09 березня 2021 року м. Київ №320/14183/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,
при секретарі судового засідання Климова Є.С.,
за участю:
представника позивача - Ніколенка Є.А.,
представника відповідача - Шевченко Е.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС - АГРО" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 № 0002460402 Головного управління ДПС у Київській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС-АГРО" нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 87 500 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 № 0002450402 Головного управління ДПС у Київській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС-АГРО" визначено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0002440402 Головного управління ДПС у Київській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС-АГРО" збільшено суму грошового зобов'язання на 34 622 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 65 коп., з яких збільшення за податковим зобов'язанням 27 698 (двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 924 (шість тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 53 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку про заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 381 581,12 грн. Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства базуються на тому, що податкові накладні на придбання господарської техніки між ТОВ "ОТП Лізинг" та ТОВ "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" відповідно до договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09.11.2018 виписані в один день, підтверджуючі документи на транспортування та переміщення товарів відсутні, що свідчить про відсутність руху товарів та доцільності характеру придбання товару, який не спрямований на реальні зміни майнового стану платника податків, отримання ним доходу. Крім того, відповідачем зроблено висновок, що позивач не мав права використовувати сівалку точного висівання MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, придбану відповідно до договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09.11.2018, у своїй господарській діяльності, оскільки у договорі не передбачено право Лізингоодержувача здавати сівалку точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75 у суборенду третім особам, як і не передбачено право Лізингоодержувача реалізувати товар - сівалку точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75 до повної оплати лізингових платежів. Позивач вважає, що відповідач протиправно зменшив підприємству суму бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки у відповідності до вимог п. 187.6 ст. 187 ПК України, у ТОВ "ОТП Лізинг" за наслідками такого договору лізингу виникли податкові зобов'язання, а у позивача, у відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, виникло право на формування податкового кредиту. При цьому, таке право виникає з дати фактичного отримання сівалки точного висівання MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, що підтверджується актами прийому - передачі. Також, позивач вважає надуманими доводи відповідача щодо відсутності у нього права на передачу сівалки у суборенду, оскільки таке не визначено умовами договору лізингу. Вказує, що Лізингодавцем наданий дозвіл на надання сівалки в оренду, про що було повідомлено податковий орган, однак проігноровано ним. Також, на думку позивача, відповідачем за наслідками перевірки була складена довідка, а не акт як того вимагають норми ст. 86 ПК України, а відтак винесене за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на нормах податкового законодавства.
Ухвалою суду від 05.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено судове засідання на 02.02.2021.
Відповідач проти позову заперечував, подав до суду письмовий відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, згідно якої просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 02.03.2021 було допитано в якості свідка директора підприємства ОСОБА_1 .
Також, у судовому засіданні представником позивача надані додаткові письмові пояснення до позову, в яких він зазначає, що віднесення суми з ПДВ за наслідками господарської операції з придбання в лізинг сівалки, відбулося у відповідності до вимог ст. 198 ПК України, на суму загальної вартості сівалки. У той же час, відповідач помилково тлумачить норми податкового законодавства та вважає, що віднесення сум з ПДВ до податкового кредиту має відбуватися за наслідками місячних платежів. При цьому, наголосив, що до спірного періоду позивачем у 2019 році подавалася заява до податкового органу на відшкодування податкового кредиту за аналогічним договором лізингу і у відповідача не було ніяких зауважень з цього приводу, що повністю спростовує висновки відповідача, викладені у довідці за результатами перевірки.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
09.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» {надалі - Лізингодавець) та Товариством {Лізиггоодержувачем) було укладено Рамковий договір фінансового лізингу №92-FL.
Згідно п. 2.1 договору, Лізингодавець на підставі Договору-купівлі продажу зобов'язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування Лізингоотримувачу предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти та оплачувати предмет лізингу згідно з умовами цього договору (а.с. 48-55).
П. 4.8 Договору визначено, що протягом дії Рамкового договору предмет лізингу не може бути відчужено або передано Лізингоотримувачем у володіння чи користування третім особам, зокрема у суборенду, сублізинг, без письмової згоди Лізингодавця.
Так, 18 травня 2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» було укладено Договір купівлі-продажу №3992-8/3 відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати, а ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» купити сівалку точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер 9000002720 для подальшої її передачі у фінансовий лізинг позивачу відповідно до Протоколу лізингу № 3-SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року та оплатити вартість товару згідно умов цього договору (а.с. 56-58).
18 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» {надалі - Лізингодавець) та Товариством {Лізиггоодержувачем) було укладено Протокол лізингу №3-SME до Рамкового договору фінансового лізингу №92-FL від 09 листопада 2018 року, відповідно до умов якого сторони погодили передачу в лізинг майна, а саме сівалки точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер 9000002720 строком на 60 місяців, місце передачі частини предмету лізингу: Житомирська обл., Коростишівський район, с. Старосільці, вул. Житомирська, 16-а, загальною вартістю 2 289 486 грн. 72 коп., в т.ч. ПДВ (в редакції додаткової угоди №1 від 20 травня 2020 року до Протоколу лізингу № 3-SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року) (а.с. 60-63).
20 травня 2020 року між Лізингодавцем та Товариством {Лізингоодержувачем) було укладено акт приймання-передачі до Протоколу лізингу №3-SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року, відповідно до якого Лізингодавець передав Товариству {Лізингоодержувачу) техніку, яка становить частину предмету лізингу, а саме сівалку точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер 9000002720 загальною вартістю 2 289 486 грн. 72 коп. (а.с. 66).
Пунктом 3 вищевказаного акту приймання-передачі до Протоколу лізингу №3-SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року визначено, що Лізингоодержувач визнає право власності Лізингодавця на вищенаведену частину предмет лізингу та підтверджує, що йому надається виключно право володіння та користування вищезазначеною частиною предмету лізингу відповідно до положень Протоколу лізингу №3-SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року.
Також, 20 травня 2020 року між Лізингодавцем та Товариством { Продавцем, Лізингоодержувачем) було укладено акт приймання-передачі від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року, відповідно до якого Лізингодавець оримав від Товариства {Лізингоодержувача) техніку, яка становить частину предмету лізингу, а саме сівалку точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер 9000002720 загальною вартістю 2 289 486 грн. 72 коп. (а.с. 56).
Відповідно до п.2 Протоколу лізингу № 3-SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року Лізингоодержувач цим заявляє, що відповідна частина предмету лізингу повністю відповідає цільовому використанню, необхідному для комерційної діяльності Лізингоодержувача.
Судом встановлено, що позивачем виписана на адресу ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" видаткова накладна №8 від 20.05.2020 на суму 2 289 486,72 грн., в т. ч. ПДВ 381 581,12 грн. (а.с. 67) та податкову накладну №4 від 20.05.2020 на зазначену суму, яка зареєстрована в ЄРПН (а.с.83-84).
Також, ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" виписало на адресу позивача видаткову накладну від 20.05.2020 №15751 на загальну суму 2 289 486,72 грн. в т ч. ПДВ 381 581.12 грн. (а.с. 68) та податкову накладну №402 від 20.05.2020, яка зареєстрована в ЄРПН (а.с. 85, 86).
Згідно графіка внесення лізингових платежів перший авансовий лізинговий платіж сплачено у сумі 1 023 336,59 грн. в т.ч. ПДВ 20%-170 556,10 грн. 20.05.2020 згідно платіжного доручення №5.
Як убачається з довідки про результати перевірки, оплату за товар проведено згідно платіжного доручення:
від 20.05.2020 року №225 на суму 45481,63 грн. в т.ч. ПДВ 7580,27 грн. від 20.05.2020 року №224 на суму 341112,19 грн. в т.ч. ПДВ 56852,03грн.
від 20.05.2020 року №223 на суму 341112,20 грн. в т.ч. ПДВ 56852,03грн.
