Іменем України
17 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/776/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 18 лютого 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ) з такими вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14 грудня 2020 року № 126 «Про відмову в до призначенні пенсії за віком у зв'язку з наданими додатковими документами ОСОБА_1 »;
2) зобов'язати відповідача зарахувати до загального стажу позивача періоди роботи в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» та в приватному малому підприємстві «ШиК» з 09.11.1988 по 15.05.1998; періоди підприємницької діяльності з 20.01.2004 по 31.01.2004, з 19.02.2004 по 29.02.2004, з 20.03.2004 по 31.03.2004, з 20.04.2004 по 30.04.2004, з 20.05.2004 по 31.05.2004, з 20.06.2004 по 30.06.2004, з 20.07.2004 по 31.07.2004, з 20.08.2004 по 31.08.2004, з 17.09.2004 по 30.09.2004, з 18.10.2004 по 31.10.2004, з 17.11.2004 по 30.11.2004, з 18.12.2004 по 31.12.2004, з 16.01.2005 по 31.01.2005, з 14.04.2005 по 30.04.2005, з 15.05.2005 по 31.05.2005, з 14.06.2005 по 30.06.2005, з 14.07.2005 по 31.07.2005, з 14.08.2005 по 31.08.2005, з 12.09.2005 по 30.09.2005, з 13.10.2005 по 31.10.2005, з 12.11.2005 по 30.11.2005, з 13.12.2005 по 31.12.2005, з 12.01.2006 по 31.01.2006, з 11.02.2006 по 28.02.2006, з 12.03.2006 по 31.03.2006, з 12.04.2006 по 30.04.2006, з 12.05.2006 по 31.05.2006, з 12.06.2006 по 30.06.2006, з 11.07.2006 по 31.07.2006, з 11.08.2006 по 31.08.2006, з 11.09.2006 по 30.09.2006, з 11.10.2006 по 31.10.2006, з 11.11.2006 по 30.11.2006, з 11.12.2006 по 31.12.2006, з 10.01.2007 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 28.02.2007, з 10.03.2007 по 31.03.2007, з 10.04.2007 по 30.04.2007, з 10.05.2007 по 31.05.2007, з 10.06.2007 по 30.06.2007, з 09.07.2007 по 31.07.2007, з 09.08.2007 по 31.08.2007, з 09.09.2007 по 30.09.2007, з 09.10.2007 по 31.10.2007, з 09.11.2007 по 30.11.2007, з 09.12.2007 по 31.12.2007 та здійснити перерахунок пенсії з 29 серпня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 29 серпня 2020 року позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача. Під час призначення пенсії за віком не зараховано до загального стажу спірні періоди у зв'язку з чим позивач 07 грудня 2020 року звернувся до відповідача із заявою за допризначенням пенсії, разом з якою надав трудову книжку від 10.08.1977, довідки на підтвердження трудового стажу, а саме: архівну довідку від 30.11.2020 № 111-93/01, архівну довідку від 26.11.2020 № 0384/3 та копію наказу по підприємству «ШиК» про призначення директора підприємства «ШиК» від 13.04.1992 № 1.
Відповідач 14 грудня 2020 року прийняв рішення № 126 про відмову в допризначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку з наданими додатковими документами. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що під час розгляду пакету документів та заяви ОСОБА_1 від 07.12.2020 встановлено, що при веденні трудової книжки від 10.08.1977 б/н записи про періоди роботи зроблено з порушенням вимог абз. 1, 3 п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 29.07.1993 № 58, а саме: запис про період роботи в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 містить відомості про звільнення, які дописані чорнилом іншого кольору ніж дата звільнення, дата та номер наказу про звільнення; у записі № 15 про початок роботи на підприємстві «ШиК» не зазначені дата початку зарахування на роботу, дата та номер наказу про прийняття на роботу, тому при первинному призначені пенсії за віком за заявою від 16.11.2020 відповідачем до загального стажу не зараховані вказані періоди роботи. Надана позивачем архівної довідки від 26.11.2020 № 0384/3 та копія наказу від 13.04.1992 № 1 на підтвердження стажу роботи на ліквідованому підприємстві «ШиК» відповідачем до уваги не взята, оскільки за наданими документами не можливо встановити кінець періоду роботи.
Однак з такою відмовою позивач не згоден, оскільки трудова книжка та архівні довідки у своїй сукупності підтверджують факт зайнятості позивача на відповідних роботах. З посиланням на практику Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, позивач зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Також на думку позивача відповідач безпідставно не зараховує до його страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2007 в незалежності від розміру сплачених у вказаному періоді страхових внесків. Рішення відповідача в цій частині суперечить положенням підпункту 1 пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 23 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 21-22).
Від Рубіжанського ОУПФУ 04 березня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 26-32).
Позивач 16 листопада 2020 року звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії та пакетом документів за призначенням пенсії згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 29 серпня 2020 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV при загальному стажі роботи 27 роки 04 місяці 27 днів.
До загального стажу не зараховані періоди роботи позивача в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 та на підприємстві «ШиК» з 13.04.1992 по 15.05.1998, оскільки ці періоди повинні бути підтверджені відповідними довідками, виписками з наказів, іншими документами, які містять інформацію про періоди роботи позивача.
Позивач 07 грудня 2020 року звернувся до відповідача із заявою за перерахунком пенсії у зв'язку з допризначенням відповідно до Закону № 1058-IV. Разом із заявою позивачем надано такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт/посвідка НОМЕР_1 ; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 0384/1; документи про стаж, що визначені Порядком № 637.
Опрацюванням наданих документів з'ясовано, що відповідно до архівної довідки від 26.11.2020 № 0384/3 та копії наказу від 13.04.1992 № 1 наявна інформація лише про зарахування позивача на роботу, інформація про звільнення в книгах наказів з особового складу підприємства відсутня, тому за наданими документами не можливо встановити кінець періоду роботи позивача. Довідка про заробітну плату за цей період робіт не надавалась. Для підтвердження періодів роботи в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 довідка або інші документи, які містять інформацію про періоди роботи, до відповідача позивачем не надавалась.
Рішенням відповідача від 14 грудня 2020 року № 126 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв'язку з допризначення відповідно до Закону № 1058-IV.
Також відповідач зазначає, що з метою отримання довідки про підтвердження періодів роботи ОСОБА_1 в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 відповідачем направлено запити від 10.12.2020 № 1241-31-8/8572 до Комунальної установи «Трудовий архів м. Сєвєродонецька» та від 10.12.2020 № 1241-31-8/8546 до Комунальної установи Кремінської міської ради «Трудовий архів територіальних громад району» (копії запитів додаються), на які отримано листи від 18.12.2020 № Ш-173/01 та від 21.12.2020 № П 27-09-20, якими повідомлено, що документи на зберігання до цих архівних установ не надходили.
Щодо періоду підприємницької діяльності позивача, відповідач зазначив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію підприємницької діяльності без утворення юридичної особи від 22.07.1997 № 2517 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 14.05.1997. Здійснюючи підприємницьку діяльність як платник єдиного (фіксованого податку), позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від фінансового стану платника, що визначено частиною дванадцятою статті 20, статтею 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно періоди підприємницької діяльності позивача з 01.01.2004 зараховані на підставі довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб (ОК-5) пропорційно сплаченим страховим внескам.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
З копій паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (арк. спр. 17-18).
Позивач 16 листопада 2020 року звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії, разом з якою подав такі документи: довідку при присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт серії НОМЕР_1 , трудову книжку б/н, військовий квиток серії НОМЕР_3 , довідку про джерело доходів б/н, довідки про заробітну плату №№ 0384/1, 0384/2, документи про стаж, визначені Порядком № 637, №№ 319/1, 319/2, 319/6, ФОП 4058/12-32-52, 25752520, 2517, 54/21-16, про що вказано в розписці-повідомленні (арк. спр. 38-51).
Згідно з рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 25 листопада 2020 року № 124150002412 та розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29 серпня 2020 року, страховий стаж - 27 років 04 місяця 27 днів (арк. спр. 33-37).
Як слідує з розрахунку стажу, до страхового стажу не зарахований період роботи ОСОБА_1 в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 та на підприємстві «ШиК» з 13.04.1992 по 15.05.1998. Підприємницька діяльність за 2004-2007 роки зарахована пропорційно сплаченим у вказаному періоді страховим внескам.
Про відмову в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 09.11.1988 по 25.12.1992, з 13.04.1992 по 15.05.1998 та необхідність подання додаткових документів про стаж позивача повідомлено 16 листопада 2020 року, що підтверджено його власноруч складеними заявами (арк. спр. 49-50).
Позивач 07 грудня 2020 року звернувся до відповідача із заявою за перерахунком пенсії у зв'язку з її допризначенням відповідно до Закону № 1058-IV (арк. спр. 57 зворот).
Згідно з розпискою-повідомленням позивачем надано довідку про заробітну плату № 0384/1, документи про стаж, що визначені Порядком № 637, б/н та № 0384/3 (арк. спр. 57-58).
Як слідує з протоколу перерахунку пенсії від 09 грудня 2020 року, позивачу проведено перерахунок розміру пенсії з урахуванням інформації про заробітну плату позивача за архівною довідкою Архівного відділу Рубіжанської міської ради від 05.11.2020 № 319/3 (арк. спр. 52-55, 59).
Також Рубіжанським ОУПФУ прийнято рішення від 14 грудня 2020 року № 126 про відмову в допризначенні пенсії за віком у зв'язку з наданими додатковими документами ОСОБА_1 (арк. спр. 56).
Вказане рішення мотивоване тим, що під час розгляду пакету документів та заяви ОСОБА_1 від 07 грудня 2020 року Управлінням встановлено, що при веденні трудової книжки від 10.08.1977 б/н записи про періоди роботи зроблено з порушенням вимог абзацу 1, 3 пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), а саме:
- запис про період роботи в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 містить відомості про звільнення, які дописані чорнилом іншого кольору ніж дата звільнення, дата та номер наказу про звільнення;
- у записі № 15 про початок роботи на підприємстві «ШиК» не зазначені дата початку зарахування на роботу, дата та номер наказу про прийняття на роботу.
Відповідно до архівної довідки від 26.11.2020 № 0384/3 та копії наказу від 13.04.1992 № 1 наявна інформація лише про зарахування позивача на роботу, інформація про звільнення в книгах наказів з особового складу підприємства відсутня, тому за наданими документами не можливо встановити кінець періоду роботи позивача. Довідка про заробітну плату за цей період робот не надавалась.
Для підтвердження періодів роботи в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 довідка або інші документи, які містять інформацію про періоди роботи, до відповідача позивачем не надавалась.
З метою отримання довідки про підтвердження періодів роботи ОСОБА_1 в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 відповідачем направлено запити від 10.12.2020 № 1241-31-8/8572 до комунальної установи «Трудовий архів м. Сєвєродонецька» та від 10.12.2020 № 1241-31-8/8546 до комунальної установи Кремінської міської ради «Трудовий архів територіальних громад району».
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За змістом статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Абзацом 5 частини третьої статті 21 Закону № 1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
[…]
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; […].
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Підпунктом 1 пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ № 727/98), який припинив дію з 01 січня 2012 року, установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Пунктом 2 Указу № 727/98 визначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Згідно з пунктом 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Пунктом 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абзаци другий, третій пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (абзац шостий пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
З матеріалів справи судом встановлено, що за заявою від 16 листопада 2020 року про призначення пенсії ОСОБА_1 з 29 серпня 2020 року призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Відповідачем до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 та на підприємстві «ШиК» з 13.04.1992 по 15.05.1998, як такі, що мають бути підтверджені відповідними довідками, виписками з наказів, іншими документами, які містять інформацію про періоди роботи позивача. Також до страхового стажу зарахована підприємницька діяльність позивача у періоді з січня 2004 року по грудень 2007 року пропорційно сплаченим у цьому періоді страховим внескам.
Позивач звернувся до відповідача за допризначенням пенсії із заявою від 07 грудня 2020 року та подав додаткові документи про стаж, за результатами розгляду яких Рубіжанським ОУПФУ прийнято рішення від 14 грудня 2020 року № 126 про відмову в допризначенні пенсії за віком у зв'язку з наданими додатковими документами.
Надаючи оцінку мотивам, з яких виходив відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, суд виходить з такого.
