справа№380/11445/20
17 березня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 380/11445/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану,32, ЄДРПОУ 08410370) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, у які позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 29.11.2019 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 05.11.2020 року, із розрахунку 910,32 грн. в день;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 29.11.2019 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 05.11.2020 року, із розрахунку 910,32 грн. в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу адвоката у даній справі в розмірі 2200 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у день звільнення з відповідачем не проведено з позивачем остаточного розрахунку, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення за 2016 - 2019 роки. Судом встановлений факт не здійснення з позивачем повного розрахунку при звільненні з військової служби з НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Окрім цього, НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного розрахунок з позивачем у день звільнення, а саме 28 листопада 2019 року не провела. Відтак, НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного повинна була на підставі заяви позивача від 06.11.2020 нарахувати і виплатити середнє грошового забезпечення у зв'язку із нездійсненням повного розрахунку при звільненні, проте у порушення вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України не зробила. 05 листопада 2020 НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного сплатила на виконання рішення суду від 17.06.2020 позивача 121765, 42 гривень, що є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 листопада 2019 року по 5 листопада 2020 року включно.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 07.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 07.12.2020 було скеровано на електрону адресу відповідача: mail@asv.gov.ua та отримано відповідачем 26.02.2021.
15.03.2021 на адресу суду надійшов відзив, відповідач проти позову заперечує, вважає доводи позовної заяви безпідставними та надуманими, а позовну заяву такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Вважає, що на момент виключення із списків особового складу Національної академії з позивачем було здійснено всі розрахунки. Позивач не заперечував щодо виключення його із списків особового складу з 28.11.2019. На виконання рішення суду у справі №380/3647/20, Національною академією 05.11.2020 позивачу було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення у сумі 121765,42 грн. Вказує, що відповідно до абз. 3 п.242 Положення №1153/2008, не може бути факту несвоєчасного розрахунку військовослужбовця при виключенні зі списків особового складу без його згоди, що виключає протиправність дій Національної академії та наявність підстав щодо компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Тому вважає, що позивач добровільно написав рапорт на здачу справ та посади, тому стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні ч.1 ст.117 КЗпП України є безпідставним. Також вважає, що надаючи правову оцінку розміру середнього заробітку, який належить виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні, якщо існують на те законні підстави, вважають за необхідне застосувати принцип співмірності. Вважає, що ними ще не проведено виплату середнього заробітку на виконання рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого нарахування порушені в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. З огляду на вищенаведене, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
15.03.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якому позивач звертає увагу на те, що відзив не містить доводів безпідставності позовних вимог і засвідчує про небажання відповідача вчинити дії щодо усунення порушення права позивача на виплату йому середнього забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення. Тому, просить відхилити доводи відповідача, що містяться у відзиві, позовні вимоги задоволити повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
28 листопада 2019 року наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі НАСВ) № 312 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника науково-дослідного відділу (підготовки військ) Наукового центру Сухопутних військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу з 28.11.2019 року.
Позивач вважаючи, що при звільненні з військової служби та виключення із списків особового складу Національної академії 28.11.2019 року, з ним не проведено розрахунків, а саме, не було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №380/3647/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій задоволити повністю. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.11.2019 року. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.11.2019 року, виходячи з розрахунку базового місяця - лютий 2008 року та положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, в розмірі 121765 (сто двадцять одна тисяча сімсот шістдесят п'ять) грн. 42 коп., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року.
На виконання вказаного вище рішення суду, Національною академією 05.11.2020 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 121765,42 грн.
06 листопада 2020 року позивач звернувся із заявою до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в якій просив нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 29.11.2019 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, а саме по 05.11.2020 року, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного листом надала відповідь за № 5771 від 12.11.2020 року про відмову в задоволенні заяви позивача. Така відповідь мотивована тим, що індексація грошового забезпечення не є постійною складовою грошового забезпечення, не була нарахована позивачу, та не виплачувалася позивачу при виключені зі списків особового складу Національної академії.
Вважаючи наявним право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Такої самої позиції дотримується Верховний Суд у постанові №620/1982/19 від 22 січня 2020 року. Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17, Провадження №11-1329апп18 наведена наступна правова позиція:
"... Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 21 -1765а15, зазначивши, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум...".
"...При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)...".
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду даної справи суд встановив, що відповідачем було порушено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, що встановлено у рішенні Львівського окружного адміністративного суду 17 червня 2020 року у справі №380/3647/20.
В рамках розгляду справи №380/3647/20 судом визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.11.2019 року та як наслідок встановлено наявність підстав для зобов'язання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.11.2019 року.
Суд встановив, що Національною академією 05.11.2020 року позивачу було нараховано та виплачено індексації грошового забезпечення у сумі 121765,42 грн.
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.11.2019 по 05.11.2019 не у строк, встановлений положеннями статті 116 КЗпП.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач свідомо, умисно і необґрунтовано заперечував наявність обов'язку нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу, у подальшому затягував виконання рішення суду протягом тривалого часу, тобто не нарахування та невиконання рішення суду протягом тривалого часу виникло безпосередньо з вини відповідача.
У постанові від 11.08.2020 справі №380/3760/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд наголосив наступне "Суд звертає увагу на те, що нормами законодавства України передбачено проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців та обмеження виконання цих норм законодавства не може відбуватися за телеграмами, роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз'яснень міністерств, тощо".
Конституційний суд України у своєму рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Суд зазначає, що не проведення та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення втрати частини доходів є обмеженням його Конституційних прав відповідачем, що є незаконним.
В пунктах 23, 26 рішення у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В пунктах 22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сукач проти України" остаточне рішення від 10.06.2011 зазначено, що Суд повторює, що поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають і активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу.
Відтак, не здійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому позивач набув право на отримання відшкодування за затримку виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки на підставі статті 117 КЗпП України.
Згідно картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2019 рік довідки грошове забезпечення за жовтень 2019 склало 27780,50 грн. за 31 добу, за листопад 2019 року грошове забезпечення складало 25928,46 грн. за 28 діб, а тому сума середньоденного грошового забезпечення складає 910,32 грн.
31.05.2017 Уряд посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 №375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Тому нарахування та виплати позивачу слід проводити з врахуванням п. 2 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом: визнання протиправними дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 29.11.2019 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 05.11.2020, із розрахунку 910, 32 гривень в день; зобов'язання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 29.11.2019 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 05.11.2020, із розрахунку 910, 32 гривень в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
У позові позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2200,00 грн.
В силу норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що 30.04.2020 року між позивачем та адвокатом Матяшуком В.К. було укладено договір про надання правової допомоги №ДА-11 та додаткову угоду №1 до Договору.
Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт №2 від 26.11.2020 року, вартість наданих послуг позивачу, відповідно до договору від 30.04.2020 року №ДА-11 про надання правової допомоги й додаткової угоди №2 від 05.11.2020 року до цього договору, становить 2200,00 грн.: вивчення чинного законодавства щодо вивчення чинного законодавства щодо порядку стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби - 1 год., 500 грн.; консультування з приводу можливого стягнення у судовому порядку стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби - 1 консультація, 200 грн.; підготовка проекту позовної заяви, виготовлення та формування додатків до позовної заяви, направлення її до суду - 1500 грн.
Позивачем сплачено через банківську установу АТ КБ "ПриватБанк" кошти у сумі 5000,00 грн. за надання правової допомоги адвокатом Матяшук В.К. (у даному спорі заявлена до відшкодування сума 2200,00 грн.), що підтверджується квитанцією № 0.0.1920200590.1.
Суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але має і спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватись від протиправних дій та бездіяльності.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, відповідачем не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають судові витрати на надання правничої допомоги в межах заявленої позивачем суми 2200,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" та при зверненні до суду його не сплачував, а відтак, розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 29.11.2019 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 05.11.2020, із розрахунку 910, 21 гривень в день.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; код ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 29.11.2019 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 05.11.2020, із розрахунку 910, 21 гривень в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; код ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 березня 2021 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна