу НДІ «Енергосталь» з 11.12.2017 по 30.10.2019, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №58-к від 04.02.2017, наказом №415-к від 25.10.2019.
Відповідач неналежним чином виконує обов'язки по виплаті заробітної плати, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі. З Довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.02.2019 по 30.10.2019 вбачається, що загальна сума заборгованості невиплаченої заробітної плати становить 50 956,21 грн., що підтверджується довідкою, виданою відповідачем.
Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У статті 4 Кодексу законівпро працюУкраїни (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною першої статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтями 116, 117 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Щодо позовних вимог про визначення компенсації за невикористану відпустку.
За змістом статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
За приписами статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
З огляду на зміст положень статті 2 Закону України «Про оплату праці» компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.
У абзаці 1 пункту 2, пункті 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, зазначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції вважав зазначену суму відшкодування доведеною позивачем, проте відповідно до довідки про розмір відшкодування нарахованої та невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 надану відповідачем станом на 03.11.2020 року сума компенсація за невикористану відпустку у розмірі 6 361,08 грн вже включена у загальний розмір розрахунку заборгованості по заробітній платі у розмірі 50 956,21 гривень. (а.с.93)
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а тому у відповідній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з статтею 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237 -1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Проте позивач не надав достатніх доказів завдання йому моральних страждань або інших негативних явищ, незаконними діями або бездіяльністю роботодавця .
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про стягнення моральної шкоди заслуговують на увагу та враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги встановлені у справі обставини, вважає за необхідне визначити розмір понесеної ОСОБА_1 моральної шкоди, у результаті порушення ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» трудового законодавства щодо оплати праці у розмірі 5000 гривень.
В іншій частині судове рішення не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6 361,08 гривень та стягнення моральної шкоди у розмірі 25 000 гривень не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Також згідно з вимогами ст. 141 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначення розміру судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374,376,382-384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпуску та визначення розміру моральної шкоди -скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь»(ЄДРПОУ 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) на ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 ( п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні позову про стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 6361,08 гривень- відмовити.
В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалося.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (ЄДРПОУ 31632138, адреса: м. Харків, пр. Науки, 9) судовий збір в розмірі 565 (п'ятсот шістьдесят пять) гривень 10 коп. в відшкодування судових витрат на оплату судового збору при зверненні з апеляційною скаргою пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова