Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
17 березня 2021 р. Справа №200/12285/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного підприємства “ВЕСТ КЛАЙФ” про забезпечення позову в адміністративній справі №200/12285/20-а, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представником позивача процітовані обставини, що раніше викладені в обґрунтування позовної заяви, як підставу для визнання оскаржуваного рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №437 “Про анулювання дозволів на розміщення засобів зовнішньої реклами та демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя” від 22.12.2020 року в частині пунктів 1,3.
Також представник позивача посилається на норми Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), а саме приводить ст. ст. 316, 317 та 319, 321, 386 ЦК України. Звертає увагу суд, що з урахуванням викладених норм матеріального права очевидним стає, що систематичне, безпідставне, незаконне та неконституційне анулювання позивачу дозвільних документів і з цієї підстави здійснення демонтажу майна позивача, призводить до порушення матеріально-правових інтересів позивача та унеможливлює здійснення законної господарської діяльності, що порушує право власності і право на підприємницьку діяльність незаборонену законом.
До заяви долучені документи за наступним переліком: копія рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №228 від 20.10.2017р. з додатками; копія рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №361 від 29.09.2020р.; копія рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №436 від 29.09.2020р.; копія актів про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 22.12.2020р. на 9 аркушах; копії актів про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 22.12.2020р. на 4 аркушах; копія витягу від 17.12.2020р.; копія листа від 04.03.2021р.
Просив суд забезпечити позов шляхом зупинення дії ненормативного акту - п. 1 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської №437 «Про анулювання дозволів на розміщення засобів зовнішньої реклами та демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» від 22.12.2020 до вирішення по суті справи №200/12285/20-а та набрання рішенням законної сили.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд вважає заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову та документи подані суду в її обґрунтування свідчать про те, що частина рекламних засобів, зазначених в наказі №437, в кількості 13 рекламних засобів із 30 рекламних засобів, вже демонтована.
Представник позивача посилаючись на унормування Цивільного кодексу України зазначає про порушення матеріально-правових інтересів позивача та унеможливлює здійснення законної господарської діяльності, що порушує право власності і право на підприємницьку діяльність.
На час вирішення питання про забезпечення позову процедура демонтажу спеціальних конструкцій регулюється Порядком розміщення зовнішньої реклами на території міста Маріуполя, затвердженим рішенням виконавчого органу Маріупольської міської ради 17.06.2020 №214 (далі - Порядок).
Пунктом 9.3 розділу 9 Порядку визначено, що демонтаж рекламних засобів у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою від місця його розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання на протязі двох місяців. При цьому демонтаж та наступне зберігання рекламного засобу не передбачає переходу права власності на нього до територіальної громади міста Маріуполя. В разі, якщо рекламодавець на протязі 2-х місяців з дати проведення демонтажу не звернувся до робочого органу про повернення рекламного засобу, проводиться його утилізація. Демонтаж рекламного засобу є засобом протидії порушенню Положення про розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя та Договору про тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності. Демонтаж рекламних засобів здійснюється у наступних випадках: а) в разі неможливості встановити власника (законного користувача) рекламного засобу; б) коли рекламний засіб розміщений (самовільно) на місці без згоди (відповідного дозволу) власника місця або особи, уповноваженої на надання цього місця у користування (самозахист цивільних прав територіальної громади міста Маріуполя): в) в разі, коли термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами закінчився і не був продовжений у встановленому порядку або не переоформлений; г) в разі несплати за право користування місцем розташування рекламного засобу протягом 2-х місяців (за виключенням розміщення на рекламних засобах реклами соціального характеру у порядку, передбаченому цим Положенням); д) якщо технічний стан рекламного засобу створює загрозу життю або здоров'ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) іншим особам; є) в разі невідповідності технічних характеристик рекламного засобу та місця його встановлення виданому дозволу на розміщення зовнішньої реклами: ж) у випадках, передбачених договором про надання у тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (додатковою угодою до договору); з) в разі невідповідності вимогам пункту 5 Положення. Організація демонтажу та його проведення здійснюється на підставі рішення виконавчого органу ради у випадках, передбачених пунктами а), б), в), г), є), ж), з). Демонтаж рекламного засобу здійснюється на підставі акта огляду його технічного стану у випадку, передба ченому пунктом д). В даному випадку залучення організацій, що мають відповідну ліцензію для проведення демонтажу, здійснюється за письмовим дорученням міського голови або першого заступника міського голови.
Демонтаж рекламного засобу повинен бути проведений власниками або законними користувачами (в разі, якщо такі відомі або встановлені) рекламного засобу самостійно за власний рахунок та в термін, вказаний в листі-повідомленні робочого органу про усунення порушень або у рішенні виконавчого органу ради.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, а здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрози самому майну.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 №640/3755/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19, від 15.07.2019 у справі №580/332/19 та від 17.10.2019 у справі №640/7285/19.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що частина зазначених в наказі №437, рекламних засобів, вже демонтована. Відповідно шкода, заподіяна оскаржуваним у даній справі рішенням, полягає зокрема в неотриманні позивачем доходу від використання рекламних площин демонтованих на підставі рішення відповідача рекламних засобів, тобто від здійснення законної підприємницької діяльності.
Суд враховує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову у даній справі.
Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, у зв'язку із чим застосування таких заходів суперечитимуть приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви приватного підприємства “ВЕСТ КЛАЙФ” про забезпечення позову в адміністративній справі №200/12285/20-а - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Аканов