від 20.05.2020 року №222 на суму 341112,20 грн. в т.ч. ПДВ 56852,03грн.
За вказаними операціями позивачем сформовано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 381 581,12 грн., що призвело до зменшення суми податкового кредиту, який приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за травень 2020 року у сумі ПДВ 350 000,00 грн. (від'ємне значення квітня).
Крім цього, позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, який відображено у податковій декларації з ПДВ за травень у рядку 16 Д7.
У подальшому, 03 серпня 2020 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест» надалі - Суборендар) було укладено договір суборенди сільськогосподарської техніки № 241/2020/1, відповідно до умов якого позивач, в порядку та на умовах цього договору, зобов'язався передати Суборендареві в строкове платне користування на умовах суборенди сільськогосподарську техніку згідно додатку №1 до цього договору, а Суборендар зобов'язався прийняти у Позивача сільськогосподарську техніку та сплачувати Позивачу орендну плату за її використання (а.с. 87-90).
Пунктом 1.3. вказаного договору суборенди визначено, що Орендарю належить право володіння та користування Сільськогосподарською Технікою на підставі Протоколу лізингу № 3- SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу №3992-FL від 09 листопада 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (надалі іменується «Лізингодавець») та Орендарем.
Перед укладенням вказаного договору суборенди сільськогосподарської техніки №241/2020/1 від 03 серпня 2020 року, позивачем було отримано дозвіл Лізингодавця ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» на передачу сільськогосподарської техніки, а саме сівалки точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер: 9000002720, балансовою вартістю 78 800 євро, у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Коростишівземінвест».
Згідно умов Додатку №1 до договору суборенди сільськогосподарської техніки № 41/2020/1 від 03 серпня 2020 року, позивач передає Субрендареві наступну сільськогосподарську техніку, а саме сівалку точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер: 9000002720, балансовою вартістю 78 800 євро, у суборенду (строкове платне користування).
25 серпня 2020 року між позивачем та Суборендарем було укладено акт приймання- передачі сільськогосподарської техніки до договору суборенди сільськогосподарської техніки №241/2020/1 від 03 серпня 2020 року, відповідно до якого позивач передав, а Суборендар прийняв в суборенду сівалку точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер: 9000002720, балансовою вартістю 78 800 євро (а.с. 91).
У судовому засіданні як свідок був допитаний директор ТОВ "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" ОСОБА_1 , який повідомив, що підприємство займається продажем сільськогосподарської техніки та здачею її в оренду. Пояснив, що товариство доволі часто бере в лізинг сільгосптехніку, а потім здає її в суборенду. При цьому, заявляє до бюджетного відшкодування суму з ПДВ за операціями з придбання сільгосптехніки і жодного разу у податкового органу не виникало з цього приводу питань.
На підтвердження зазначеного до матеріалів справи долучено договори лізингу, видаткові та податкові накладні, податкові декларації (а.с. 197-234).
У період з 23 липня 2020 року по 29 липня 2020 року головним державним ревізором- інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ГУ ДПС у Київській області Колодко Олегом Миколайовичем на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 21.07.2020 №922, відповідачем в порядку, встановленому на підставі п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, проведено виїзну позапланову документальну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Українсько канадська компанія "АТЛАС АГРО" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року, про що складено Довідку про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія «АТЛАС АГРО» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року № 363/10- 36-04-02/42321290 (а. с. 32-47).
За наслідками проведення вищезазначеної перевірки встановлено порушення платником податків п. 198.5, абз. 5 п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України на загальну суму ПДВ в розмірі 381 581 грн. 12 коп. (заниження податкового зобов'язання р.4.1. = 1 907 905,60 грн. X 20%) в результаті чого у відповідності до п.200.14 ст. 200 ПКУ:
- (В-1) завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 350 000 грн. 00 коп. за травень 2020 року;
- (Р) встановлено заниження показників у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за травень 2020 року "Нараховано податкових зобов'язань" відповідно до п.198.5 ст. 198 та п.199.1 статті 199 ПКУ у розмірі 27 698 грн. 12 коп., що призвело до не сплати податкового зобов'язання до державного бюджету України в сумі 27 698 гри. 12 коп.;
- (В-4) встановлено завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. в порушення п. 198.5 СТ.198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, що призвело до завищення суми від'ємного значення за травень 2020 року та суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду р.21 у розмірі З 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп.
Вказані висновки базуються на тому, що підприємством неправомірно завищено податковий кредит з ПДВ у розмірі 381 581 грн. 12 коп. за наслідками господарської операції з придбання у лізинг сівалки точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер 9000002720 загальною вартістю 2 289 486 грн. 72 коп. згідно Протоколу лізингу №3-SME до Рамкового договору фінансового лізингу №92-FL від 09 листопада 2018 року.
На думку перевіряючого, податкові накладні на придбання та реалізацію господарської техніки між ТОВ "ОТП Лізинг" та ТОВ "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" відповідно до договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09.11.2018 виписані в один день, підтверджуючі документи на транспортування та переміщення товарів відсутні, що свідчить про відсутність руху товарів та доцільності характеру придбання товару, який не спрямований на реальні зміни майнового стану платника податків, отримання ним доходу.
Також, у акті перевірки зазначено, що у позивача відсутні власні земельні ділянки, а також арендовані, на яких можна було б використати придбаний товар сівалку, що свідчить про неможливість використання сівалки в господарській діяльності та ставить під сумнів доцільність такої господарської операції.
Крім того, перевіряючий вказує, що позивач до повного погашення грошових зобов'язань по договору лізингу, не набув право власності на сівалку, а відтак не мав права передавати її в суборенду третій особі. У той же час, договором фінансового лізингу не передбачено також таке право.
За наслідками перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0002460402, відповідно до якого сума 350 000 грн., заявлена позивачем та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено податкове - повідомлення рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податку та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 87 500 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 № 0002450402, відповідно до якого визначено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 883 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 № 0002440402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 34 622 грн. 65 коп., з яких збільшення за податковим зобов'язанням 27 698 грн. 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) б 924 грн. 53 коп. (а.с. 19-21).
У позовній заяві позивач стверджував, що всупереч приписам п.86.3. ст. 83, п.42.2. ст. 42 ПК України, товариство не отримувало за податковою адресою: 09210, Київська область, Кагарлицький район, село Стайки, вулиця Шкільна, будинок 1-А, примірника Довідки, що позбавило його можливості звернутись до контролюючого органу із відповідними запереченнями.
Даний факт представником відповідача не спростований під час судового розгляду справи.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 01.09.2020 № 0002460402, №0002450402 та №0002440402 необґрунтованими та незаконними, 11 вересня 2020 року ТОВ "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" скористалося своїм правом, передбаченим п.56.2 ст. 56 ПК України, та звернулося в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби України зі скаргою на зазначені рішення (а.с. 23-26).
Однак, рішенням від 09.11.2020 № 32059/6/99-00-06-02-01-06, Державна податкова служба України, керуючись главою 4 розділу II ПК України, скаргу ТОВ "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" залишила без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 28-30).
Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, статтею 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
При цьому, згідно пункту «а» частини третьої цього пункту, постачанням товарів також вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.
При цьому, згідно п.187.6 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань лізингодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу.
Базою оподаткування, у відповідності до п.188.1 ст.188 ПК України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкта лізингу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У лізингоотримувача датою виникнення права на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу (абзац четвертий пункту 198.2 статті 198 ПК України).
При цьому, підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПК України передбачено, що нарахування та сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Перехід права власності на об'єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (новому власнику майна) зі збереженням відповідних прав і обов'язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов'язань орендодавця, орендаря й нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об'єкта лізингу) іншій особі (новому власнику майна).
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв^язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно із підпунктом а, г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, Що не є господарською діяльністю платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 199.1. статті 199 ПК України визначено, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласщи не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).
Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Як убачається з матеріалів справи, 09.11.2018 між ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» {надалі - Лізингодавець) та Товариством {Лізиггоодержувачем) було укладено Рамковий договір фінансового лізингу №92-FL.
Згідно п. 2.1 договору, Лізингодавець на підставі Договору-купівлі продажу зобов'язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування Лізингоотримувачу предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти та оплачувати предмет лізингу згідно з умовами цього договору (а.с. 48-55).
18 травня 2020 року між ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» {надалі - Лізингодавець) та Товариством {Лізиггоодержувачем) було укладено Протокол лізингу №3-SME до Рамкового договору фінансового лізингу №92-FL від 09 листопада 2018 року, відповідно до умов якого сторони погодили передачу в лізинг майна, а саме сівалки точного висіву MATERMACC MS TWIN8x2x70/75, серійний номер 9000002720 строком на 60 місяців.
ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 20.05.2020 №402.
Факт передачі товару підтверджується актом приймання-передачі до Протоколу лізингу №3-SME від 18 травня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09 листопада 2018 року від 20.05.2020.
У податковій декларації з ПДВ за травень у рядку 16 Д7 позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку, сплачених у вартості придбаного обладнання.
Таким чином, право на податковий кредит у ТОВ "Українсько канадська компанія "АТЛАС-АГРО" виникло на підставі Рамкового договору фінансового лізингу №92-FL і станом на день проведення податкової перевірки власником транспортного засобу було ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ», а не позивач.
При цьому, як зазначалось судом вище, датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу) (пункт 187.6 статті 187 ПК України).
Тоді як датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
А тому, є незрозумілим висновок відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем суми у розмірі 381 581.12 грн. до податкового кредиту, за наявності належним чином оформлених первинних документів та належного відображення сум ПДВ у податковій декларації за травень 2020 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ШААС від08.12.2020 у справ №640/7722/20.
При цьому, не заслуговують на увагу доводи відповідача про відсутність руху товарів та доцільності характеру придбання товару, який не спрямований на реальні зміни майнового стану платника податків, отримання ним доходу у зв'язку з тим, що податкові накладні на придбання та реалізацію господарської техніки між ТОВ "ОТП Лізинг" та ТОВ "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" відповідно до договору фінансового лізингу № 3992-FL від 09.11.2018 виписані в один день, а підтверджуючі документи на транспортування та переміщення товарів відсутні, оскільки дата виписки податкових накладних у даному випадку ніяким чином не впливає та не ставить в залежність право платника податку на отримання податкового кредиту.
При цьому, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, будь - яких дефектів оформлення не мають.
У той же час матеріалами справи спростовуються доводи податкового органу щодо відсутності документів на переміщення та транспортування сівалки.
Зокрема, актом приймання - передачі сівалки та укладенням між позивачем та ТОВ «Коростишівземінвест» договору суборенди сільськогосподарської техніки 03 серпня 2020 року № 241/2020/1, відповідно до умов якого позивач, в порядку та на умовах цього договору, зобов'язався передати Суборендареві в строкове платне користування на умовах суборенди сільськогосподарську техніку згідно додатку №1 до цього договору, а Суборендар зобов'язався прийняти у Позивача сільськогосподарську техніку та сплачувати Позивачу орендну плату за її використання (а.с. 87-90).
Крім того, укладенням вищевказаного договору спростовуються і висновки відповідача про неможливість використання сівалки в господарській діяльності та ставить під сумнів доцільність такої господарської операції.
Також, у судовому засіданні як свідок був допитаний директор ТОВ "Українсько канадська Компанія" Атлас Агро" ОСОБА_1 , який повідомив, що підприємство займається продажем сільськогосподарської техніки та здачею її в оренду. Пояснив, що товариство доволі часто бере в лізинг сільгосптехніку, а потім здає її в суборенду, що також спростовує висновки відповідача про недоцільність придбання сівалки та використання її у господарській діяльності.
Щодо посилань позивача про порушення відповідачем процедури оформлення результатів перевірки, суд зазначає наступне.
В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.
Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;
завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу.
Судом встановлено, що за наслідками перевірки відповідачем складено Довідку про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія «АТЛАС АГРО» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року № 363/10- 36-04-02/42321290 (а. с. 32-47), в якій встановлено порушення платником податків п. 198.5, абз. 5 п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України на загальну суму ПДВ в розмірі 381 581 грн. 12 коп. (заниження податкового зобов'язання р.4.1. = 1 907 905,60 грн. X 20%) в результаті чого у відповідності до п.200.14 ст. 200 ПКУ:
- (В-1) завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 350 000 грн. 00 коп. за травень 2020 року;
- (Р) встановлено заниження показників у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за травень 2020 року "Нараховано податкових зобов'язань" відповідно до п.198.5 ст. 198 та п.199.1 статті 199 ПКУ у розмірі 27 698 грн. 12 коп., що призвело до не сплати податкового зобов'язання до державного бюджету України в сумі 27 698 гри. 12 коп.;
- (В-4) встановлено завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2020 року у розмірі 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. в порушення п. 198.5 СТ.198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, що призвело до завищення суми від'ємного значення за травень 2020 року та суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду р.21 у розмірі 3 883 грн. 00 коп.
На підставі Довідки про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія «АТЛАС АГРО» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року № 363/10- 36-04-02/42321290 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення.
У той же час, відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення повинні складатися на підставі акта перевірки, що на думку суду, свідчить про порушення процедури оформлення результатів перевірки відповідачем.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з мотивів, викладених у акті перевірки.
Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.
А відтак, податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0002460402, відповідно до якого сума 350 000 грн., заявлена позивачем та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено податкове - повідомлення рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податку та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 87 500 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 № 0002450402, відповідно до якого визначено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 883 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 № 0002440402, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 34 622 грн. 65 коп., з яких збільшення за податковим зобов'язанням 27 698 грн. 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) б 924 грн. 53 коп. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропущення позивачем місячного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України.
Суд вважає, що визначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк (1095 днів) є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.
Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
У постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, в якій, вказувалось, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Вказав, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Проте, Верховним Судом у справі №500/2486/19 також зауважено, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Суд звертає увагу, що постанова ВС від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 опублікована була 10.12.2020.
Відповідно, на момент підготовки позовної заяви та збирання доказів позивач не міг очікувати, що буде сформовано позицію відповідно до якої, строк на звернення до суду для оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження буде скорочено.
Відповідно до частини 1 статті 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Приписами статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Позивачем одночасно з поданням позовної заяви було заявлено клопотання про визнання поважною причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою та поновлення такого процесуального строку, виходячи із зміни усталеної судової практики та фактичним опублікуванням тексту постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 лише 10 грудня 2020 року.
Розглянувши вказане клопотання, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про його обгрунтованість та вважає, що він підлягає поновленню.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до копії квитанції від 17.11.2020 №48045505 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 2102 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як убачається з позовної заяви, сумою, яку позивач просить включити до складу судових витрат по оплаті послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи, є 6000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, позивачем було надано: договір про надання правничої допомоги від 10.09.2020 №7/20; додаток №3 від 16.11.2020 до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2020 №7/20; платіжне доручення №4804508 від 19.11.2020; акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 20.11.2020.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ТОВ "Українсько канадської компанії "АТЛАС-АГРО" витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., понесених ним на правничу допомогу, яка надавалась адвокатом при підготуванні позову до суду.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0002460402 Головного управління ДПС у Київській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС-АГРО" нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 87 500 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0002450402 Головного управління ДПС у Київській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС-АГРО" визначено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0002440402 Головного управління ДПС у Київській області, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС-АГРО" збільшено суму грошового зобов'язання на 34 622 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 65 коп., з яких збільшення за податковим зобов'язанням 27 698 (двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 12 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 924 (шість тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 53 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько канадська компанія "АТЛАС - АГРО" (код ЄДРПОУ 42321290) з Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 березня 2021 р.