15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 160/2761/20
адміністративне провадження № К/9901/6589/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року
у справі № 160/2761/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
11.03.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 04.10.2019 № 1201/52 про скасування дозволу на імміграцію в Україну відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджанської республіки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подало до суду 24.11.2020 року, за допомогою засобів поштового зв'язку, апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків у строк десять днів з дня отримання ухвали, протягом якого заявник може надати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою. Також заявника зобов'язано надати докази сплати судового збору.
Ухвалою від 01 лютого 2021 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі № 160/2761/20 та визнання неповажними підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказаних Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та відмовив у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року отримане представником Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 09.07.2020 року, згідно вхідної відмітки на копії супровідного листа (а.с. 79). Сам заявник апеляційної скарги погоджується, що копію рішення від 12.06.2020 року було отримано ним 09.07.2020 року.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області була подана апеляційна скарга на рішення суду, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.09.2020 року повернута заявнику. Вказана ухвала суду від 07.09.2020 року отримана Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 15.09.2020 року.
Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області скористалось правом повторного подання апеляційної скарги та подало скаргу 24.11.2020 року, тобто більше як через два місяці після її повернення ухвалою суду від 07.09.2020 року.
Разом з апеляційною скаргою, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заявлено клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги та зазначено, що строк порушено у зв'язку з відсутністю належного фінансування та неможливості сплатити вчасно судовий збір.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність коштів, призначених для сплати судового збору не може бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частини 2 статті 295 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Із системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що особа якій повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження проте, для можливості поновлення такого строку скаржнику необхідно подати клопотання про поновлення строку. За відсутності такого клопотання позбавлений можливості на власний розсуд поновлювати такий строк.
В касацій скарзі відповідач наголошує на тому, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обгрунтував поважність причин пропуску цього строку.
В свою чергу, з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що надаючи оцінку уточненій заяві апелянта від 19.01.2021 року про поновлення процесуального строку, яка обгрунтована запровадженням на території України карантинних заходів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що заявник апеляційної скарги має право на поновлення строку, у разі подання відповідної заяви та у разі надання доказів неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк через впровадження карантину.
Разом з цим, до заяви про поновлення пропущеного строку не надано докази неможливості вчинення процесуальних дій щодо подання апеляційної скарги через впровадження карантину. Не вказано які непереборні обставини завадили звернутись до суду з апеляційною скаргою одразу після отримання 15.09.2020 року ухвали про повернення першої апеляційної скарги. Як карантинні заходи вплинули на діяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо можливості подання апеляційних скарг на судові рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 160/2761/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська