10 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004305 пров. № СК-А/857/4093/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Матковської З.М., Кузьмича С.М.
за участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року ( головуючий суддя в суді першої інстанції Сакалош В.М.) у справі № 1.380.2019.004305 за адміністративним позовом Державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,-
Державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи" в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.03.2019 №731/5 "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 12.03.2019 №731/5 "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
Стягнуто з бюджетних асигнувань Міністерства Юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. згідно квитанції №0.0.1445159354.1 від 22.08.2019.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча третя особа належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 04.08.2018 №28-ос ОСОБА_1 був призначений на посаду державного реєстратора Жирівської сілької ради.
На підставі наказу МЮУ від 08.02.2019 №390/7 було проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за результатами якої виявлено порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.
На підставі довідки від 27.02.2019 за результатами проведення камеральної перевірки на підставі наказу від 08.02.2019, МЮУ винесено наказ від 12.03.2019 №731/5 "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
Позивач вважаючи даний наказ протиправним та таким що порушує його права звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 37-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
Частиною другою статті 37-1 Закону № 1952-IV встановлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав.
Процедуру здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено Порядком № 990 затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 (з наступними змінами).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
Згідно з пунктами 4-7 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями:
1) порушення строків, визначених Законами;
2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;
3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;
4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;
5) скасування (видалення) записів з реєстрів;
6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.
За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.
У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів. Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.
Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.
Відповідно до п. 8 Порядку № 990, під час проведення камеральної перевірки комісія має право:
1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;
2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;
3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.
Згідно п. 9 цього ж Порядку, результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.
У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:
-дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);
-прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку;
-підстава проведення камеральної перевірки;
-опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;
-пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.
Відповідно до п. 10 Порядку, за результатами проведеної камеральної перевірки Міністерство юстиції України на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.
З матеріалів справи встановлено, що наказ про проведення перевірки від 08.02.2019р. №390/7 був отриманий Жирівською сільською радою лише 19.02.2019р., про що свідчить відмітка про отримання на даному наказі. Фактично, даний наказ Жирівською сільською радою отримано перед завершенням розпочатої відповідачем перевірки.
Згідно довідки від 27.02.2019р., у ході зазначеної перевірки було виявлено ряд наступних порушень державним реєстратором ОСОБА_1. вимог Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, зокрема, по окремим заявам: не встановлено черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв всупереч п.3 ч.1 ст.18 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - закон); не сформовано витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав всупереч п.2 ч.1 ст.18 закону; не виготовлено електронну копію документа, подано для державної реєстрації прав, шляхом сканування та їх розміщення у Державному реєстрі прав; відсутні відомості за результатами пошуку інформації; в порушення п.57-1 Постанови №1127 не зазначено уповноваженої особи заявника; відсутні документи, що визначають обсяг повноважень представника, засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, підтверджують присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; проведено державну реєстрацію внесення змін за відсутності підстав для такого внесення. Варто зазначити, що дана довідка позивачу представлена не була.
Позивачем долучено докази, якими частково спростовано доводи відповідача щодо виявлених порушень за результатами перевірки, зокрема по окремим заявам, в частині: порушення черговості розгляду заяв; необхідності подання заявником документа, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Оцінка порушень, допущених державним реєстратором під час вчинення ним реєстраційних дій, не спростовує невмотивованість застосованого до позивача стягнення. Тобто, підставою для визнання неправомірним спірного наказу є не висновки щодо допущених позивачем недоліків у роботі, а не дотримання відповідачем вимог щодо обґрунтованості та зазначення мотивів прийняття спірного рішення (наказу).
Наведена позиція узгоджується з судовою практикою Верховного суду викладеною в постановах від 15.08.2019р. у справі №826/12480/17, від 17.07.2019р. у справі №420/5711/18, від 14.11.2018р. у справі № 814/2229/17, від 10.07.2019р. у справі №820/2849/17.
Нормами Порядку № 990 та Закону № 1952-IV передбачено, що рішення у формі оскаржуваного наказу повинне бути вмотивованим.
Встановлюючи термін блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 1 рік, Міністерство юстиції України мало навести мотиви, з яких виходило, обираючи саме такий строк.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов'язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.
Однак, у спірному наказі не зазначено мотиви, за яких державному реєстратору тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 1 рік.
У разі виявлених порушень, комісія, що проводить камеральну перевірку має право витребовувати у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах, та відповідно вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень щодо виявлених порушень.
Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки будь-яких заходів, які б були спрямовані на перевірку виявлених порушень не проводилося, а саме не запитувались копії документів на паперових носіях, пояснення суб'єкта перевірки, а також відповідачем при проведенні камеральної перевірки, не забезпечено участі позивача у процесі прийняття рішення шляхом можливості надати пояснення.
Зазначене свідчить про позбавлення державного реєстратора права на участь у процесі прийняття оскарженого рішення, шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень та про порушення відповідачем принципів обґрунтованості та гласності прийнятого рішення, а також державного реєстратора позбавлено об'єктивної спроможності виразити і донести до Мін'юсту свою позицію щодо своїх доводів.
Зокрема, принцип обґрунтованості прийнятого рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен враховувати принцип гласності. Особа, щодо якої приймається рішення має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень. Вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи, має право брати участь у прийнятті рішення шляхом надання пояснень.
При прийнятті рішення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для застосування такого дисциплінарного стягнення як, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
З матеріалів справи видно, що відповідачем при проведенні перевірки та складенні довідки не було забезпечено участі державного реєстратора у процесі прийняття рішення, а Міністерство юстиції України при винесенні оскарженого наказу не перевірило вказаних недоліків, а винесло рішення виключно на підставі рекомендацій комісії, що проводила камеральну перевірку.
Стаття 37-1 Закону № 1952-IV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Однак, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
Суд апеляційної інстанції врахувавши викладені обставини вище погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з порушенням вимог Порядку № 990 та Закону № 1952-IV.
Аналогічні мотиви викладені у судовій практиці Верховного суду, зокрема в постановах від 24.10.2019р. у справі №1340/5656/18, від 15.08.2019р. у справі №826/12480/17, від 08.08.2019р. у справі №813/2632/18, від 10.07.2019 року у справі №820/2849/17, від 02 травня 2018 року у справі № 826/15847/17 та від 31.05.2019р. у справі №816/2150/18.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004305 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді З. М. Матковська
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року.