15 березня 2021 року № 320/7338/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку її пенсії згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок її пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести згідно зі ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, провівши відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум;
- визнати незаконною відмову у призначенні йому пенсії відповідно до ч. 3 статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України в Київській області провести їй з 01.03.2020 року перерахунок та виплату пенсії з врахуванням проведених виплат відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210;
- допустити рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2500 грн. на правничу допомогу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, їй встановлена ІІ група інвалідності, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію та доплати до неї, призначені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), нарахування та виплату яких відповідач з 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно здійснював у розмірі меншому, ніж визначено ст.ст. 39, 50, 54 Закону №796-XII. Тому з 01.01.2014 по 02.08.2014 вона має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання на радіоактивно забрудненій території, у розмірі, який встановлено ст. 39, 50, 54 Закону №796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії та доплати на неї.
Зауважила, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до ч. 3 ст.59 Закону №796, однак їй відмовлено.
30.09.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити у задоволенні, зазначивши, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що підвищення та доплати до пенсії за ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Тому з 23.07.2011 у органів Пенсійного фонду України немає правових підстав для виплати пенсій в інших розмірах, ніж визначені зазначеною Постановою.
Відповідач додатково наголошує на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними вимогами, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 29.08.1997, знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Пенсія позивачу призначена по інвалідності (інвалід ІІ групи) внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням від 29.03.1995 серії НОМЕР_2 .
З наданих суду доказів вбачається, що позивач відповідно до виписки із акта огляду МСЕК сер. КИО-1 №057638 є інвалідом ІІ групи з причини професійного захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з маршрутним листом, виданого на підставі Наказу №248 від 21.10.1986 Таращанського РайСТ та Наказу №265 від 03.11.1986, позивач брала участь у заходах Цивільної оборони в Машевському сільпо з 22.10.1986 по 26.10.1986 та с. Чистогалівка Чорнобильского району з 04.11.1986 по 06.11.1986.
Вказане також підтверджується Довідкою №373 від 22.11.2007, виданою головою правління Таращанського РайСТ.
24.02.2020 позивач звернулася до відповідача про перерахунок пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 02.03.2020 №770-2164/К-02/8-1000/20 позивачеві повідомлено про відсутність підстав у відповідному перерахунку, оскільки вона брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час військових навчань із застосуванням ядерної зброї, не під час проходження військової служби (військових зборів) і не як військовозобов'язані.
Згідно з розрахунку пенсії позивача від 22.11.2019, основний розмір її пенсії складає 8599,50 грн.
13.08.2020 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до вимог ч. 1 ст. 59 Закону №796-ХІІ та перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст.. 54, ч. 4 ст. 54 вказаного закону, однак відповіді не отримала.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинних на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону №796-XII в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 08.07.2007, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший, немає.
Відповідно до вищевикладеного суд зазначає, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності (як інвалід ІІ групи) у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, згідно зі ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону №796 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09.07.2007, згідно з Рішенням Конституційного Суду України 22.05.2008 №10-рп/2008) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25% від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», м. Тараща Таращанського району Київської області є зоною посиленого радіоактивного контролю.
З матеріалів справи вбачається, що, зареєстрованим місцем проживання позивач у спірний період часу є: м. Тараща Таращанського району Київської області.
З відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що позивач в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не здійснювала підприємницьку діяльність.
Крім того, у випадку працевлаштування позивача і отримання ним заробітної плати, тобто будучи працюючим у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, у відповідача мала би бути відповідна інформація про здійснення виплат ним, чи щодо нього єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для зарахування відповідного періоду до страхового стажу позивача. Однак, відповідач не надав суду доказів та інформації, про те що позивач працював у відповідний період часу.
З огляду на викладене, суд вбачає, що позивач має право на доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання на радіоактивно забрудненій території, а саме в посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення п.4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри основної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доплат до пенсії.
На виконання п. 7 Закону №3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), встановлено, що норми і положення ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абз.8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Однак з 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон №719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок №1210.
Враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплат до пенсії, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст.39, 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 01.01 по 02.08.2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію та доплати позивачу в розмірі, визначеному ст. 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком №1210.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 (справа №285/4300/14-а) та Верховного Суду від 21.02.2018 (справа №619/2262/17).
Отже, вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок її пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статей 39, 50, ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести з 01.03.2020 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст.59 Закону №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до вказаного Закону від 05.10.2006 №231-V» закріплено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, наведеною нормою, чинною до 01.10.2007, визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII частину третю ст. 59 Закону №796-XII з 01.10.2017 викладено у новій редакції, якою передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Отже, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань; особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Відтак, право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 11.12.2018 у справі №822/1346/18 та від 26.03.2019 у справі №816/99/18.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019, згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації. аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Отже, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, оскільки законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Як наслідок, положення ч.3 ст.59 Закону №796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, є такими, що суперечать Конституції України.
Згідно зі ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, чинними після 25.04.2019 є положення ч.3 ст.59 Закону №796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру згідно з ч.3 ст.59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26.04.2019.
Вказаний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 25.02.2019 у зразковій справі від №520/1972/19 (провадження №Пз/9901/11/19).
Тобто, для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
При цьому, ст. 10 Закону №796-XII врегульовано, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Примітка до вказаної статті закріплює, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби.
Вищевказане повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленою в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №1240/2088/18.
Водночас, з наявної в матеріалах справи довідки Управління з питань надзвичайних ситуацій від 20.12.2007 №01-08/1226 вбачається. Що з 22.10.1986 по 26.10.1986 та з 04.11.1986 по 06.11.1986 ОСОБА_1 приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування служби торгівлі і харчування Цивільної оброни Таращанського району.
Згідно з витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. КИО - І №057638 від 19.05.1992 позивачу з 19.05.1992 встановлено другу групу інвалідності саме внаслідок його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, позивач брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оброни, а тому не може бути віднесена до категорії військовослужбовців відповідно до зазначених вище положень законодавства, відповідно дія статті 59 Закону №796 на позивача не поширюється.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що приймаючи рішення про відмову в перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, вимоги про здійснення перерахунку та виплату пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, нормами КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, судом встановлено, що виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Стосовно негайного виконання рішення суду в межах стягнення суми за один місяць суд зазначає наступне.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями ст. 371 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення пенсії не вирішується та в якості способу відновлення порушеного права позивачем обрано зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, то відсутні підстави для звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення пенсії за один місяць.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Щодо клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що 01.03.2020 між ОСОБА_1 та адвокатом Якименком Олегом Васильовичем укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом № 35/165/20, пунктом 1.1 якого передбачено, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та у строки, обумовлені сторонами.
Згідно з п. 2.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1 оплата за надання правничої допомоги здійснюється за домовленістю сторін та підтверджується відповідними платіжними квитанціями та актами виконаних робіт.
15.08.2020 між сторонами підписано акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги адвокатом №35/165/20, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги становить 2500,00 грн., та який включає:
- надання консультації;
- підготування позовної заяви;
- підготування позовної заяви.
Позивачкою на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на суму 2500,00 грн. додано до матеріалів справи копію квитанції №35/165/20 від 15.08.2020.
Суд зауважує, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу належними та допустимими доказами та їх зв'язок зі справою, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести згідно зі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, провівши відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.