15 березня 2021 року Справа № 280/9039/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління ДПС у Запорізької області
про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.11.2020 №Ф-23100-13 про сплату боргу (недоїмки)
10 грудня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 17.11.2020 за №Ф-23100-13, прийняту відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимоги від 17.11.2020 № Ф - 23100-13 на суму 19376,72 грн є протиправною, підлягає скасуванню, оскільки Позивач вже займався підприємницькою діяльністю, яку згодом припинив (дата попередньої державної реєстрації - 05.10.2015, дата припинення державної реєстрації - 08.02.2019). Разом з цим, державна реєстрація Позивача як фізичної особи-підприємця відбулася 09 вересня 2020 року, статус платника єдиного податку Позивач отримав 10 вересня 2020 року, отже, згідно з ч.4 ст.5 Закону, а також п.п.298.1.2. п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України, в жовтні 2020 року Позивач мав сплатити ЄСВ лише за вересень 2020 року недоїмку, зазначену в Вимозі, Відповідач нарахував Позивачеві саме за вказаний вище період, при цьому, беручи до уваги розмір донарахованої суми, вочевидь, йдеться про зобов'язання з січня місяця 2017 року, тобто саме з того моменту, коли фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, які не отримали дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, було зобов'язано сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць (Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»). Враховуючи, що підстави нарахування недоїмки Позивачеві із змісту вимоги не вбачаються, а наведені вище обставини є лише припущенням Позивача, в Вимозі не зазначено, що її пред'явлено Позивачеві саме як фізичній особі- підприємцю, порушення строку прийняття зазначеної вимоги, позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 11.12.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
У встановлений увхалою суду строк позивачем усунуто недоліки.
30 грудня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропонова 15 - денний строк для надання відзиву.
16.01.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №4889) поданий відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що позов не визнає, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги. За даними інформаційної системи органу доходів і зборів та відомостей Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 прийнято 08.02.2019. Повторна дата державної реєстрації - 10.09.2020 рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , прийнято 24.12.2020. Стан платника податків - 11 - «припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)» (основне місце обліку). Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 . станом на 31.10.2020 становила 19 376,72 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу від 17.11.2020 № Ф-23100-13. згідно вимог чинного законодавства, а саме згідно з пунктами 3. 4 розділу VI Інструкції № 449 так, як платник мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Зазначена вимога направлена Позивачу за допомогою засобів поштового зв'язку та одержана Позивачем особисто 30.11.2020. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.
У зв'язку з перебуванням судді Сацького Р.В. на лікарняному, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду №02-35/21/17 від 15.03.2021, листком непрацездатності Серії АДУ №737361, розгляд справи здійснюється суддею у перший робочий день, тобто 15.03.2021.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємць з 05.10.2015, про що в ЄДР внесено заис номер запису: 21030000000084666. Відповідно до інформації з ЄДР підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_3 припинена Дата запису: 08.02.2019, Номер запису: 21030060002084666.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємць з 10.09.2020, про що в ЄДР внесено заис номер запису: 2001030000000109656. Відповідно до інформації з ЄДР підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_3 припинена Дата запису: 24.12.2020, Номер запису: 2001030060001109656.
За даними інформаційної системи органу доходів і зборів та відомостей Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , прийнято 08.02.2019.
Стан платника податків - 11 - «припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)» (основне місце обліку).
Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприемців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність):
- нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15 819,54 грн, в тому числі:
- 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн за 2017 рік (нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік).;
- 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн за І кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам);
- 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн за II кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам);
- 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн за III кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам) ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 15 819,54 грн;
- нараховано єдиний внесок 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн за IV кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам). ОСОБА_4 сплату вказаного єдиного внеску не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 18 276,72 грн;
- нараховано єдиний внесок 19.10.2020 в сумі 1 100 грн за III квартал 2020 року, нараховано за вересень 2020 року (повторна реєстрація з 10.09.2020), сплату якого ОСОБА_1 не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 19 376,72 грн.
Керуючись чинним законодавством, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015, у зв'язку з наявністю у Позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було виставлено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-23100-13 на суму 19376,72 грн, які були наділані на адресу позивача.