З зазначених вище правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В трудовій книжці позивача за спірний період наявні такі записи:
Сєвєродонецький центр науково-технічної творчості молоді «Центр»
запис 11 від 09.11.1988 - прийнятий на роботу інженером Рубіжанського виробничого відділу, наказ від 09.11.1988 № 167;
НПО «Центр» перейменований в НПО «ТЭККИ» за рішенням виконкому від 21.11.1989 № 387;
запис 12 від 21.02.1990 - призначений директором Кремінського науково-технічного комплексу, наказ від 21.02.1990 № 106;
запис 13 від 14.08.1991 - НПО «ТЭККИ» перейменований в АТ «ТЭККИ», рішення виконкому від 30.07.1991 № 257;
запис 14 від 25.12.1992 - звільнений за власним бажанням, наказ від 25.12.1992 № 127;
підприємство «ШиК»
запис 15 б/д - прийнятий директором підприємства, відомості про документ на підставі якого внесений запис відсутні;
запис 16 від 15.05.1998 - звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства «ШиК», наказ від 15.05.1998 № 7 (арк. спр. 8-9).
Дослідженням цих записів підтверджено твердження відповідача, що запис 14 про звільнення з Сєвєродонецького центру науково-технічної творчості молоді «Центр» здійснений чорнилами різного кольору, а запис 15 про прийняття на роботу на підприємство «ШиК».
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимог ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 та від 13 червня 2018 року в справі № 813/782/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також слід зазначити, що не всі недоліки, допущені роботодавцем при оформленні трудової книжки та внесенні записів про роботу працівника, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 17 липня 2018 року у справі № 220/989/17.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Суд зауважує, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 містять допущені третіми особами формальні неточності. Проте такі записи у повній мірі підтверджують факт зайнятості позивача в цій установі, його посаду, а також період роботи.
Тому суд вважає, що відповідач безпідставно не включає до страхового стажу позивача період його роботи в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992, який підтверджено трудовою книжкою, та вимагає надання додаткових документів про стаж, визначених Порядком № 637.
Що стосується роботи позивача на підприємстві «ШиК», то позивачем на підтвердження записів в його трудовій книжці разом із заявою від 07 грудня 2020 року до Рубіжанського ОУПФУ надано:
архівну довідку Архівного відділу Рубіжанської міської ради від 26.11.2020 № 0384/3, згідно з якою в книгах наказів з особового складу підприємства «ШиК» значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнятий 13.04.1992 директором підприємства (наказ від 13.04.1992 № 1), інформація про звільнення відсутня (арк. спр. 11);
засвідчену копію наказу підприємства «ШиК» від 13.04.1992 № 1 «Про призначення директора підприємства «Шик», згідно з яким ОСОБА_2 з 13.04.1992 призначений директором підприємства (арк. спр. 12).
Судом встановлено, що надані позивачем документи містять інформацію про дату прийняття позивача на роботу, яка відсутня в трудовій книжці. Тобто, архівна довідка, копія наказу про прийняття на роботу та трудова книжка сукупно містять всю необхідну інформацію для зарахування періоду роботи позивача на вказаному підприємстві до його страхового стажу. Тому суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в зарахуванні цього періоду роботи до страхового стажу.
Твердження відповідача про відсутність в архівній довідці інформації про звільнення позивача, як підставу для відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на підприємстві «ШиК», суд відхиляє як безпідставні, оскільки, як вже визе вказано, така інформація підтверджена записами в трудовій книжці позивача, тому не потребує підтвердження будь-якими іншими доказами.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Рубіжанського ОУПФУ від 14 грудня 2020 року № 126, яким відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992 та на підприємстві «ШиК» з 13.04.1992 по 15.05.1998, та в допризначенні пенсії прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Що стосується періодів підприємницької діяльності позивача, суд зазначає таке.
Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка у проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємницькою діяльністю, до його страхового стажу є сам лише факт сплати ним страхових внесків (єдиного внеску), незалежно від їх розміру.
З огляду на положення Указу № 727/98 фізичні особи-підприємці, які перебували на спрощеній системі оподаткування до 01 січня 2012 року були звільнені від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачували його у складі єдиного податку. Як наслідок, такі особи звільнялися від обов'язку подання відомостей до Пенсійного фонду України про суми нарахованого прибутку та утриманої з них суми страхового внеску.
Судом встановлено, що згідно з копіями свідоцтва про державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи від 22 липня 1997 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 з 14 травня 1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (арк. спр. 46, 47-48).
Згідно з довідкою форми ОК-5 позивач, починаючи з 1999 року, сплачує за себе страхові внески (арк. спр. 61-63).
Також з цієї довідки судом встановлено, що в період з 2004 по 2007 рік позивач сплачував страхові внески за кодом ставки «8», а в 2005 ще «12».