Вважаючи зазначену вимогу протиправною в частині нарахування єдиного внеску, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, а також порядок, строки подання звіту до фіскальних органів та його форму визначає та встановлює Закон України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ) та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441.
Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно ч. 12 ст. 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Так, платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Так, з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 №1774-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Згідно із абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, максимальна база величини нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Таким чином, з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності.
Отже, конструкція вказаної норми встановлює обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі мінімального з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують для досягнення мети збору єдиного внеску.
Аналогічний по суті висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 04,12.2019 по справі №440/2149/19, згідно якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З 01.01.2018 Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п. 2 частини 1 ст. 7 Закону №2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Оскільки для фізичних осіб-підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн (3200х22%).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено на рівні 3723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2018 році становила 819,06 грн (3723х22%).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлено на рівні 4173,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2019 році становила 918,06 грн (4173х22%).
Відповідачем зазначено, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів та відомостей Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , прийнято 08.02.2019.
Стан платника податків - 11 - «припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)» (основне місце обліку).
Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприемців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які проводять незалежну професійну діяльність):
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємць з 05.10.2015, про що в ЄДР внесено заис номер запису: 21030000000084666. Відповідно до інформації з ЄДР підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_3 припинена Дата запису: 08.02.2019, Номер запису: 21030060002084666.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємць з 10.09.2020, про що в ЄДР внесено заис номер запису: 2001030000000109656. Відповідно до інформації з ЄДР підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_3 припинена Дата запису: 24.12.2020, Номер запису: 2001030060001109656.
Процедура взяття на облік платників податків регламентується Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 №1562/20310 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).
Згідно з розд. XI Порядку №1588 підставою для зняття ФОП як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням.
Дата зняття з обліку ФОП відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Дані про зняття з обліку ФОП передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до ЄДР із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах.
Відповідно пп. 10, 11 розд. III Порядку № 435, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платниками ЄСВ ФОП, в тому числі ФОП - платниками єдиного податку подається протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Згідно пп. і п. 13 розд. IV Інструкції №449, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити ЄСВ, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення. Сплачується ЄСВ протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми "ліквідаційна".
Відповідно ст. 5 Закону № 2464, зняття з обліку ФОП - платників ЄСВ здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. Такі перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковм кодексом України.
Крім того, суд зазначає, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, згідно ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а отже, позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 Закону №2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що на даний час інтегрована картка позивача з єдиного внеску не закрита та її з обліку в контролюючому органі в якості платника єдиного внеску не знято.
Нормами п. 6 розділу IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 передбачено, що дата зняття з обліку відповідає даті закриття інтегрованої картки платника єдиного внеску або даті отримання від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у разі, якщо на дату отримання таких відомостей закрито інтегровану картку такого платника.
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників, відповідно п. 8 розділу IV Порядку №1162.
Згідно з п. 1. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань:
- нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі - 15 819,54 грн, в тому числі:
- 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн за 2017 рік (нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік);
- 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн за І кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам);
- 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн за II кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам);
- 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн за III кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам). ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 15 819,54 грн;
- нараховано єдиний внесок 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн за IV кв-л 2018 року (нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній ситемі та фермерам). ОСОБА_5 сплату вказаного єдиного внеску не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 18 276,72 грн;
- нараховано єдиний внесок 19.10.2020 в сумі 1 100 грн за III квартал 2020 року, нараховано за вересень 2020 року (повторна реєстрація з 10.09.2020), сплату якого ОСОБА_1 не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 19 376,72 грн.
Відповідно до IV "Порядок стягнення заборгованості з платників" "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 пункту 2 вказаного розділу Інструкції №449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Пунктом 3 Розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сумнедоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується.
Згідно п. 4 Розділу VI Інструкції 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відтак, нарахування сум заборгованості з єдиного соціального внеску здійнсювалося контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
Таким чином, визначальним є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи-підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування та сплати єдиного внеску.
Суд зазнача, згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З урахуванням зазначеного, на адресу позивача засобами поштового зв'язку направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 17.11.2020 № Ф-23100-13 на суму 19 376,72 грн.
Враховуючи зміни у статті 7 Закону № 2464-VІ суд зазначає, що починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.11.2020 №Ф-23100-13 про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 15.03.2021.
Суддя Р.В. Сацький