Згідно з Довідником кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який є додатком 1 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152, який втратив чинність на підставі постанови Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, код типу ставки страхового внеску «8» відповідає повній назві коду типу ставки страхового збору - Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, короткій назві - для ФО - платників єдиного податку;
код типу ставки страхового внеску «12» - повна назва коду типу ставки страхового збору - особи, які на підставі частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснюють доплату до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою мінімального страхового внеску, коротка назва - особи, які доплачують страхові внески.
Згідно з пунктом 2 постанови Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2 установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.
Таким чином довідкою форми ОК-5 (даними персоніфікованого обліку) підтверджено, що в період 2004-2007 років позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування - єдиний податок.
Отже вищеописаними доказами, що наявні в пенсійній справі позивача, підтверджено, що позивач у 2004-2007 роках здійснював підприємницьку діяльність на умовах сплати єдиного податку, який ним у вказаному періоді нарахований та сплачений.
Відповідно, судом встановлено, що згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV цей період підприємницької діяльності позивача має бути включений до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону повністю, а не пропорційно сплаченим страховим внесках, як це здійснив відповідач при призначенні позивачу пенсії за заявою від 16 листопада 2020 року.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача сталося не тільки внаслідок прийняття відповідачем рішення від 14 грудня 2020 року № 126, яким відмовлено позивачу в допризначенні пенсії за його заявою від 07 грудня 2020 року, а й вчинення дій щодо невключення до страхового стажу позивача періодів його підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року повністю при призначенні пенсії за заявою від 16 листопада 2020 року. Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення про відмову в допризначенні пенсії, відповідач при його прийнятті не вирішував питання щодо включення до страхового стажу позивача періодів його підприємницької діяльності.
Відповідно, з метою відновлення порушених прав позивача, про захист яких він заявляє вимоги, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними вказані дії відповідача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При зверненні до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 12 лютого 2020 року (арк. спр. 7а).
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35А, код за ЄДРПОУ 41245565) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невключення до страхового стажу ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 14 грудня 2020 року № 126 «Про відмову в допризначенні пенсії за віком у зв'язку з наданими додатковими документами ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області включити до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Сєвєродонецькому центрі науково-технічної творчості молоді «Центр» з 09.11.1988 по 25.12.1992, на підприємстві «ШиК» з 13.04.1992 по 15.05.1998; підприємницької діяльності з 20.01.2004 по 31.01.2004, з 19.02.2004 по 29.02.2004, з 20.03.2004 по 31.03.2004, з 20.04.2004 по 30.04.2004, з 20.05.2004 по 31.05.2004, з 20.06.2004 по 30.06.2004, з 20.07.2004 по 31.07.2004, з 20.08.2004 по 31.08.2004, з 17.09.2004 по 30.09.2004, з 18.10.2004 по 31.10.2004, з 17.11.2004 по 30.11.2004, з 18.12.2004 по 31.12.2004, з 16.01.2005 по 31.01.2005, з 14.04.2005 по 30.04.2005, з 15.05.2005 по 31.05.2005, з 14.06.2005 по 30.06.2005, з 14.07.2005 по 31.07.2005, з 14.08.2005 по 31.08.2005, з 12.09.2005 по 30.09.2005, з 13.10.2005 по 31.10.2005, з 12.11.2005 по 30.11.2005, з 13.12.2005 по 31.12.2005, з 12.01.2006 по 31.01.2006, з 11.02.2006 по 28.02.2006, з 12.03.2006 по 31.03.2006, з 12.04.2006 по 30.04.2006, з 12.05.2006 по 31.05.2006, з 12.06.2006 по 30.06.2006, з 11.07.2006 по 31.07.2006, з 11.08.2006 по 31.08.2006, з 11.09.2006 по 30.09.2006, з 11.10.2006 по 31.10.2006, з 11.11.2006 по 30.11.2006, з 11.12.2006 по 31.12.2006, з 10.01.2007 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 28.02.2007, з 10.03.2007 по 31.03.2007, з 10.04.2007 по 30.04.2007, з 10.05.2007 по 31.05.2007, з 10.06.2007 по 30.06.2007, з 09.07.2007 по 31.07.2007, з 09.08.2007 по 31.08.2007, з 09.09.2007 по 30.09.2007, з 09.10.2007 по 31.10.2007, з 09.11.2007 по 30.11.2007, з 09.12.2007 по 31.12.2007 та здійснити перерахунок пенсії з 29 серпня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова